Історія ніжинського кіно: від перших кінематографів до сучасного «Космосу»

3 години назад

102 5 хвилин читано

Коли в Ніжині з’явилися перші кінопокази, електрики в місті ще не було. Кіноапарат доводилося крутити вручну, зображення на екрані забезпечувало світло ацетиленового пальника, а німі фільми супроводжував живий оркестр. Похід у кіно тоді був не просто можливістю побачити незвичне видовище, а справжньою подією, яка збирала містян і дарувала нові враження. Згодом у Ніжині з’являлися нові кінотеатри, літні майданчики для перегляду фільмів, а разом із ними змінювалися й традиції міського дозвілля.

MYNIZHYN дослідив історію ніжинського кіно – від перших синематографічних показів до сучасного кінозалу «Космос», зібравши цікаві подробиці про місця, які в різні часи знайомили містян із кіномистецтвом.

Перші кроки кінематографа в Ніжині були тісно пов’язані з технічними новинками початку XX століття. Одним із перших, хто познайомив містян із рухомими зображеннями, став місцевий майстер годинників Ножницький. Він придбав синематограф і почав організовувати кінопокази в невеликому залі на вулиці Гоголівській.

Сьогодні складно уявити перегляд фільму без електрики, цифрового проєктора та звукової системи. Проте на початку минулого століття кінопоказ вимагав значно більше зусиль. Апарат приводили в рух вручну, а для освітлення використовували ацетиленовий пальник – газовий пристрій, який створював яскраве полум’я завдяки згорянню ацетилену з киснем. Саме він давав змогу проєктувати зображення на екран за відсутності електричного освітлення, якого тоді ще не було в місті.

Не менш цікавою була й атмосфера самих сеансів. Оскільки фільми були німими, їх супроводжувала жива музика. У залі грав оркестр, до складу якого входили члени родини Ножницького. Наймолодшим музикантом був десятирічний хлопчик, який за командою діда вправно бив у великий барабан.

Згодом перший синематограф поступився місцем кінотеатру «Вега», названому на честь його власниці – мадам Веги. Заклад розташовувався в садибі Танського на тодішній вулиці Мільйонній (нині вул. Овдіївська). Це був великий двоповерховий будинок із просторою територією, яка спускалася до річки Остер.

Афіша кінотеатру “Вега” (20-ті рр. ХХ ст). Джерело: nizhyn.city

Для забезпечення кінопоказів на території садиби збудували електростанцію з двигуном внутрішнього згоряння. Вона постачала електроенергію для роботи кіноапаратури, а також живила кілька рекламних ліхтарів. Таким чином, розвиток кінематографа сприяв упровадженню нових технічних рішень і змінював вигляд міського простору.

Згодом у Ніжині з’явилася міська електростанція, а на вулиці Гоголівській, у будинку Литвиненка, відкрився ще один кінотеатр – «Оаза». Проте «Вега» продовжувала приваблювати відвідувачів. І справа була не лише у фільмах: мадам Вега створила цілий розважальний простір, де кожен міг знайти заняття до душі.

Разом із племінником вона облаштувала спеціальну «раковину» для виступів оркестру, майданчик для танців, скейтинг-ринг для катання на роликових ковзанах і тенісні корти. Для ніжинців це були нові можливості відпочинку, які поєднували музику, спорт і спілкування.

Щонеділі на території «Веги» влаштовували святкові гуляння з концертами, феєрверками та запуском повітряних куль. Кінопрограми оновлювали щотижня, а разом із фільмами демонстрували «Бате-журнал» – популярний на той час кіножурнал. Відвідування закладу коштувало 20 копійок. На той час це була значна сума, однак «Вега» залишалася популярним місцем дозвілля.

Конкуренція між розважальними закладами спонукала інших підприємців шукати власні способи зацікавити публіку. Ніжинські підприємці Тецлав і Глезер організували літній кінотеатр біля літнього театру на вулиці Синяківській.

Для роботи закладу вони придбали шведську автоматичну електростанцію, яка могла працювати без машиніста. Водночас підприємці намагалися привабити відвідувачів не лише кінопоказами, а й різноманітними атракціонами. Тут проводили велоперегони, спортивні ігри, змагання з перетягування канату та лазання на стовп.

Особливою принадою став кіоск Тецлава, де продавали морозиво й тістечка. Ця деталь допомагає уявити атмосферу літнього відпочинку того часу: відвідувачі приходили не тільки заради фільмів, а й заради розваг, частувань і можливості провести час у товаристві знайомих.

Так поступово формувалася культура кіноперегляду, у якій важливими були не лише самі фільми, а й обставини, за яких їх дивилися. Кіно ставало частиною міського життя, а власники закладів намагалися зробити відвідування своїх установ особливим досвідом.

Революційні події та зміна влади вплинули й на організацію культурного дозвілля в Ніжині. Кінопокази проводили в клубі залізничників та біля старої автостанції. Згодом у місті почали працювати стаціонарні кінотеатри, які стали звичними місцями зустрічей і відпочинку містян.

На вулиці Гоголівській діяв кінотеатр «Жовтень». Він працював упродовж кількох десятиліть, але в 1980-х роках його закрили через аварійний стан будівлі.

Літній кінотеатр - основне місце тусовки молоді ввечері у 1950-1980-х рр. Джерело: https://mynizhyn.com
Літній кінотеатр – основне місце тусовки молоді ввечері у 1950-1980-х рр. Джерело: mynizhyn.com

Ще одним місцем кінопоказів був кінотеатр імені Ленінського комсомолу на вулиці Воздвиженській. Сьогодні в цій будівлі розташований Ніжинський академічний український драматичний театр імені М. Коцюбинського. Споруда зберегла своє культурне призначення, хоча формат мистецького життя в ній змінився: замість кінематографічних історій глядачам пропонують театральні вистави.

Особливе місце в історії міського дозвілля посідав літній кінотеатр у парку імені Тараса Шевченка. Його спорудили невдовзі після завершення Другої світової війни, майже на місці літнього театру початку XX століття, який був зруйнований.

Нова споруда, як і її попередник, була дерев’яною та не мала опалення, тому працювала лише в теплу пору року. У літні вечори кінопокази ставали ще однією можливістю відпочити в парку, зустріти знайомих і провести час за переглядом фільму.

На початку 1990-х років кіносеанси припинилися, а приблизно через десятиліття будівлю демонтували. Так завершилася історія ще одного місця, яке впродовж років було частиною культурного життя Ніжина.

Однак парк імені Тараса Шевченка міг отримати ще один незвичайний кінопростір. Наприкінці 1980-х років тут планували відкрити кінотеатр усередині літака, подарованого місту Ніжинським авіазагоном.

Літак установили поза танцювальним майданчиком, неподалік кільцевого озера. Ідея облаштувати в ньому кінозал була досить незвичною: замість традиційної будівлі глядачі могли б переглядати фільми всередині справжнього повітряного судна.

Проте реалізувати задум не вдалося. Упродовж першої половини 1990-х років літак поступово руйнувався через дії вандалів, аж поки зрештою не зник. Від проєкту, який міг стати однією з найоригінальніших сторінок історії ніжинського кіно, залишилася лише згадка.

Новий етап у розвитку кіномережі міста розпочався в 1982 році, коли на вулиці Батюка звели кінотеатр «Космос». Будівлю спорудили за проєктом архітектора І. Солодаренка та інженера А. Салаєва.

Просторе фоє та кінозал на 570 місць давали змогу приймати велику кількість відвідувачів. «Космос» став важливим місцем міського дозвілля: сюди приходили подивитися нові фільми, зустрітися з друзями та провести вільний час поза домом.

Похід до кінотеатру був окремою подією. Великий зал об’єднував сотні глядачів, які одночасно стежили за подіями на екрані, реагували на сюжет і ділилися враженнями після сеансу. Для багатьох ніжинців «Космос» став частиною особистих спогадів, пов’язаних із юністю, відпочинком і культурним життям міста.

Внутрішній стан кінозалу Літнього театру у парку. Джерело: mynizhyn.com

Проте із середини 1990-х років кінотеатр почав занепадати. Згодом він припинив роботу, і Ніжин на тривалий час залишився без діючого кінотеатру. Містяни втратили можливість регулярно дивитися фільми на великому екрані у звичному для них просторі.

Повернення «Космосу» відбулося у 2016 році. На місці старого кінотеатру відкрили торговий центр, на другому поверсі якого облаштували сучасний кінозал. Йому залишили історичну назву – «Космос», завдяки чому зберігся символічний зв’язок між різними етапами розвитку ніжинського кінематографа.

Від ручного синематографа Ножницького до сучасного кінозалу пройшло понад століття. За цей час змінювалися технології, будівлі, формати показів і самі звички глядачів. Одні кінотеатри зникли, інші змінили призначення, а деякі залишилися в міській пам’яті завдяки незвичайним історіям.

Історія ніжинського кіно – це не лише розповідь про розвиток техніки та появу нових закладів. Це також історія міського життя, спільних вражень і місць, де зустрічалися покоління.

На другому поверсі будівлі зліва розміщувався кінотеатр “Жовтень”, який наприкінці 80-х років закрили у зв’язку з аварійним станом. Джерело: mynizhyn.com