«Я більше не хочу чути сигнал повітряної тривоги»: історія юної волонтерки з Ніжина – Катерини Подгорської

Наші захисники мають знати, що позаду – надійний тил. Волонтерство – це не просто викласти реквізити і чекати мани небесної, це процес, який вимагає чималих затрат енергії, часу. Ніжинські діти теж хочуть відчувати спокій та повернутися до навчання у звичайному режимі, спілкуватися з друзями та не сидіти на уроках у бомбосховищах. 

Катерина Подгорська є прикладом для багатьох дорослих, адже вона не чекає на Перемогу, вона її активно допомагає наближати.

Журналісти MYNIZHYN мали змогу поспілкуватися з Катериною та розпитати, чому вона вирішила волонтерити, якою є її мотивація та чого планує досягти.

«Війна – це найгірше, що може трапитись», – каже Катерина.

Також дівчина говорить, що з самого початку повномасштабного вторгнення хотіла допомогти воїнам та наближати нашу Перемогу разом.
«Усі ми, українці, насправді відчули і запам’ятали 24 лютого. Це були нескінченні тривоги, вибухи, страх та паніка. – говорить дівчина –  З перших днів війни я довго думала, чим можна допомогти нашим воїнам, щоб якнайшвидше наблизити нашу Перемогу. Гадаю, що волонтерство стало одним з моїх улюблених справ».

Катя займається волонтерством майже два роки, бо не хоче бути осторонь цієї жахливої війни. Також дівчина розповідає, що однокласники теж знають, що вона волонтерка та підтримують дівчинку: часто готують різні посилочки для військових всім класом.
«Влітку 2022 року я почала займатися волонтерством, мене це дуже захопило. Моє бажання пришвидшити Перемогу та жити під мирним небом – є ціллю, до якої я маленькими кроками без упину буду йти, до кінця! Буду допомагати стільки, скільки буде потрібно – розповідає Катя – Я займаюсь волонтерством вже другий рік поспіль. Кожні вихідні стою біля центрального входу в Ринок та збираю кошти для ЗСУ. Закликаю усіх небайдужих долучатися до збору та підтримувати наші Збройні Сили України! Вони на це заслуговують!

Я обрала шлях волонтерства, бо не хочу бути осторонь цієї жахливої війни. Мої однокласники знають, що я волонтерка, вони цілковито мене підтримують. Ми часто робимо передачі для військових разом з класом. Вони допомагають речами, які купують за власні кошти для наших воїнів. Ми плануємо це робити доти, доки це буде актуально. Особисто для мене, бути волонтером –  це добровільно приділяти час для збору коштів, мета яких спрямована на покращення нашого життя. Ця діяльність є добровільною і сьогодні є вкрай важливою для нашої країни.

Я вважаю, що люди, котрі дійсно розуміють, що ця справа дуже важлива для нашої країни, завжди з радістю допомагають внеском коштів. Кожна гривня важлива для зборів!
Щойно ми переможемо ворога – буду дуже радіти. “Війна закінчилася. Ми перемогли!», – це ті повідомлення, на які чекає вся Україна, і я не є винятком. Гадаю, що для нас, українців, цей день буде найкращим. Ми нарешті зможемо забути слова «тривога», «вибухи», «сирена», «паніка»…

Автор: Олександр Воронуха

Фото: Катерина Подгорська

Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер