«Ніжинська фіалка»: втрачений бренд міста

Багато хто знає про ніжинський огірок як місцевий бренд. Цей овоч має стійку асоціацію з містом. В чомусь заслужену, але й завищену. Коли зникла безліч сторінок місцевої історії лишились тільки огірки. Але Ніжин мав і інші символи. Наприклад, квітку, що з’єднала місто над Остром з історією Еллади та Гетьманщини.

При всій любові до овочів та консервації, треба визнати: Ніжин стоїть не лише на огірках. Крім них було ще багато місцевих брендів, які прославляли місто. Але не всі збереглись до нашого часу.

Фото: Ніжинські кахлі з зображенням фіалки XVII століття

Одним з них могла стати ніжинська фіалка. І не лише як квітка з берегів Остра, а й візерунок на кахлях місцевого виробництва. В свій час вони користувались популярністю та були відомі не лише на Чернігівщині. Однак про все слід почати з початку.

Фото: Фрагмент декору кахляної печі, так звана «корона» або «вінець»

В середині XVII століття Ніжин став центром однойменного козацького полку. На його території з часом розміщувались дві гетьманські столиці – Батурин та Глухів. Статус найбільшого або «столичного» полку всієї Гетьманщини приваблював до міста купців та підприємців. Одними з перших стали греки, які отримали привілеї на торгівлю ще за Богдана Хмельницького. Якщо говорити по-сучасному, тогочасний Ніжин швидко став «вільною економічною зоною».

Разом з торгівлею до Ніжина прийшли різноманітні багатства та зручності. Спираючись на родинні зв’язки та грецьку діаспору, розсіяну між Європою та Сходом, ніжинські греки створили розгалужену торгівельну мережу. Вони буквально могли дістати все. Тож не дивно, що саме завдяки ним з’явилась вишукана порцеляна з Саксонії та майстерні кахлі з Голландії.

Фото: Ніжинські кахлі. Деякі могли бути навіть з Голландії, але більшість робилась в місцевих майстернях

Останні були не лише окрасою житла та предметом розкошів, але й мали суто утилітарну функцію – допомагали утримувати тепло від печі або комина. При цьому, оберігали піч від перегріву, яка могла спричинити пожежу. А щоб кахлі не виглядали чимось зайвим та негарним, то їх прикрашали різними орнаментами та розписами. Інколи, кахлі від початку мали відтіснений на них малюнок, а часом їх прикрашали пізніше розписом. Так поєднувалось функціональне та красиве.

Козацтво та заможні міщани вподобали новий елемент побуту. Житло козацької старшини було не тільки їх власною оселею. Часто це були ще й адміністративні приміщення. Тут приймали важливих гостей, вирішували державні справи. Взимку оселя мала бути теплою та чепурною.

Але не всі могли собі дозволити дорогі голландські кахлі. За цих умов з’явилась місцева пропозиція. Спочатку це було наслідування найбільш ходових кахлів, а згодом вже повноцінна власна продукція. З другої половини

XVII століття їх виготовляли у Києві, Чернігові, Батурині, Коропі, Новгород-Сіверському, Ічні, Прилуках, Глухові. Свої кахлі для печей стали робити і в Ніжині.

Фото: Кахляна піч з будинку Ніжинської міської дитячої бібліотеки

В основному це були мальовані кахлі декоровані поливою – скловидним покриттям на поверхні. На Чернігівщині зустрічались вироби вкриті зеленою поливою або багатоколірні. Серед найбільш поширеного декору – рослинні орнаменти. Геометричний орнамент зустрічався рідко. Представники козацької старшини  могли замовляти для себе кахлі з власним гербом. Також зустрічались більш дешеві кахлі без поливи.  Завдяки цьому кахляні печі стали доступніші для звичайних козаків та міщан.

Фото: Фрагмент печі з зображенням фіалок

Кожен виробник шукав власну родзинку, чим привабити покупця. Десь зосереджувались на красивому розписі, десь створювали вигадливі візерунки. Наприклад, у Батурині, гетьманській столиці, виготовляли кахлі з зображенням воїнів. Археологи з’ясували, що вони прикрашали піч в резиденції Івана Мазепи. Це був не тільки декор, але й свідчення про власне військо та державний статус Гетьманщини. Після знищення Батурина російськими військами, разом з містом  були втрачені і місцеві кахлі.

Фото: Фрагмент кахлі з Батурина із зображенням кінного козака, кінець XVII – початок XVIIІ століть

Особливістю ніжинських кахлів були рослинні мотиви, а особливо – зображення блакитної фіалки. Можливо, свою роль в цьому зіграли ніжинські греки. В Греції з давнини ця квітка дуже популярна: поява фіалок символізує прихід весни. В давньогрецьких міфах розповідалось, що квітка з’явилась завдяки Персефоні, доньці Зевса та Деметри. Раз на півроку вона поверталась з підземного царства і з її приходом настає весна, а провісниками цього ставала фіалка. Квітка символізувала відродження та повернення з небуття.

Очевидно, ніжинські греки, попри свій купецький прагматизм, сподівались на відродження своєї батьківщини. Багато хто з них витрачав кошти на допомогу співвітчизникам, підтримку культури як для Греції, так і в Ніжині. Кахлі з фіалкою нагадували про це.

Фото: Ніжинська фіалка на кахлях ХІХ століття

З часом ніжинські кахлі з фіалкою стали масовим виробом. Здавалося, цей місцевий бренд незнищений. Але початок ХХ століття завдав удару і по кахлям, і по Ніжину. Радянська влада усуспільнила житло і переслідувала приватні підприємства. Зник комфорт і затишок, а разом з ними і кахляні печі. Пізніше, з’явилось централізоване опалення, але кахлям серед нього не було вже місця. Так, місцеві технології та пам’ять про ніжинську фіалку була майже стерта.

Шкода, фіалка могла представляти Ніжин не гірше огірків.

Як повідомляв MYNIZHYN, Ніжин відомий своїми пам’ятками, зокрема, церквами. В центрі міста їх зберіглось чимало. Проте, їх могло бути набагато більше. Серед ансамблю храмів бракує Успенської церкви. В свій час вона була однією з найбільших і гарніших ніжинських церков. Ця церква була пов’язана з багатьма відомими ніжинцями та гостями міста. Але на згадку від неї лишилась тільки назва вулиці.