360 тисяч на папері: як роспропаганда «наступає» фантазіями з території білорусі

Черговий «страшний» заголовок про нібито 360 тисяч російських військових у білорусі активно кочує окремими медіа й Telegram-майданчиками.

Цифра велика, звучить загрозливо і чудово працює на емоції. Але є нюанс — до реальності вона не має жодного стосунку.

Насправді йдеться не про військову аналітику, а про класичний елемент інформаційної маніпуляції, мета якої — нагнітання страхів, тиск на суспільство та створення ілюзії неминучої загрози з півночі.

Магія великих чисел і відсутність логіки

360 тисяч військових — це не «декілька ешелонів», не «ротація» і не «навчання». Це угруповання стратегічного масштабу, яке потребує:

• десятків полігонів і місць розгортання;
• колосальної логістики;
• стабільного забезпечення боєприпасами, пальним, технікою;
• прикриття ППО та авіації;
• і, головне, часу, який неможливо сховати за гучними заголовками.

Нічого з цього на території білорусі не зафіксовано. Ані інфраструктурно, ані логістично, ані з погляду бойових можливостей.

Реальність замість істерики

москва не має на території білорусі ресурсів і можливостей для підготовки масштабного наступу в найближчій перспективі. Це не питання «віри» — це питання сухих розрахунків.

Навіть союзні росії структури в мінську не демонструють жодних ознак підготовки до розміщення сотень тисяч військових. білорусь фізично не готова до такого сценарію без повного переведення країни на військові рейки — а цього немає.

Що кажуть ті, хто звик рахувати, а не лякати

Оцінки, які озвучують військові та розвідувальні структури Литви, прямо суперечать пропагандистським жахалкам. За даними партнерів, на території білорусі перебуває лише кілька тисяч російських військовослужбовців, а не «сотні тисяч», як це намагаються подати окремі медіа.

Це — ротаційна присутність, інструктори, елементи навчальних підрозділів. Не ударне угруповання. Не армія вторгнення. І точно не 360 тисяч.

Навіщо ж тоді цей фейк?

Відповідь проста і знайома:

• посіяти тривогу в українському суспільстві;
• створити відчуття постійної загрози «звідусіль»;
• відволікти увагу від реальних проблем російської армії на фронті;
• компенсувати інформаційні поразки вигаданими «масштабами».

Коли немає перемог — малюють цифри.

Північ без сенсацій

Україна тримає ситуацію під контролем. Загрози з півночі аналізуються, а не вигадуються, і жоден реальний показник не підтверджує сценарію масового російського наступу з території білорусі найближчим часом.

Тож «360 тисяч» залишаються там, де їм і місце — у заголовках для залякування, а не на мапі реальної війни.