Ніжинський окружний суд як елемент правової культури України

Правова культура не народжується одномоментно. Вона викристалізовується впродовж десятиліть – у залах судових засідань, у канцеляріях, серед перехрестя людських доль. Історія Ніжинського окружного суду – яскраве підтвердження цього. Саме провінційний Ніжин на рубежі ХІХ–ХХ століть став ареною формування принципів правосуддя, які закладали основи майбутньої української юридичної традиції.

Журналісти MYNIZHYN доклали зусиль, щоб повернути до публічного простору малодосліджену, але надзвичайно цінну сторінку історії. Зібрані факти, розсекречені прізвища, біографії суддів, прокурорів та подробиці судових справ Ніжинського окружного суду дозволяють краще зрозуміти не лише саму інституцію, а й епоху – з її суперечностями, драмами і поступом.

На фото: Ніжинський окружний суд за часів давнини

Суд розпочав свою діяльність у 1874 році, коли в імперії почали діяти судові статути від 20 листопада 1864 року. Ці нові закони вводили низку прогресивних норм: незмінюваність суддів, незалежність суду від адміністративної влади, публічність засідань, інститути присяжних засідателів, нотаріат. У Ніжинському повіті спочатку був створений мировий округ, поділений на кілька дільниць із дільничними та почесними суддями, а згодом – окружний суд.

Його розмістили на початку нинішньої вулиці Гребінки, 4 – у самісінькому центрі міста, на лівому березі Остра. Тут розташовувалась головна двоповерхова будівля з господарчим флігелем, зведені ще у другій половині XVIII століття. Одноповерхову кам’яницю з флігелем викупили у М. І. Пелепонова й перебудували у 1810-х роках під Присутственні місця. У 1860-х роках ці споруди були передані судовому відомству. Саме тут і розмістився новостворений суд, що охоплював одразу кілька повітів: Ніжинський, Борзнянський, Конотопський, Кролевецький і Глухівський.

На фото будівля в якій колись працював Ніжинський окружний суд. Фото Козоріз А.Реклама:

Ніжинський окружний суд став судом першої інстанції для представників усіх станів. Він розглядав справи, що не належали до компетенції мирових суддів, а апеляційною інстанцією для нього була судова палата. У його структурі були голова суду, заступник (товариш голови), члени суду, прокурор і його заступники, канцелярія. До штату входили також нотаріуси, присяжні пристави, розсильні, перекладачі та інші посадові особи. Суд мав два головні відділення – кримінальне та цивільне.

Кримінальне відділення розглядало широкий спектр злочинів: вбивства, нанесення тілесних ушкоджень, крадіжки, підпали, хабарі, зґвалтування, розбій, підробка документів і грошей, проживання під чужим ім’ям, незаконне співжиття, виступи проти влади, бездіяльність посадовців, самоуправство, нанесення образ, бродяжництво, псування фруктових дерев, самовільна вирубка лісу, осквернення релігії, єврейські погроми.
Цивільне відділення займалося справами, пов’язаними з продажем, розподілом, успадкуванням та описом майна, поверненням захоплених територій, видачею виконавчих листів, підтвердженням або відмовою від спадщини, узаконенням дітей, правом проїзду дорогами, знесенням будинків, наданням довідок по справі, призначенням права бідності, внесенням до метричних книг, знищенням купчих, а також скаргами на дії сиротських судів, нотаріусів і працівників окружного суду.

Печатка ніжинського повітового суду кінця XIX ст. з експозиції Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського Фото Козоріз А.

Однією з найбільш резонансних справ, що розглядалися в суді, була справа про єврейські погроми 1905 року. Слідство тривало майже два роки. У ході заворушень постраждали понад 110 крамниць, олійниця, винний погріб, 23 будинки, 11 рундуків, булочна. Насилля торкнулося й працівників Ніжинського історико-філологічного інституту: професорів М. І. Мандеса, В. К. Піскорського, економа С. Г. Веліканова, студентів Л. Тарасова, І. Шереметова, С. Остроградського. Було затримано понад 70 осіб, але обвинувачення пред’явили 14. За статтею 269 частина 1 було засуджено М. Зеленка, М. Кононця, Ф. Костюка – на 8 місяців ув’язнення. Ф. Марченко (Груша) отримав 4 місяці. Решту – Ф. Довгаленка, С. Зеленка, О. Оліфірова (Гороха), Ф. Удовиченка, В. Шаповала (Рубана), В. Блюдо, П. Єрмака, М. Муху – виправдали за недоведеністю вини.

Серед очільників суду – відомі юристи: Е. Ф. Бострем (з 1874 р.), Л. І. Ланге (до 1896 р.), М. В. Шугуров (1897–1901 рр.), Ю. І. Рахальський (1902–1907 рр.), А. М. Гофман (1907–1911 рр.), О. С. Байбаков (1911–1918 рр.). Посаду заступників голови обіймали Г. І. Жуковський, І. М. Пашківський (до 1894 р.), В. В. Попов (до 1902 р.), М. Ф. Івенсен (1902–1906 рр.), І. Г. Орленко (1906–1911 рр.), П. О. Луцкевич (з 1912 р.). Прокурорами працювали: М. Д. Рогович, М. В. Кобцев (до 1900 р.), В. І. Каменєв (1900–1903 рр.), Ф. О. Болдирєв (1904–1906 рр.), В. О. Воронов (з 1906 р. і до ліквідації установи). Серед суддів – П. В. Стефанович, А. І. Теханівський, І. Г. Медвідь, М. М. Скорина, М. В. Чернов, С. І. Максимов.

У 1917 році, після Лютневої буржуазно-демократичної революції, при суді було створено реєстраційний відділ, що займався оформленням новостворених громадських організацій і товариств. Цей факт свідчив про стрімкі трансформації суспільства. Проте вже у 1918 році Ніжинський окружний суд припинив свою діяльність. Епоха змінювалась – і разом з нею зникали й старі правові інституції.
Нині в історичній будівлі розміщується Ніжинська гімназія № 1. Але попри зміну призначення, стіни цієї установи зберігають пам’ять про гучні справи, постаті, драматичні рішення. Ніжинський окружний суд був не лише установою, а символом справедливості, місцем, де формувалася правосвідомість не одного покоління. Його історія – важливий елемент у мозаїці формування правової культури нашої держави.

Раніше ми писали: Судочинство в Ніжині часів Гетьманщини: правосуддя на перехресті історії