Треба зазирнути в голову кожному злочинцю: юристка розповіла, у чому складність доведення злочину геноциду

Доведення у Міжнародному суді злочину геноциду проти українського народу є доволі складним, адже законодавство доволі застаріле, та й треба буде доводити умисний намір кожного воєнного злочинця.

Про це в ефірі Єдиних новин розповіла юристка в галузі міжнародного права Анна Вишнякова.

Сьогодні Міжнародний суд ООН у Гаазі (Нідерланди) поновлює слухання за позовом України щодо тлумачення та застосування Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду.

Київ хоче притягнути Москву до відповідальності за спотворення поняття геноцид. Іншими словами, росіяни намагаються виправдати свою війну тим, що Україна нібито знищує російськомовне населення на сході.

Доведення геноциду в Міжнародному кримінальному суді або в судах України – це про індивідуальну відповідальність – тобто про відповідальність кожного окремого російського військового або командира, або найвищого командування.

Якщо Україна хоче притягнути до відповідальності кожного, хто причетний до злочину геноциду, зокрема президента Володимира Путіна і Сергія Шойгу (міністра оборони РФ), то передусім слід довести їхній умисний намір вчиняти геноцид українців. Тобто те, що у злочинця в голові, наголошує юристка.

– Тут складність доведення полягає в тому, що треба довести не лише факт вбивства або катування, не тільки те, що конкретного українця вбили за те за те, що він українець. Тут треба довести, що злочин проти українців вчинений для того, щоб убити всю українську націю, щоб винищити всю українську націю, – заявила Анна Вишнякова.

Варто зауважити, що Росія особливо не приховує те, що вчиняє геноцид українців. Наприклад, російський диктатор Путін неодноразового говорив, що України як держави не повинно існувати, а також, що немає такого народу, як українці. Цю тезу поширюють і пропагандисти Кремля.

Крім того, є безліч зафіксованих фактів насильного вивезення українських дітей до Росії, вбивства цивільних. Американський історик Тімоті Снайдер вважає, що Росія “виконала всі умови” справжнього геноциду.

Анна Вишнякова зауважує, що в міжнародному праві дуже чітко визначене поняття геноциду народу і бувають досить абсурдні ситуації тлумачення. Наприклад, один юрист, який захищає М’янму у справі про геноцид народу рохінджа, заявив: Якщо Росія не визнає українців як націю взагалі, то як можна знищувати те, чого ти не визнаєш?

Є приклад судового розгляду геноциду щодо камбоджійців руками режиму червоних кхмерів. Так ось, у суді також не довели саме факт геноциду – у суді довели злочин проти людяності, наголошує юристка Анна Вишнякова.

У міжнародному праві є різні поняття: про воєнні злочини, злочини проти людяності, злочин агресії, злочин геноциду. Дуже часто словами геноцид народу замінюють інші види злочинів.

– Я хочу зазначити, що й воєнні злочини, і злочини проти людства, і геноцид, є однаково тяжкими, – заявила юристка Анна Вишнякова.

За словами юристки, на прикладі війни в Україні можна було б вдосконалити міжнародне право так, щоб безумовно притягнути до відповідальності й пропагандистів, які підживлюють вчинення воєнних злочинів, агресію тощо.

Законодавство щодо пропаганди війни наразі є дуже застарілим і недосконалим, тому що спирається на конвенцію 1948 року.

Анна Вишнякова заявила, що зараз займається питанням розробки законодавства про притягнення до відповідальності власників ботоферм, які займаються пропагандою в соцмережах. Адже ці так звані ферми не менш шкідливі, ніж російські телевізійні пропагандисти: Скабєєва, Соловйов, Симоньян тощо.

У Міжнародному суді є факти слухань стосовно пропаганди щодо Руанди, Югославії, але, на жаль, цього замало. Тому Україна може стати потужним прецедентом з притягнення пропагандистів до відповідальності.

Фото: Дмитро Лубінець

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.