118 обмінів у “сіряку”, понад 10 тисяч зламаних, але врятованих долей: операції СБУ з повернення полонених

Для росії — вони «товар», який окупанти прагнуть місяцями та роками зламати перед обміном… Для нас це ті — кого ми чекаємо, любимо і прагнемо повернути.

Ексклюзивно у день Служби безпеки України АрміяInform після спілкування з представником Обʼєднаного центру координації пошуку та звільнення полонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ привідкрили завісу деталей процесу обміну полоненими, репатріацій, моменти зустрічі з тими, кого вважали безвісті зниклими, умови, у яких утримують наших людей та чому для росіян головна мета — зламати українських полонених не лише тортурами, але у першу чергу психологічно. 

« Обмін — це не момент. Цей процес починається задовго до того, як автобус з виснаженими людьми зупиняється у визначеній «точці»

— Ми займаємося обмінами ще з 2014 року, — говорить представник Обʼєднаного центру при СБУ. — Звичайно, тоді все було інакше, швидше, адже то були «польові домовленості», контакти на рівні комбатів, приймалися оперативні рішення. З 2022 року система обміну полоненими масштабувалася в рази. Алгоритми та інтенсивність почали відбуватися абсолютно по-новому. 

Спочатку — переговори. Складні, нервові, часом безрезультативні, адже окупанти інколи гальмують прийняття рішень. Далі необхідно сформувати пропозиції. Тут не може бути гарантій з ворогом. 

Потім узгодження місця і часу, підготовка логістики, безпеки, координація з відповідними структурами Сил безпеки і оборони…

— У процесі задіяні ЗСУ, МВС, ГУР, Нацполіція… Кожен із нас виконує свою роботу, щоб перед «фіналом» не було зриву, адже з ворогом ми постійно на межі. Загалом, усі обміни та репатріації відбуваються за лінією бойового зіткнення, на території, яку контролює ворог. Там поняття «тиші» доволі таки умовне, адже були випадки, коли з їхнього боку саме у момент обміну починало прилітати… Це ризик для всіх, через їхню погану комунікацію у підрозділах. Не шкодують навіть своїх офіцерів, які так само присутні на таких заходах.

118 шансів повернутися додому 

Від початку повномасштабного вторгнення було здійснено 118 заходів з повернення полонених. 

Завдяки Обʼєднаному центру при СБУ разом з колегами з інших підрозділів додому з 2022 року повернулися 7996 людей: з них — 7711 військових та 285 цивільних. 

Перший обмін відбувся 17 березня 2022 року на Запорізькому напрямку. Далі — майже щотижня 20,30,50… і так триває роками. 

— Якщо рахувати конкретно з 2014 року — цифра сягатиме понад 10 тисяч успішно врятованих життів наших людей. Так виходить, що я один із перших, кого наші хлопці бачать першим. Заходжу у автобус, кажу їм: «Добрий день», і далі складно просто описати відчуття цих людей, котрих місяцями, а багатьох і роками тримали у неволі. Вони не знають, куди їх везли, адже часто росіяни годинами їх просто возять, вводять в оману, кажучи, що їдуть на обмін, а потім везуть назад і продовжують свій методичний наратив, що наші полонені нікому не потрібні. Це чергові їхні спроби зламати українців. 

Полон — це система знищення не лише фізична, але і моральна 

Тортури, холод, голод, відсутність медицини, постійні знущання і примус вивчати російській гімн та їхню культуру — це реалії, у яких щоденно живуть наші полонені. 

— Коли ми зараз бачимо фільми про жахи ІІ Світової Війни, які відбувалися у концтаборах, а потім обмінюємо наших хлопців і слухаємо, що вони пережили те саме, що і нацисти робили з поневоленими, то це просто важко нормально навіть уявити. Наших людей роздягають у мороз, виводять на вулицю, обливають крижаною водою, утримують у нелюдських умовах та повній антисанітарії, тощо. Багато з них повертається з туберкульозом та іншими важкими захворюваннями або взагалі гинуть. Але найстрашніше — за оцінками експертів — 95% звільнених з полону повертаються психологічно зламаними… — розповідає представник Обʼєднаного центру при СБУ.  

Їх доля була невідома, а вони повернулися додому 

Один із сильних моментів у обмінах — коли повертаються ті, кого вважали безвісті зниклими. Часом про них немає жодної інформації місяцями та роками і раптом — вони живі. Для системи, у якій працює Обʼєднаний центр при СБУ — це результат ефективної роботи. Для колишнього полоненого та його родини — неймовірне диво. 

Історія «Борща» з Маріуполя та Чернігівщини

— Доволі часто у пропозиціях на обмін зустрічаються повні тезки. Одним із таких моментів був з полоненими зі справжнім українським прізвищем Борщ. Як раз на першому обміні від початку повномасштабки, ми очікували морпіха з Маріуполя. росіяни ж привезли іншого нашого полоненого Борща, якого вони поневолили на Чернігівщині. 

Ми були раді, що так швидко обміняли його і він знову опинився вдома. За морпіха Борща довелось боротися довше… Його повернули з полону лише через три роки. 

Навіть у такому мороці і крізь таку біль бувають світлі момент.  Часом їдемо на обмін, дивимося у списки і бачимо — у когось з них сьогодні день народження. Заходиш у автобус, кажеш: «У тебе сьогодні справді щасливий день», і людина вперше за довгий час просто може посміхнутися, — згадує посадовець. 

Репатріація як окремий фронт роботи 

Окремий напрямок роботи Обʼєднаного центру при СБУ — репатріація тіл загиблих. Деякі помилково вважають, що це «обмін», втім це не так. Цю роботу розпочали у червні 2022 року і вже наприкінці місяця того ж року Україна отримала перші тіла загиблих захисників Маріуполя. З того моменту ця робота ведеться системно, майже щомісяця. 

— У цьому процесі не може бути паритету по кількості репатрійованих тіл. Скільки є загиблих — стільки передається. Це домовленість яка досягнута відразу і відповідає умовам війни. Далі експерти ідентифікують наших загиблих і передають родинам, щоб ті могли гідно поховати своїх рідних. 

«росіяни все розуміють, але далі живуть у своїй системі» 

За словами представника Обʼєднаного центру при СБУ, російські офіцери, які беруть участь у перемовинах щодо обміну — не фанатики. Вони усвідомлюють що відбувається, але продовжують виконувати злочинні накази.

Окупанти у такі миті не мають емоцій чи відкритої ненависті. Для них — це просто робота. І можливо, це страшніше за все… 

— Для росіян наші люди, яких вони полонили — «товар», яким вони маніпулюють і обмінюють на свої інтереси чи вигоди. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, є чітке визначення військовополонених, втім росіяни продовжують порушувати існуючі правила ведення війни і Женевські конвенції. Окупанти засуджують наших хлопців, катують, знущаються… В Україні полонених ворогів утримують згідно усіх визначених міжнародних норм, це навіть візуально видно: наші повертаються виснажені, а їхні цілком здорові, адже вони утримуються у належних умовах та їм надається необхідна медична допомога, — наголошує він. 

За даними Обʼєднаного центру, відомо про більше ніж 100 стаціонарних масових підтверджених місць утримання наших полонених. Втім, росіяни постійно переміщують наших полонених військових, перевозять по всій території рф, щоб заплутати та вкотре психологічно зламати українців. 

Після обміну деякі росіяни знову потрапляють у полон

У авторитарно-тоталітарному режимі рф немає поняття, що їхніх солдат, яких вони повернули з полону можна звільнити від злочинної служби. 

Багато колишніх полонених рф самі кажуть, що не хочуть більше воювати. Втім, їм дають 3 доби на зустріч з родинами, а якщо такий солдат не повертається, на 5 день, за ним прибувають з його частини та везуть на передові позиції. 

— У нас був такий полонений, якого повернули у лютому 2024 року, а вже у травні він знову потрапив у полон. Ми питаємо у нього, як так? А він каже, що його знову кинули на передній край, наближалося їхнє улюблене «9 травня», і його командир вирішив «захопити позиції». Втім, очевидно, що спроба була невдала і окупант знову опинився у полоні. 

Посадовець СБУ говорить, що також є спеціальні програми для тих росіян, хто дійсно усвідомив, що вони «на стороні зла», і боротися треба не з мирною країною, а з головною пухлиною нашої планети — росією. 

Справжня ціна повернення 

За цими цифрами та фактами — ціла історія, сповнена болю, сліз, років невідомості. Хтось повертається у свій день народження, дехто коли вже втратив надію, а когось дочекалися на щиті, щоб гідно поховати. 

Втім, є і інше: понад 10 тисяч людей, за ці 12 років протистояння і боротьби українського народу за свободу, знову вдома, з рідними, знову вчаться посміхатися, знову відчувати любов… 

А для тих, хто досі чекає, обовʼязково буде момент, коли у автобус зайдуть і скажуть: «Добрий день! Хлопці, їдемо додому».

Висловлюємо щиру подяку керівництву Служби безпеки України за підтримку та ефективне керівництво! Дякуємо за результативну взаємодію з Силами безпеки і оборони України, а саме ЗСУ, МОУ, ГУР, МВС, НГУ, ДПСУ, ДСНС, НПУ та Уповноваженим ВРУ з прав людини. 

Разом — ми сила!

Фото Обʼєднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ.