Тарас Цимбалюк показав фото з бабусею і розповів історію, за яку досі себе звинувачує

Актор Тарас Цимбалюк показав архівне фото з бабусею Любою і поділився зворушливою розповіддю, пов’язаною з нею.

Тарас Цимбалюк зізнався, за що досі себе картає

В Instagram актор оприлюднив фото (друге в каруселі), на якому постав у юності з бабусею Любою. Її не стало в 2015 році, проте Тарас досі згадує історію, що дала йому урок – не забувати про рідних.

– У мене була чудова бабуся Люба… Ніколи не зайвим буде наголосити, що в онуків із бабусями й дідусями – особливий зв’язок! Якось він так подвійно щирий і оповитий особливою, безмірною любов’ю… Я не став винятком… Я без жодних перебільшень себе інколи ненавиджу за ситуацію, де міцно завинив, і буду це в собі носити все життя, – почав історію Цимбалюк.

Тарас зізнався, на останніх роках життя бабусі йому “не вистачило часу” купити їй колісне крісло і відвезти її в улюблене місце. Каже, цю історію він згадує часто.

– У маленьких містах місця, де тусується народ, як правило, можна перерахувати на пальцях однієї руки… Для вокзального району Корсуня був, власне, вокзал… Це було культовим місцем і для моєї Бабусі, яка після 80 років почала мати відчутні проблеми з ходьбою, – розповів актор.

Каже, в 2014 році йому спала думка, що треба купити бабусі інвалідний візок, щоб можна було її возити на вокзальну площу. Однак Тарас так цього і не зробив, адже був зайнятий своїми справами, а потім – бабусі не стало.

– Бурхливе студентство? Особисте життя? Нескінченний столичний рух – я тоді, пам’ятаю, шукав тисячі відмазок, щоб якось виправдати свій про*б. Нічого органічно не вкладалося на чашу терезів, щоб якось це врівноважити… У 2015-му нашої бабусі не стало. Я так і не купив той довбаний візок, тому що для цієї справи, як виявилося, я був “сильно зайнятий”. Бабусю, вибач, – сказав Цимбалюк.

Зізнається, це один із найнеприємніших моментів його життя, коли він відчутно зрозумів, що абсолютно неправильно розставив пріоритети. Він закликав усіх не повторювати його помилку та іноді озиратися на прожите життя.