Питання УПЦ МП закрите? Чому Рада не голосує за заборону філії РПЦ в Україні

Тема заборони діяльності Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) на території України широко активізувалася після початку повномасштабного вторгнення Росії, але за 2,5 роки у Верховній Раді не спромоглися узгодити законодавчі норми для цього кроку.

За час великої війни з’явилося чимало підтверджень на користь того, що низка священиків УПЦ МП так чи інакше співпрацювали або з Російською православною церквою (РПЦ), або безпосередньо зі спецслужбами РФ.

І хоча в парламенті ще в січні 2023 року був зареєстрований законопроєкт №8371, але проголосувати його не змогли досі.

Факти ICTV разом із політологом Ігорем Рейтеровичем розбиралися, у чому головні труднощі з ухваленням законопроєкту та чому окремі політичні сили як усередині, так і ззовні України, виступають проти цього законопроєкту.

Законопроект №8371 про заборону УПЦ МП: що відомо

З моменту реєстрації законопроєкту №8371 у Раді 19 січня 2023 року, депутати змогли проголосувати за нього в першому читанні лише через дев’ять місяців, 19 жовтня.

Після цього значно посилилися спроби як українських, так і російських політичних сил протистояти остаточному ухваленню цього законопроєкту.

З боку Росії були найняті західні лобісти, на кшталт адвоката УПЦ МП Роберта Амстердама, який говорить про утиск прав і свобод релігійних діячів в Україні. Усередині ж українського парламенту, наприклад, протидіяти законопроєкту вирішили, переважно, представники нині забороненої партії ОПЗЖ, а також колишні та чинні нардепи від Слуги народу.

Так, наприклад, у Комітеті Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики вказували, що з метою дискредитації законопроєкту було запущено цілу кампанію, а за нею, імовірно, стоять “лобісти й агенти впливу” однієї з українських церков.

У липні дійшло навіть до блокування трибуни Верховної Ради, оскільки в залі парламенту не змогли зібрати достатню кількість голосів депутатів для голосування.

Політична напруга через законопроєкт №8371 стала на паузу після того, як було ухвалено рішення про розгляд документа в другій половині серпня. Проміжок у місяць навіть прозвали “канікулами” для депутатів під час війни в країні, що потім довелося окремо спростовувати спікеру ВРУ Руслану Стефанчуку.

Але вже 10 серпня у вечірньому зверненні президент Володимир Зеленський заявив, що готуються рішення щодо зміцнення української духовної незалежності. Він не уточнював, про що саме йдеться, але, ймовірно, мав на увазі саме рішення щодо регуляції діяльності УПЦ МП.

Чому в Раді не можуть проголосувати законопроект №8371

Політолог Ігор Рейтерович каже, що головною проблемою із затягуванням голосування щодо законопроєкту є те, що частина депутатів у Раді не хоче його ухвалювати, оскільки розраховує на той електорат, який прямо пов’язаний з УПЦ МП.

– Для них це питання електоральне. Вони вважають, що таким чином можуть набити собі цих електоральних варіантів і потім їх використовувати, – вважає він.

Окремою проблемою є й те, що частина депутатів, які виступають проти заборони, афілійовані з УПЦ МП.

– Вони мають якісь спільні проекти, деякі взагалі навіть мають духовний сан. Вони, звісно, проти УПЦ МП виступати не будуть, бо в них свій інтерес. Економічний, може якийсь інший. Але я не думаю, що духовний, оскільки вони всі вкрай слабко розбираються в питаннях канонічності, томосу тощо, – продовжує політолог.

Ключовою причиною проблем із відсутністю рішучості серед депутатів Рейтерович називає саме їхні наміри залишатися в політиці в майбутньому, а, відповідно, готувати електорат до цього.

І якщо з представниками забороненої партії ОПЗЖ усе більш-менш зрозуміло, то нардепи від Слуги народу, вважає політолог, намагаються знайти вихід із ситуації, за якої можна ухвалити необхідні рішення, але водночас зберегти свої політичні позиції та вплив.

– Якби вони швидко це зробили на початку (ухвалили законопроєкт, – Ред.), то, повірте, всіх про них давно вже забули б. Але вони почали тягнути, грати в ці ігри. І тому вони зіткнулися з внутрішньою цією історією (протистояння всередині партії, – Ред.), – пояснює він.

Зараз ситуація вже “дійшла до такого краю”, коли рішення треба ухвалювати. Утім, вважає політолог, окрім як ухвалювати законопроєкт у другому читанні, нардепи можуть спробувати його чимось замінити, щоб у ньому було прописано інші норми щодо регулювання діяльності УПЦ МП, на відміну від тих, що є зараз.

Лобізм УПЦ МП у США

Що стосується питання лобізму УПЦ МП у США, то тут ситуація більш зрозуміла, оскільки за наймом таких лобістів, як Роберт Амстердам в Америці, стоїть Кремль. У випадку з адвокатом Амстердамом, за повідомленнями ЗМІ, він є представником проросійського політика і колишнього нардепа Верховної Ради України Вадима Новинського.

Серед тез, які поширюють ті чи інші лобісти УПЦ МП на Заході, насамперед ідеться про переслідування церкви з боку української влади й уряду та про обмеження релігійних прав і свобод. Крім того, сам Амстердам погрожував українським депутатам санкціями США у разі, якщо вони проголосують законопроект про заборону УПЦ МП.

Іншим яскравим прикладом є американський телеведучий з антиукраїнськими політичними поглядами Такер Карлсон, який теж неодноразово у своїх ефірах розповідав про гоніння на УПЦ МП.

Водночас, пояснює Рейтерович, незважаючи на існування окремих лобістів у Штатах, не менш важливою є реакція таких політичних важковаговиків, як спікер Палати представників Конгресу Майк Джонсон.

– Його реакція – показова. Тобто людина, яка мінімально починає розбиратися (у питанні ролі УПЦ МП в Україні, – Ред.), і яка має стосунок до релігійного життя (Джонсон – глибоко віруючий християнин, – Ред.), вона одразу розуміє, що це не про гоніння на віру чи на якусь церкву, не про заборону ходити до церкви, молитися чи щось подібне робити. Це про те, що церква це інститут громадянського суспільства і вона має жити за певними правилами, як у будь-якій країні, – каже політолог.

Ігор Рейтерович зазначає, що тези про нібито переслідування УПЦ МП з боку влади не є поширеними серед американських високопосадовців чи топ-політиків. Чи не єдиним яскравим прикладом є кандидат у президенти від Республіканської партії на виборах 2024 року Вівек Рамасавамі, який поступився республіканцю Дональду Трампу під час внутрішньопартійної боротьби.

Є й менш значні фігури в політиці США, такі як, наприклад, низка протрампістських конгресменів, які повторюють тези, що їх поширюють лобісти. Водночас серйозних кроків ці політики, принаймні поки що, не роблять.

– Можна знайти 10 конгресменів, які під чимось підпишуться. І що? Ми можемо так само знайти 20 депутатів, які напишуть, умовно кажучи, що з Трампом щось не так. Це ні на що впливати не буде, – каже політолог.

За словами експерта, на сьогодні в США немає потужного лобі з конгресменів чи сенаторів у питанні захисту УПЦ МП, оскільки їх ця тема не стосується, як інші. Паралельно з тим, завданням лобістів тих чи інших політичних сил є створення видимості про те, що значна частина політиків у Штатах тільки й робить, що переймається долею УПЦ МП.

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.