Ніжинське повітове училище: як починалася освіта в місті

Сьогодні Ніжин по праву вважають містом освіти. Його навчальні заклади відомі далеко за межами України, а їхня історія налічує не одне століття. Проте перші кроки у становленні міської освітньої системи були зроблені ще наприкінці XVIII століття, коли в Ніжині відкрили мале народне училище.

Згодом воно стало повітовим і протягом понад ста років залишалося одним із головних осередків початкової освіти, виховавши чимало відомих особистостей.

Журналісти MYNIZHYN дослідили історію одного з найдавніших навчальних закладів міста та зібрали відомості про його заснування, розвиток, викладачів, вихованців і будівлі, у яких протягом понад століття навчалися покоління ніжинців.

Поява народних училищ була наслідком масштабної освітньої реформи, проведеної наприкінці XVIII століття. У 1786 році було затверджено «Статут народних училищ Російської імперії», який передбачав створення мережі державних навчальних закладів у губернських і повітових містах. Їхнім головним завданням було забезпечити початкову освіту дітям різних соціальних верств, насамперед міщан, купців, ремісників і дрібних службовців. До цього навчання здебільшого залишалося привілеєм духовних або приватних закладів, тому нова система стала важливим кроком у розвитку громадської освіти.

Саме в межах цієї реформи 24 листопада 1789 року в Ніжині було відкрито мале народне училище. Перший набір становив 90 учнів, що для того часу було досить значною кількістю. За окремими історичними джерелами, історія навчального закладу бере початок ще з 1782 року, коли в місті діяло двокласне училище. Проте офіційною датою заснування Ніжинського малого народного училища вважається саме 1789 рік, коли воно було створене відповідно до державної освітньої реформи.

Перші роки училище розміщувалося на тодішній Судейській вулиці, 2 (нині – вул. Є. Гребінки), неподалік будинку Ніжинського окружного суду. Це було зручне місце в адміністративному центрі міста, де зосереджувалися державні установи. Однак із часом кількість учнів збільшувалася, тому виникла потреба у просторішому приміщенні. На жаль, будівля не збереглася до наших днів. Сьогодні місце, де колись розташовувалося Ніжинське повітове училище, знаходиться поруч із Ніжинською гімназією № 1.

Місце, де розташовувалося Ніжинське повітове училище на колишній Судейській вулиці (нині вул. Є. Гребінки)

У 1816 році Ніжинська міська дума придбала для училища двоповерховий будинок на Московській вулиці, 13 (нині вул. Станіслава Прощенка). Поруч розташовувався одноповерховий флігель (вул. Московська, 9) у якому мешкали працівники навчального закладу.

Будинок, де розташовувалося Ніжинське повітове училище з 1816 року на колишній Московській вулиці (нині вул. Станіслава Прощенка)

У 1807 році мале народне училище було реорганізовано у Ніжинське повітове училище. Ця зміна назви була не просто формальністю. Вона відображала новий статус навчального закладу, який відтепер забезпечував освітою не лише дітей із Ніжина, а й усього повіту. Після закінчення навчання його випускники могли продовжувати освіту в гімназіях, а для багатьох саме повітове училище ставало першим кроком до майбутньої професійної кар’єри.

Спочатку курс навчання тривав два роки, але розвиток освіти вимагав поглиблення знань. Тому вже з 1828 року термін навчання було збільшено до трьох років. Для свого часу програма була досить різноманітною. Учні вивчали Закон Божий, арифметику, геометрію, історію, географію, креслення, малювання, каліграфію та інші дисципліни. Особлива увага приділялася грамотному письму, розвитку математичних навичок і моральному вихованню.

Цікаво, що вже на початку ХІХ століття ніжинське училище вирізнялося серед інших подібних закладів. У 1809 році за ініціативою керівництва Харківського університету тут було відкрито класи німецької та грецької мов. Це рішення було продиктоване потребою якісніше готувати молодь до вступу в середні та вищі навчальні заклади. Для провінційного міста поява таких дисциплін була досить прогресивним явищем і свідчила про високий рівень організації навчального процесу.

Не менш серйозними були й вимоги до навчання. Заняття проходили щодня, окрім неділь і святкових днів. Щоденний розклад складався з чотирьох уроків, кожен із яких тривав півтори години. Наприкінці навчального року проводилися екзамени, на яких були присутні попечитель училища, директор Ніжинського юридичного ліцею, а пізніше – директор Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька. Така практика забезпечувала контроль за якістю освіти та підкреслювала важливість навчального закладу в освітній системі регіону.

Уже в перші десятиліття свого існування училище мало чималу кількість вихованців. Якщо у 1814 році тут навчалися 132 учні та 11 учениць, то в 1833 році їх було 64. Такі зміни були характерними для освітньої системи того часу й залежали від демографічної ситуації, матеріального становища населення та державної політики у сфері освіти.

Діяльність Ніжинського повітового училища була неможливою без людей, які присвятили своє життя розвитку освіти. Навчальний заклад перебував під постійним наглядом держави. Тут існували посади почесного та штатного наглядачів, які відповідали не лише за організацію навчального процесу, а й за дисципліну, матеріальне забезпечення училища та дотримання вимог Міністерства народної освіти. У різні роки ці обов’язки виконували Клобуков, М. Отрада, Туманський, В. Макаров, Клечковський, М. Д. Деляфліз, А. Старевський та інші.

Не менш вагомим був і педагогічний колектив. У різні роки в училищі викладали І. Зейферто, Ф. Бучинський, М. Спиридонов, А. Борода, К. Рожановський, П. Рудановський, П. Рождественський, І. Коханський, Г. Хомутов, М. Затворницький, М. Черняхівський, А. Сваричевський, І. Сошенко, В. Тренін та інші. Саме вони формували світогляд своїх вихованців, прищеплювали любов до знань, розвивали грамотність і готували молодь до подальшого навчання. У той час професія вчителя вимагала не лише ґрунтовних знань, а й високих моральних якостей, адже педагог був прикладом для учнів і користувався значним авторитетом у суспільстві.

Училище утримувалося за рахунок державної казни та плати за навчання. Така система була характерною для більшості освітніх закладів того часу. Держава забезпечувала основне фінансування, однак частину витрат покривали батьки учнів. Незважаючи на це, саме повітові училища залишалися найбільш доступними державними навчальними закладами для дітей міського населення.

Випускники Ніжинського повітового училища могли продовжити навчання в гімназіях. Таким чином забезпечувалася безперервність освіти: початкова школа ставала першим етапом на шляху до здобуття середньої та вищої освіти. Проте після прийняття Статуту 1872 року цей зв’язок було ліквідовано. Освітня реформа змінила структуру навчальних закладів, а повітові училища поступово втратили свою роль підготовчої ланки до гімназій.

Попри це, Ніжинське повітове училище залишило помітний слід в історії української культури та науки. Серед його вихованців були люди, чиї імена сьогодні добре відомі. Тут навчалися письменник, педагог і громадський діяч О. Я. Кониський, художник-баталіст М. С. Самокиш, громадський діяч О. С. Сенчило-Стефановський, а також революційний діяч М. І. Подвойський. Для кожного з них саме повітове училище стало першою сходинкою до великих звершень.

Окремої уваги заслуговує постать М. Д. Деляфліза, ім’я якого нерозривно пов’язане з історією училища. У 1854 році він переїхав до Ніжина та обійняв посаду штатного наглядача навчального закладу. За три роки служби отримав чин колезького асесора, а завершив кар’єру вже в ранзі надвірного радника. На цій посаді М. Д. Деляфліз працював до 1867 року, дбаючи про організацію навчального процесу, дисципліну учнів і господарські справи училища.

Як повідомляв MYNIZHYN, кожен старий будинок має свою пам’ять. Вона зберігається не лише у стінах і перекриттях, а в людських долях, у зламаних надіях і коротких митях радості. На площі Гоголя, 11 у Ніжині стоїть дім, який пережив революції, війни, грабунки та зміну епох. Його історія – це історія професора НІФІ І. Г. Турцевича, вченого, чия оселя так і не стала спокійною пристанню.