Переміг диверсантів і подолав 20 км з пораненням: гвардієць Михайло 5 місяців тримав оборону

Оборонець Михайло Рудь 150 днів тримав оборону, пережив поранення і бій з ворожою диверсійною групою.

Про нього розповіли на сторінці Західного територіального управління НГУ.

Солдат 2-ї Галицької бригади НГУ Михайло Рудь пройшов через важкі випробування і повернувся до рідних живим.

На позиції поблизу Родинського, що неподалік Покровська, Михайло заходив з побратимами наприкінці січня. Тоді на Донеччині панували сильні морози, а шлях до місця призначення пролягав через понад 15 кілометрів. Дорогу контролювали ворожі безпілотники. Оборонці рухались максимально обережно, однак біля самого населеного пункту росіяни все ж помітили групу і підняли в небо рій ударних дронів.

Захисникам вдалося сховатися серед руїн колишньої станції технічного обслуговування, проте ворожі FPV-дрони все одно завдавали ударів. Там Михайло отримав легке уламкове поранення лівої кисті, але продовжив виконувати завдання.

«Їхня позиція була однією з передових. Росіяни не знали про її існування. Фактор несподіванки дався взнаки вже наступного дня», — зауважили в Західному територіальному управлінні НГУ.

Нацгвардійці ліквідували групу ворожих штурмовиків, які планували просунутися вглиб української оборони. Відтоді почались довгі 5 місяців оборони.

«Я зайшов 26 січня, потім ще якось намагався підбадьорювати хлопців з інших підрозділів, які прибували на позиції. Хотів їх морально підтримати, коли було важко. Я вірив у силу свого слова, бо я обіцяв додому повернутися живим. Щоденно молився. Дуже сильно помагали голосові повідомлення від дружини, які включали по радіостанції. І ці повідомлення з дому десь там на підсвідомому рівні додавали мені сили, я знав, що пройду цей нелегкий шлях», — розповів Михайло.

У червні він пережив ще один важкий бій. У ранковому «сіряку» до позицій непомітно наблизилася група російських штурмовиків. Нацгвардійці підпустили противника майже впритул, після чого зав’язався стрілецький бій. Одночасно росіяни почали обстрілювати позицію з мінометів. Так укриття перетворилося на руїни.

«В якийсь момент я почув дуже сильний удар по обличчю. Знепритомнів і упав в підвал. Інші теж туди заскочили. Пощастило, що нас просто присипало зверху. Ми розкопувалися три дні. А потім була евакуація. Довга і важка», — пригадав Михайло.

Дорога до своїх залежала від погоди та часу доби, адже небо над лінією фронту постійно контролювали безпілотники. В одній із посадок поблизу Родинського гвардієць знову зіткнувся з противником. Диверсійна група росіян несподівано наблизилася до його сховища. Михайло першим помітив ворога, відкрив вогонь і ліквідував загрозу.

Однак випробування на цьому не закінчилися. На одинадцятий день виходу, проходячи чергову посадку, він підірвався на міні. Вибух зачепив праву ногу. Попри біль, Михайло самостійно надав собі першу допомогу та продовжив рух до точки евакуації.

«Після поранення мені довелося подолати приблизно 20 кілометрів. І так за допомогою знеболюючого і бажання повернутися додому я добрався до точки евакуації. Ще й жартома запропонував водію, самому сісти за кермо», — розповідає гвардієць.

Нині Михайло Рудь проходить лікування та готується до подальшої реабілітації. Він виконав обіцянку, яку дав дружині, — повернутися додому живим.

Знищили міст, взяли окупанта в полон і замінували десятки кілометрів: як сапери змінюють війну

Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.