Повернення сина з війни без ноги: як впоратися з болем

Наша постійна рубрика: розмова з психологом.

Час від часу ми публікуємо на нашому сайті розмову з ніжинськими психологами: питання, які турбують читачів, відповіді та поради фахівців.

Раніше ми писали: Які слова підтримки підібрати для молодих вдів: поради психолога

Сьогодні запитання від читачів таке: «Доброго дня! У мене син повернувся з війни з серйозними фізичними травмами: у нього немає правої ноги. Як впоратися нам із цим психологічно, як “взяти себе в руки”. Думаю, що така біль зараз є у багатьох матерів та хлопців….Підкажіть.»?

Читачам MYNIZHYN.com дане питання коментує наш постійний експерт, кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім.М. Гоголя; практичний психолог Олександр Пісоцький

Повернення сина з війни без ноги – це не просто втрата, це шок, біль, страх і безсилля, які «накривають» сповна…

Те, що ви відчуваєте у цій ситуації складно назвати нормальним… втім це звичний спектр емоційних переживань людини у подібних ситуаціях.

З одного боку, ви маєте право на розпач, з іншого – ви маєте у собі (ресурс) сили пройти цей шлях разом із сином, навіть якщо зараз їх не відчуваєте!

Як бути? Як із цим впоратися?

1. Ви можете, маєте право злитися, плакати, почувати провину або сором – це природні реакції. Не потрібно бути «сильною» для всіх, краще бути чесною із собою: «Дійсно, мені болить».

2. І вам, і синові потрібна підтримка: рідних, друзів, спільнот, психолога чи психотерапевта. Не бійтеся звертатися – це не слабкість, а необхідний крок до внутрішньої опори, щоб разом навчитися говорити про біль і рухатися далі.

3. Ви не зможете підтримати сина, якщо не піклуватиметеся про себе – відпочинок, підтримка, розмови, навіть прості задоволення  вашим ресурсом.Реклама:

4. Дозвольте собі бачити майбутнє, вчіться жити по-новому: з протезом, новими можливостями, новим сенсом. Тут синові важлива віра у нього близьких, насамперед вас – Мами.

5. Подальше спільне життя з сином – це новий проєкт для вас обох! Тому облаштуйте побут так, щоб він був зручним і безпечним. Обов’язково з ним говоріть про мрії, мету, навчання, роботу. Ваша спільна мета – повернення до активного життя! Це складно, але можливо!

Звертайтесь до фахівців, ветеранських організацій, реабілітаційних центрів. Там вас зрозуміють і підтримають.

Якщо ви відчуваєте, що не справляєтесь – не зволікайте: зверніться по психологічну допомогу. Це не ознака слабкості, а турбота про себе й сина.

Від редакції:

Нагадуємо, аби озвучите своє питання і отримати на нього безкоштовну відповідь наших експертів – пишіть нам на пошту: mynizhyn.com@gmail.com

За бажанням читачів, ми можемо не озвучувати ваші прізвища та імена і ви маєте змогу бути анонімним запитувачем.

Наші експерти:

кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім.М. Гоголя; практичний психолог Олександр Пісоцький

кандидат юридичних наук, доцент кафедри політології, права та філософії НДУ імені М.Гоголя, фахівець з кібербезпеки, доцент – Марина Ларченко.

Раніше ми публікували: Як правильно поводити себе з матерями, у яких сини на війні: поради ніжинського психолога