Степан Хмара: біографія політика та дисидента

Сьогодні помер Герой України, дисидент і народний депутат кількох скликань Верховної Ради Степан Хмара. Біографія діяча, його влучні висловлювання за життя та цікаві факти – читайте у матеріалі Фактів ICTV.

Біографія Степана Хмари

Степан Хмара народився 12 жовтня 1937 року у Львівській області.

Він брав участь у випуску підпільного журналу Український вісник та займався поширенням самвидаву. Через свою проукраїнську позицію та підривну радянську систему діяльність Степан Хмара відбував покарання в таборах для політв’язнів № 35 та 36 на Уралі.

Вперше його заарештували у 1975 році — але невдовзі відпустили через відсутність доказів щодо причетності до антирадянської пропаганди.

Докази “української націоналістичної діяльності” Степана Хмари зібрали аж у 1980 році. Саме тоді КДБ заарештувало його й засудило до 7 років ув’язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання.

– Я сів за українську ідею, – казав він.

12 лютого 1987 року, у віці 50 років, Степан Хмара вийшов на волю.

У 1988 році став одним із керівників Української гельсінської спілки — політичної опозиції комуністичному режиму. У квітні 1990 року вона перетворилася на Республіканську партію.

У 1990-му Степана Хмару обрали народним депутатом українського парламенту.

У 2006 році йому було надано звання Героя України.

Його також називають співавтором Конституції України.

Цікаві факти

Мало хто знає, але Степан Хмара за спеціальністю був лікарем. Він закінчив Львівський медичний інститут. Але перед цим його відрахували з двох вишів. Після того він навіть встиг попрацювати водієм у Радехові на Львівщині та Казахстані.

У карцері Хмара просидів 306 діб. Як лікар, він розумів, що тюремні умови були несумісні з життям: фізичне виснаження, жахливе харчування й дикий холод неодмінно мали б призвести до загибелі людини, але ні.

За сім років ув’язнення Степан Хмара тільки раз мав побачення з дружиною і жодного разу не бачив своїх дітей.

Влучні фрази Степана Хмари

За своє життя Степан Хмара дав не одне інтерв’ю. Не зупинявся та продовжував активно висловлювати свою думку і в останній рік свого життя.

• Про ув’язнення

– Я то (перебування у карцері, – Ред.) назвав феноменом павука. Коли був під час слідства в камері, спостерігав за поведінкою павука. Зимою він сидить в куточку спокійно тижнями, а потім раптом проявляє активність: бігає по стелі, пускає нитку посередині кімнати, — так день-два. А потім знову залягає в куток і сидить там, ніби мертвий. Хоча нічого не їсть — ні комашки, ні мушки. Виживання в карцері — це феномен павука.

– Російський народ – немає російського народу, є “русские” і поневолені народи.

– Я не хочу, щоб ми приєднували території не українські, але своїх ми маємо забрати.

– Я ніколи не сумнівався, що Росія буде воювати. Путін загнав свою імперію у пастку, з якої вона вже не вибереться.

– Нам треба знищувати Чорноморський флот РФ. І обов’язкове, перше завдання – це звільнення Криму. Донбас нікуди не дінеться, ми його, звісно, звільнимо. Восени буде перерізаний сухопутний коридор до Криму. І має бути знищений Керченський міст.

– Китай – це страшний монстр. Я вважаю, що зараз потрібно відкривати дипломатичне представництво у Тайвані, а не гратися, нападе Китай на Тайвань або не нападе.

• Про кохання та дружину

– Ми стоїмо з товаришем по кімнаті в черзі й “перемиваємо кісточки” дівчатам. І тут пробігло таке щось симпатичне й кругленьке. Якось так впала в очі, і захотілося познайомитись. Почав збирати інформацію — в якій кімнаті живе, на якому курсі вчиться. Давав знайомим дівчатам завдання: взнай, коли її можна запросити в кіно. Така “агентура” в мене була. Стосунки завжди починалися у нас з кіно.

Джерело: В гостях у Гордона; Gazeta.ua

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.