Обмін не означає закриту кримінальну справу: чому Україна судить за воєнні злочини обміняних російських військових

Російських полонених, яких як очно, так і заочно засудили за воєнні злочини в Україні, обмінюють на українських бійців. Суспільство це сприймає по-різному: від бажання повернути смертну кару до повного розуміння таких обмінів заради збереження життів українських бійців. Заступник Офісу генпрокурора Андрій Лещенко каже, що обміни воєнних злочинців РФ — вимушений крок для держави, щоб повертати своїх людей назад, інколи на доволі конкретних умовах росіян.

На Чернігівщині очно засуджених російських воєнних злочинців двоє — Ніколай Філатов та Михайло Куліков. Згодом їх обміняли на українських бійців. Проте заочних вироків російським військовим в рази більше, їх виносять уже після обміну. Декого, наприклад, командира танкового батальйону, майора Леоніда Щьоткіна обміняли ще напередодні судових засідань. Він наказав своєму підлеглому, старшому сержанту Михайлу Кулікову, випустити осколково-фугасний снаряд по багатоквартирному будинку в Чернігові 26 лютого 2022 року. Куліков же натомість отримав очний вирок — 10 років тюрми, проте згодом його теж обміняли. Льотчика Олександра Красноярцева, який бомбив Чернігів у лютому-березні 2022-го, заочно засудили вже після його обміну.

У цій статті ми розповімо, як визнаних українським судом російських воєнних злочинців обмінюють як військовополонених та чому їх можуть обміняти ще до судових слухань. Чи ставить Росія ультиматуми Україні щодо повернення засуджених полонених? Також пояснимо правовий механізм, який напрацювала держава, щоб у цих умовах повертати додому якомога більше українських бійців з полону.

Льотчиків просять на обмін найпершими

Якщо РФ дійсно зацікавлена у певному військовополоненому, то розгляд його справи щодо можливих воєнних злочинів можуть відкласти. Наприклад, до моменту його обміну. Так сталося з російським льотчиком Су-34 Олександром Красноярцевим, якого заочно засудили до 14 років позбавлення волі та присудили сплатити два мільйони гривень моральної компенсації. Суд встановив, що Красноярцев 5 березня 2022-го летів бомбардувати Чернігів. Після збиття літака українськими оборонцями він катапультувався та з пістолета застрелив чоловіка.

Щодо Красноярцева провели спеціальне заочне досудове розслідування, а на момент повідомлення йому про підозру його вже обміняли, повідомили нам в Офісі генпрокурора.

“Саме тому слідчі дії з ним не проводилися в порядку статті 208 КПК України. Підозрюваного не затримували, а особисто Красноярцев вирок до українського суду не оскаржував”.

Щодо Красноярцева був негайний запит на його обмін з боку Російської Федерації.

“Бо є певні категорії військовослужбовців, які, як ми розуміємо, становлять великий інтерес для Росії. Наприклад, ті ж кадирівці, пілоти, якісь дефіцитні спеціальності, скажімо так, або спеціальності, які вимагають багато часу, щоб навчити людей. Відповідно, саме їх запитують передусім. І бувають такі моменти, знову ж таки, коли питання стоїть як ультиматум. Або обмін відбувається, якщо ви туди включаєте цю людину, або взагалі обміну не буде..”, — розповів заступник Офісу генпрокурора Андрій Лещенко

Саме тому, пояснює він, Україні доводиться йти на такі кроки, щоб мати можливість обміняти своїх захисників.

“Мета у держави, й у цілому в усіх органах, які працюють, або дотичні до питання щодо проведення обмінів, — це повернення наших захисників із полону. Бо умови утримання Красноярцева у нас в полоні й умови утримання нашого захисника в полоні на території Російської Федерації суттєво відрізняються. Навіть незалежні спостерігачі, моніторингові місії ООН, констатують факт про те, що більшість українських військовополонених піддаються тортурам, катуванням під час перебування в полоні”.

Схожа ситуація з російським командиром танкового батальйону Леонідом Щьоткіним, якого заочно засудили до 11 років позбавлення волі. Суд встановив, що старший сержант Михайло Куліков рухався на танку Т-72Б вулицею Кільцевою у Чернігові 26 лютого 2022-го. Отримавши наказ від Щьоткіна, він вистрілив у багатоповерхівку, яка була в зоні прямого ураження. Пошкодження отримала квартира на 10-му поверсі жилого будинку.

Досудове розслідування та судовий розгляд щодо нього здійснювались у спеціальному порядку. Його теж обміняли до моменту повідомлення про підозру, а особисто Леонід Щьоткін вирок до українського суду не оскаржував, розповіли нам в Офісі Генерального прокурора.

Натомість російського танкіста Михайла Кулікова судили очно. Суд виніс йому вирок — 10 років позбавлення волі. Це був перший очний суд над підозрюваним у скоєнні воєнних злочинів на Чернігівщині навесні 2022 року. Також у Кулікова був чернігівський адвокат — Павло Костюченко.

В Офісі генпрокурора повідомили, що засуджений Куліков особисто вирок до українського суду не оскаржував. Проте, як його адвокат раніше розповідав Суспільному, він подавав апеляцію, в результаті якої вирок залишили без змін. Кулікова обміняли вже після набрання вироком законної сили.

На питання, в чому причина різної зацікавленості в обміні російських військових, які були в одному екіпажі танку, Андрій Лещенко відповів так:

“Щьоткін — майор, офіцер. Відповідно, він володіє більшою інформацією щодо алгоритмів ухвалення рішень задіяних підрозділів у вторгненні або у веденні агресії. Щодо Кулікова, точно пригадати не можу, єдине, був відповідний запит з боку Російської Федерації на їх обмін. Відповідно, рішення, знову ж таки, не ми ухвалюємо щодо обмінів. Цим займається Координаційний штаб. Від них до нас надходять відповідні запити на погодження тих чи інших осіб на обмін. І ми вже розглядаємо ці питання списком і погоджуємо: обмін, не обмін”.

Зазначимо, що Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими відмовився коментувати процес обміну воєнних злочинців РФ, посилаючись на “чутливість цієї теми”.

Між нелюдськими умовами й обміном доводиться обирати друге

Коли потрібно обирати між абстрактною необхідністю, щоб російський воєнний злочинець відбував покарання, і тим аби наш боєць, який перебуває в нелюдських умовах, повернувся додому, то, очевидно, держава обирає обмін, каже адвокат та експерт ГО “Медійна ініціатива за права людини” Андрій Яковлєв.

“Таке звільнення від відбування кримінальної відповідальності ніби протистоїть принципу невідворотності покарання за вчинені воєнні злочини. Але це складна моральна дилема. Ваги схиляються, у більшості, на користь повернення наших військовополонених, аніж утримувати тут когось із них (воєнних злочинців РФ, — ред.). Усі ж знають, як російська влада знущається з наших полонених. Усе ж таки перевага надається людині, аніж бажанню покарати за вчинені злочини. Набагато цінніше повертати нашу живу людину. Плюс існують суспільні очікування в поверненні своїх”.

Важливий момент, додає Андрій Яковлев, щоб інтерес обміну “важив” більше, ніж інтереси розслідування.

“Це тонкий такий момент, де можна перегинати палицю між інтересами розслідування й інтересами обміну. Наприклад, казати: «Яке розслідування? Нам треба повернути своїх». А інколи може бути така ситуація, що навпаки”.

Обмін не означає закриту кримінальну справу

Чинне кримінальне процесуальне законодавство не забороняє обмінювати російських військових, що мають вироки українських судів. Очевидно, що це зроблено для того, аби більшість сімей українських полонених якомога швидше побачилися зі своїми рідними, особливо враховуючи жахливі умови утримання українських військовополонених та тортури над ними. Для таких процедур в Україні існує напрацьований правовий механізм.

Також Україна вибудувала юридичну конструкцію, яка в умовах війни необхідна для повернення додому українських бійців. Навіть ціною передачі РФ воєнних злочинців. Такі обміни проходять за статтею 84-1 Кримінального кодексу України, до якого внесли зміни у липні 2022-го. Ці зміни запровадили особливу підставу для відбування покарання.

“На відміну від звільнення від кримінальної відповідальності, де справа закривається до вироку, або амністії, яка «прощає» злочин, звільнення від відбування покарання означає, що обвинувальний вирок залишається чинним, а людина зберігає статус засудженого та судимість. Держава лише припиняє фізичну ізоляцію людини в Україні та передає її до РФ”, — уточнює Андрій Яковлев.

При цьому вирок не скасовується і юридично засуджений залишається винуватим у вчиненні злочину.

“Таку людину передають РФ після того, як суд за клопотанням прокурора ухвалює рішення про звільнення. Запровадження такого механізму є не проявом гуманізму до окупантів, а вимушеною стратегією виживання та відповіддю на системні знущання Росії над українськими полоненими”, — говорить експерт МІПЛ.

Саме за таким алгоритмом обміняли Олександра Красноярцева та Леоніда Щьоткіна.

“На стадії досудового розслідування ключову роль для уможливлення обміну відіграє слідчий суддя. Він згідно зі статтею 201-1 КПК має повноваження розглянути клопотання прокурора про скасування запобіжного заходу. Якщо уповноважений орган ухвалив рішення про передачу підозрюваного чи обвинуваченого для обміну, слідчий суддя постановляє ухвалу, на підставі якої людину негайно звільняють з-під варти та передають під нагляд органів, які здійснюють обмін”.

У цьому випадку кримінальне провадження також не закривається.

“Воно зупиняється або продовжується у форматі спеціального досудового розслідування чи судового розгляду за відсутності обвинуваченого (in absentia). Це забезпечує фіксацію злочину навіть після вибуття підозрюваного/обвинуваченого за межі країни”.

Ще є один нюанс, який полягає в тому, що обміняні воєнні злочинці РФ, розповідає експерт МІПЛ, не мали б виїжджати за кордон, але по факту можуть.

“Навіть є підтвердження по виїзду до Польщі. Це тому, що для виконання вироків їх потрібно відправляти до всіх країн-партнерів, а цьому, на жаль, є перешкоди”.

Очні суди над російськими військовими — рідкість

Більшість справ по воєнних злочинах в Україні розглядають заочно через відсутність фізичного доступу до російських військових. Плюс частина злочинів відбулися на нині окупованих Росією територіях.

“Це також унеможливлює проведення безпосереднього огляду місця події. Ускладнює комунікацію з місцевими свідками, потерпілими й унеможливлює забезпечення безпеки потерпілих, а також збереження окремих доказів, що загалом негативно впливає на швидкість процесу розслідування”, — розповідає заступник Офісу Генпрокурора України Андрій Лещенко.

Однак на лаві підсудних, хоч і рідко, але є росіяни, яких підозрюють у вчиненні воєнних злочинів. Так, станом на 16 грудня 2025 року, очно притягнули до кримінальної відповідальності 28 російських військовослужбовців, з яких 20 — засудили, зазначив Лещенко.

Як суспільство сприймає обміни російських воєнних злочинців

Адвокат Юрій Білоус, який захищає постраждалих від воєнних злочинів РФ, каже, що у його практиці всі його клієнти хотіли б бачити не пусту лаву підсудних (процедура in absentia, — ред.), а обвинувачених російських військових.

“Це важливо. Людина має бути почута і весь заочний процес — зібрані докази, проведене розслідування — призвело до правової оцінки у вигляді вироку. І це також частина справедливості для потерпілих від злочинів російських військових. Але, звісно, що всі хочуть бачити очі злочинця у «судовій клітці», і коли їх обмінюють, це звісно призводить до деякого розчарування у суспільстві”.

Проте, на думку Юрія Білоуса, в українців є розуміння, що подібні обміни необхідні, щоб повернути додому військових, незаконно ув’язнених цивільних на території РФ.

“Але злочин проти конкретної людини чи проти її родичів, звісно, людей фруструє. Тому що всі хочуть, щоб конкретна людина несла відповідальність за конкретний злочин. У цьому і величезна перевага очного процесу над заочним”.

“На відміну від Росії, ми засуджуємо виключно за воєнні злочини”

В Україні досі тривають суди над російськими військовими, як очно, так і заочно. З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну по 29 січня 2026 року зареєстровано 213 120 воєнних злочинів. Росія також проводить судові процеси проти українських військовослужбовців. Але є велика різниця в підходах.

“І якщо ми дотримуємося норм міжнародного права, де забезпечуємо імунітет комбатанта військовослужбовцям Збройних сил Росії. Тобто ми їх не засуджуємо просто за те, що вони воювали, ми їх засуджуємо виключно за воєнні злочини. Але, наприклад, підрозділи «Азов», «Айдар», які визнані в Росії терористичними організаціями, засуджують виключно за те, що ти був військовослужбовцем якогось підрозділу і звинувачують їх у терористичній діяльності”, — каже Лещенко.

Тих російських військових, яких не обміняли і які мають вироки за воєнні злочини, утримують в таборах для військовополонених.

“Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права вони не втрачають статус військовополоненого, навіть якщо вони засуджені за вчинення воєнного злочину. Відповідно, умови їхнього утримання мають відповідати умовам утримання військовополонених”, — розповів прокурор.

“Рускіє зупинили процес“

Востаннє обмін полонених між Україною та Росією відбувся восени 2025 року. 2 жовтня з російської неволі визволили 185 військових та 20 цивільних українців.

19 листопада президент України Володимир Зеленський висловив сподівання, що до кінця 2025 року Україні вдасться відновити обміни військовополоненими з російською стороною. Проте цього так і не сталося. Уже 30 січня 2026 року Володимир Зеленський заявив, що Росія зупинила обмін полоненими, бо не відчуває, що це їй щось дає.

“Рускіє зупинили процес. Вони не дуже зацікавлені в обміні людей, тому що вони не відчувають, що їм це щось дає. Вони вважають, що це дає нам. Але я думаю, що їм треба також думати про своїх людей, своїх військових”.

Цей матеріал підготовлено в межах проєкту INSTITUTE FOR WAR & PEACE REPORTING “Правосуддя наживо”.

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.