«З усієї колони повернулися єдиними на своїй машині»: історія інженера «Барбі»
Інженер «Барбі» пережив три підриви ІМР, обстріли «Градами» та атаки дронів, розчищаючи шлях для українських військових на Сумщині.
Історію бійця 314-го інженерного батальйону оприлюднили на сторінці 49-ї окремої бригади розгородження Сил підтримки.
Нещодавно військовий отримав орден «За мужність» III ступеня.
Свій бойовий шлях «Барбі» розпочав одразу після навчального центру. Наприкінці січня він потрапив до підрозділу, а вже 14 лютого отримав перше завдання — евакуювати підбиту техніку.
«Близько 21:00 запустив машину, а повернувся лише о 10-й ранку наступного дня. Майже 13 годин за важелями, у напрузі. Тоді я ще не знав, скільки всього чекає попереду. Але того дня ми впоралися», — пригадує він.
Згодом екіпаж виконував інженерні завдання: розширював проїзди, прибирав із доріг знищену техніку та відновлював ділянки, де колії перешкоджали руху.
Одним із найскладніших епізодів стала участь у штурмових діях у напрямку Бєлгорода. Екіпаж інженерної машини розгородження (ІМР) працював у складі однієї з груп.
«Там було по-справжньому важко. Наша машина тричі підривалася, але щоразу залишалася на ходу. Ми продовжували працювати настільки, наскільки дозволяли обставини, поки не надійшла команда відходити», — розповідає «Барбі».
За його словами, по групі працювали реактивні системи залпового вогню «Град», атакували дрони та скидали боєприпаси. Однак екіпажу вдалося повернутися.
«Коли ми повернулися, від очевидців дізналися: з усієї колони ми були єдиними, хто приїхав на своїй машині», — зазначає військовий.
Іншим завданням стала робота поблизу Могриці. Екіпаж мав розчистити ділянку кордону для суміжного підрозділу, який виходив із Суджі.
Потрібно було прибрати спалену техніку та «зуби дракона», розширити прохід у протитанковому рові й засипати вирви від керованих авіабомб.
Усю роботу вдалося виконати за 25 хвилин. Екіпаж заїхав, розчистив прохід і повернувся без атак дронів та обстрілів.
Натомість наступний напрямок — Тьоткіно — «Барбі» згадує як справжнє пекло.
Щоб дістатися до техніки, доводилося перетинати поле, де чатували ворожі дрони та місцеві «ждуни».
«Ми тричі намагалися виїхати — і тричі нас змушували припиняти роботу та відходити. Під час останнього виїзду мені стало зле. На стабпункті тиск сягнув 190 на 120. Укол, таблетка — і знову чекаєш команди. Навіть тоді, коли організм уже здає, ти маєш залишатися зібраним», — розповідає військовий.
Зрештою ІМР вийшла з ладу, а екіпаж вивели з напрямку до зведеного загону розгородження.
Про отриманий орден «За мужність» III ступеня та пережите на фронті він говорить без пафосу.
«Для мене ця відзнака — це згадка про години за важелями і посічене залізо. Бувало дійсно страшно, але вибору нема — сідаєш, їдеш і працюєш. Машина витримала, я витримав. Ми просто робили свою роботу, та й усе», — підсумував він.
Раніше АрміяInform розповідала історію Дмитра та Владислава, які під час одного з масованих ударів по Одесі знищили дві ворожі ракети одним пуском, хоча в запасі залишалася лише одна зенітна ракета.
Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
