Удари України по НПЗ Росії зробили те, чого не зробили санкції Заходу – Foreign Affairs

2 тижні назад

110 5 хвилин читано

Україна завдала щонайменше 20 ударів безпілотниками по нафтобазах і нафтопереробних заводах Росії з метою припинити постачання палива російським військовим і скоротити доходи від експорту, які Кремль використовує для фінансування своїх військових дій.

Це призвело до того, що до кінця березня було знищено близько 14% нафтопереробних потужностей РФ і змусило Кремль ввести шестимісячну заборону на експорт бензину, а потім і зовсім змусило одну з найбільших у світі країн-виробників нафти цей бензин імпортувати.

Як пише Foreign Affairs, це демонструє, що українські удари БпЛА по російських НПЗ є більш ефективними, ніж західні санкції.

Зараз дивляться

Удари України ефективніші за санкції

Незважаючи на ефективність ударів, адміністрація президента США розкритикувала ці напади. Так, у лютому віцепрезидент Камала Гарріс закликала президента України Володимира Зеленського утриматися від атак на російські нафтопереробні заводи, побоюючись, що удари призведуть до зростання світових цін на нафту.

Уже в середині квітня міністр оборони США Ллойд Остін попередив сенатський комітет зі збройних сил, що “атаки можуть мати наслідки для світової енергетичної ситуації”. Замість того щоб завдавати ударів по нафтовій інфраструктурі, сказав Остін комітету, “Україні краще завдати ударів по тактичних і оперативних цілях, які можуть безпосередньо вплинути на поточну боротьбу”.

Втім, як пише Foreign Affairs, критика Вашингтона недоречна.

– Удари по нафтопереробних заводах не матимуть того впливу на світові енергетичні ринки, якого побоюються американські чиновники. Ці удари знижують здатність Росії перетворювати свою нафту на придатні для використання продукти; вони не впливають на обсяг нафти, яку вона може видобувати або експортувати, – пише видання.

Насправді, йдеться в матеріалі, за скорочення внутрішніх переробних потужностей “Росія буде змушена експортувати більше, а не менше сирої нафти, що призведе до зниження світових цін, а не до їхнього зростання“.

На сьогодні російські компанії вже почали продавати більше нерафінованої нафти за кордон. Поки Україна обмежується російськими нафтопереробними заводами, атаки навряд чи призведуть до підвищення цін на нафту для західних споживачів, пише Foreign Affairs.

– Однак вони можуть завдати болю всередині Росії, де ціни на нафтопродукти, такі як бензин і дизельне паливо, почали різко зростати. Удари досягають тих самих цілей, які західні партнери України ставили перед собою, але в основному не досягли за допомогою санкцій і обмеження цін на російську нафту, – пише видання.

Таким чином Україна змогла послабити фінансові та матеріально-технічні можливості Росії для ведення війни, обмеживши водночас масштабніший збиток для світової економіки.

– Київ повинен перемагати там, де може, і кампанія зі знищення російських нафтопереробних потужностей приносить Україні вигоду за обмеженого ризику, – ідеться в матеріалі.

Фото: Цаплієнко

Уразливості нафтової галузі РФ

Досі Україна концентрувала свої атаки на російських нафтопереробних заводах, а не на нафтових родовищах або інфраструктурі експорту сирої нафти.

Ця відмінність, підкреслює Foreign Affairs, дуже важлива.

Видання пояснює, що після того як нафту видобувають зі свердловини, її транспортують трубопроводами та іншими об’єктами інфраструктури на нафтопереробні заводи, де переробляють у продукцію, призначену для продажу кінцевим споживачам.

Так, 2023 року Росія видобувала приблизно 10,1 млн барелів нафти на день. З них близько 50 % експортувалося на нафтопереробні заводи за кордоном, а решта 50 % перероблялися всередині країни, унаслідок чого виходили такі продукти, як бензин, дизельне та авіаційне паливо, а також хімічна сировина. Половина цих продуктів переробки споживалася всередині країни, а значна частина йшла на паливо для російської військової машини.

Росія також продає нафтопродукти за кордон – 2023 року на її частку припадало близько десяти відсотків світового морського експорту, але більшість західних країн уже припинили імпорт переробленого російського палива. Основними пунктами призначення російських нафтопродуктів є Туреччина, Китай і Бразилія, хоча Росія також продавала паливо Північній Кореї, порушуючи санкції ООН, в обмін на боєприпаси.

– Українські удари завдали значного удару по російських нафтопереробних потужностях, вивівши з ладу до 900 тис. барелів на день. Ремонт буде повільним і дорогим, почасти тому, що нафтопереробні установки, в яких нафту переганяють на складові частини, є величезним і складним устаткуванням, на проєктування і будівництво якого витрачаються роки, а почасти тому, що західні санкції перешкоджають доступу російських компаній до спеціалізованих компонентів, – пише Foreign Affairs.

Експерти зазначають, що сьогодні можливості Росії зі зберігання нафти обмежені. Тому при руйнуванні або пошкодженні нафтопереробного заводу видобуту нафту не можна просто складувати для подальшого використання.

– У результаті у російських виробників залишається всього два варіанти: збільшити експорт сирої нафти або закрити свердловини і скоротити видобуток, – пише видання.

Обидва варіанти болючі для Росії, але збільшення експорту менш болюче, ніж скорочення видобутку.

Сьогодні Росія може продавати свою нафту тільки обраним країнам, включно з Китаєм, Індією і Туреччиною, чиї підприємства обладнано для використання конкретних сортів нафти, видобутих у Росії. Таким чином, у цих країн є важелі тиску на Росію, щоб купувати нафту за цінами, нижчими за ринкові. Однак після переробки нафти кінцеві продукти можна продавати на міжнародному ринку, а отже, Росія повинна платити ринкову ціну, щоб задовольнити свої внутрішні та військові потреби в паливі.

– Якщо Росія вирішить закрити свердловини замість того, щоб збільшити експорт, світові ціни на нафту дійсно зростуть, чого адміністрація Байдена прагне уникнути. Але тоді Росія зіткнеться з іще більш різким зростанням вартості нафтопродуктів, тільки з меншими експортними доходами, щоб пом’якшити удар. Тому не дивно, що перший заступник міністра енергетики Росії Павло Сорокін у березні припустив, що Москва вибере перший варіант і направлятиме більше сирої нафти на експорт, – пише Foreign Affairs.

Удари України працюють

Як додає видання, кампанія України з ослаблення російської нафтової галузі працює.

– Вона завдає болю російським енергетичним ринкам і чинить саме той тиск на Москву, для якого був розроблений режим санкцій, очолюваний США, але який не мав великого успіху в забезпеченні, – підкреслюють аналітики.

Як зазначає Foreign Affairs, сьогодні українські удари по російських НПЗ роблять те, чого не зробив режим санкцій. При цьому не ставлячи під загрозу світові поставки енергоносіїв і не підвищуючи ціни, ці удари скорочують доходи Росії та знижують її здатність перетворювати сиру нафту на паливо, необхідне для роботи танків і літаків.

– Поки українські війська уникають ударів по нафтопроводах і великих терміналах з експорту сирої нафти, вони можуть підтримувати цей баланс, – пише видання.

Утім, є й ризики в такій стратегії, вважають аналітики.

– Українські безпілотники, як правило, завдають ударів по цілях у нічний час, що призводить до незначних жертв серед цивільного населення, якщо такі взагалі є. Доти, доки Україна зважуватиме потенційний збиток для некомбатантів щоразу, коли вона схвалює удар, вона залишатиметься на правильному боці міжнародного права, – пише Foreign Affairs.

Нанесення ударів по галузі, яка безпосередньо сприяє зміцненню російської військової могутності, – це розумний захід воєнного часу, до якого вже вдавалися минулі сторони, що воюють, наприклад Сполучені Штати, зокрема під час недавніх операцій проти Ісламської держави, нагадує видання.

Foreign Affairs резюмує, що для того, щоб знизити ризики, Сполучені Штати не повинні ні допомагати Україні продовжувати ці атаки, ні навіть публічно заохочувати їх. Але вони також не повинні намагатися відмовити Київ від цього курсу дій.

Удари по російських нафтопереробних заводах самі по собі не змусять Москву капітулювати, але вони зроблять війну складнішою і дорожчою для Росії, і тому, якщо нічого іншого не залишається, коли прийде час переговорів, вони можуть підштовхнути Кремль до поступок.