Розвіддані від США: чи є адекватна альтернатива
Про це він зазначив в інтерв’ю американському журналу Time, опублікованому 24 березня.
Автори видання вважали, що через зупинення допомоги Україні, зокрема, обміну розвідданими й відсутності доступу до супутникових даних США, Збройні Сили втратили змогу своєчасно виявляти наближення російських бомбардувальників і крилатих ракет. Time зазначає, що це також вплинуло на ситуацію в Курській області, де швидко наступали росіяни.
Український Президент цю інформацію заперечив.
«Це не пов’язано. Зрозумійте мене правильно. Моральний стан завжди залежить від того, чи стоять поруч із вами ваші партнери. Але я б не сказав, що заморожування вплинуло на операцію в Курській області», — пояснив глава України.
Про деякі деталі обміну розвідданими України зі США та відповідною інформаційною підтримкою наших Сил оборони з боку інших країн-партнерів кореспондент АрміяInform поспілкувався з експертом у галузі зв’язку та РЕБ Анатолієм Храпчинським.
— Анатолію Олеговичу, поняття «розвідка» і зокрема «обмін розвідданими» — вони доволі широкі. Але давайте все-таки спробуємо конкретизувати ці положення, які були на слуху останніми тижнями як у нашому інформпросторі, так, напевне, і міжнародної спільноти після рішення керівництва нової адміністрації США на певний час призупинити подібну комунікацію з Україною?
— Почну з того, а що ми маємо на увазі під словами «розвідувальна інформація»? Це можуть бути дані про пересування військ, постачання якогось озброєння, або вже готовий аналіз на підставі отриманих повідомлень.
Тут можна казати про ситуацію в режимі реального часу на певних ворожих об’єктах, які треба знищити. Або ж розвідувальна інформація: скільки зараз на тому ж аеродромі «Енгельс» бойових літаків. І завдяки конкретному супутниковому знімку ми отримуємо звіт про кількість літальних апаратів на певній російській авіабазі. Це — один тип розвідданих.
Інша справа, коли ми дізнаємося, скільки на тому ж аеродромі «Енгельс» нині знаходиться ракет класу Х-101 та Х-155. Таку інформацію ми отримуємо вже внаслідок того, що у нас є певні можливості щодо аналізу масиву супутникових фотографій, де зафіксовано коли приїжджали машини зі зброєю і завантажувалися, коли прилітали транспортники, і яка кількість ракет ними була доставлена.
Або ж дані від агентів, які безпосередньо фізично знаходяться в районі, який нас цікавить, і передають нам необхідну інформацію.
Тобто є два типи такої інформації: ми просто отримуємо одну або кілька фотографій з певного об’єкта, або ж нам уже передають аналіз інформації, яку наші партнери зібрали.
Ми кажемо, що, наприклад, було якесь пересування військ, підтягування якихось засобів ураження. І на підставі цих даних ми отримуємо інформацію, що, наприклад, з якогось напрямку готується контрнаступ, або якісь інші дії з боку ворога. Так само можна говорити, що отримано підтвердження про певні домовленості щодо постачання російській федерації озброєння північною кореєю та іраном.
В такому разі ми повинні готуватися, що проти нас буде застосовуватися, окрім північнокорейської, ще іранська балістика. Або, наприклад, у якийсь населений пункт на території ворога приїхали корейські генерали: давайте туди вдаримо…
Це — розвідувальна інформація, доступу до якої частково нас могли позбавити. Тобто, мова про комплексний аналіз якихось спостережень, частину з яких ми вже бачимо. Тому, коли в Україні казали, що після закриття США розвідувальної інформації «ми осліпли», зачекайте… Ми не осліпли! У нас є, чим «дивитися» за ворогом. Нам просто потрібно посилити певні напрямки.
— А як взагалі оцей процес передачі даних відбувається? Адже, здається, один шлях — це короткотермінові дії, то й же конкретний супутниковий знімок. Інший — більш тривалий, коли долучається так званий людський фактор аналітики?
— Я б не сказав, що другий варіант більш тривалий за часом. Адже у тих же спеціальних служб США є можливість «проганяти» отримані дані через комп’ютер і завдяки частковій системі штучного інтелекту отримувати певні висновки.
Ця схема не нова. Американці застосовують її ще з часів тих же операцій міжнародної військової коаліції в Іраку у «нульових» роках, до однієї з яких, нагадаю, долучалися і підрозділи ЗСУ.
— А як, зрештою ці умовні «паки-файли», виглядають?
— Деталізувати все це я не візьмусь: залишимо таке у віданні профільних фахівців. Але умовно, весь масив таких даних — то як бібліотека, з якої можна взяти саме ту теку, яка вам потрібна. Тому що розвідувальні підрозділи Сполучених Штатів працювали з перспективою на 20 років вперед.
Принагідно зазначу, що днями в Пентагоні припинив свою діяльність такий урядовий орган управління, як Office of Net Assessment. Умовно його назву можна перекласти як «Управління мережевої оцінки». Цей підрозділ був створений в межах Міноборони США ще у 1973 році за президентства Річарда Ніксона.
Його діяльність була покликана на те, щоб служити «внутрішнім мозковим центром» Пентагону, який «зазирає у майбутнє розвитку армії на 20-30 років, часто за допомогою зовнішніх „підрядників“, і готує звіти про результати своїх досліджень».
Тепер ця служба, яка левову частку своєї роботи присвячувала вивченню ситуації в колишньому СРСР, а після його розвалу — пострадянському середовищу і першочергово — росії, у рамках реформ від нової адміністрації Білого дому припинила свою діяльність.
У цілому ж розвідка США аналізує ситуацію за рахунок відкритих даних, збору розвід інформації всередині країни, чи через супутникове або ж радіоперехоплення.
— А от та ситуація з призупиненням передачі відповідної інформації від спецслужб США Україні, наскільки, на вашу думку, вона стала критичною. Адже є і інші джерела отримання відповідних даних, зокрема — від європейських партнерів?
— Моя б відповідь буде такою: насправді, якщо ми кажемо про оцінку критичності ненадання Україні відповідної інформації з боку Сполучених Штатів, то було б правильно отримати ґрунтовні висновки, наприклад, від фахівців наших спецслужб, типу ГУР Міноборони або ж СБУ.
Але, з огляду на мою оцінку, те, що я бачу і те, з ким я спілкуюсь і з ким я працюю, я б зазначив, що в принципі на рівні підрозділів лінії бойового зіткнення і до цього були прогалини в комунікації щодо надання певних даних.
На рівні держави, керівники України завжди дякували нашим партнерам за всебічну підтримку. Але покладатися лише на принцип «закордоння нам допоможе», то і наші розвідслужби теж недарма «хліб їдять» і працюють по багатьох напрямках.
— Яких саме, згадайте хоча б деякі з них?
Тут не варто забувати про OSINT — розвідка з відкритих джерел інформації, яка за усіх часів давала чималу частку профільних результатів. Адже росіяни люблять патякати дуже багато.
Додатково слід зауважити, що у нас є власні розвідувальні безпілотники, за допомогою яких ми теж можемо бачити, де противник намагається просуватися. У нас є дрони, які можуть знаходитись у повітрі до 28 годин і літати на 2500 км.
Є дрони, самі малі за розміром, але які несуть радари SAR (цей радар отримує двовимірне зображення ділянки місцевості з високою роздільною здатністю, незалежно від метеорологічних умов і ступеня природного освітлення місцевості). Є БПЛА з лазерними цілевказівниками для наведення певного озброєння…
Тому, якщо ми кажемо про весь масив інформації, яку треба опрацювати, буде якийсь плюс-мінус зрозумілий сценарій майбутніх подій, то це ми вже говоримо про стратегічні задачі. Щодо, наприклад, ведення бойових дій, де ворог намагається тиснути на лінії бойового зіткнення, звідки він отримує додаткове озброєння. Що у нього сталося після того, коли ми вивели з ладу найближчі НПЗ, які постачали пальне на лінії фронту. Тобто, проведення аналізу інформації, яка є критичною.
Та й мати свіжі супутникові знімки — то не є надзвичайною проблемою. І наше Міністерство оборони може дозволити собі взяти передплату у $30 тис. через то й же Planet Labs, щоб отримувати відповідні візуальні картинки.
— Та фотографії — фотографіями, але їх ще й потрібно правильно «прочитати»…
— У своїх коментарях я постійно наголошую на необхідності створення власного профільного аналітичного центру, діяльність якого зосереджуватиметься не лише на зборі інформації про ворожу техніку та дії супротивника, але й аналізі можливостей нашого наявного озброєння, яке можемо протиставити ворогу.
І на підставі такої діяльності можна казати, що створюється інституція, яка здатна буде військам давати технічне завдання на застосування тих чи інших засобів вогневого впливу, які потрібно мати на лінії бойового зіткнення.
— Ви навіть дещо випередили моє наступне запитання, воно десь риторичне, але як у майбутньому на державному рівні уникати певного дефіциту потрібної профільної інформації у разі аналогічних непередбачуваних дій іноземних політиків?
— Такі можливості будуть існувати за якісно відпрацьованих взаємовідносин із сусідніми державами. Я зараз не кажу про російську федерацію, мова йде про європейські країни.
Треба реалізовувати всі можливі варіанти для того, щоб у нас були власні розвідувальні можливості. Але лише за одного такого нашого бажання супутник не полетить. Ми вже «Січ» намагались запустити…
Тому я б зазначив, що треба казати про власні спроможності щодо створення системи розвідки, яка б дозволяла нам отримувати супутникові знімки, перехоплювати якісь дані щодо серйозних перемовин противника. Я не кажу про ситуативну можливість зазирнути за певну лінію бойового зіткнення або зібрати інформацію на конкретних територіях: такі можливості у нас вже є.
— Дійсно, про власну супутникову флотилію зараз, напевне, не варто навіть загадувати…
— Я кажу про стратегічне бачення. А за нього, знову таки, повторюся — тут нам легше об’єднатися з Європою, у якої достатньо ресурсів для того, щоб робити детальну розвідку. Починаючи від збору даних завдяки літакам дальнього радіолокаційного виявлення системи НАТО «АВАКС», а з країнами Альянсу у нас не було конфліктів, тому можна розраховувати на отримання потрібної інформації.
Подібні профільні літаки також непогано було б отримати нам від Швеції. Вони можуть передавати інформацію в режимі реального часу, і взагалі розв’яжуть купу питань.
В перспективі ж треба розраховувати все-таки на власні можливості. Адже і супутники ми створювали, і запускали сателіти в інтересах інших країн на своїх прекрасних ракетоносіях.
Але саме зараз треба казати про, можливо, перехідний період. Це — усталена допомога Європи. І якщо ми зробимо надійний прогрес у відносинах з державами нашого континенту, то зможемо запропонувати їм і певні свої можливості в умовному технологічного консорціуму.
Наприклад, Україна, вже нині могла б запропонувати сучасні напрацювання в галузі зв’язку на лініях бойового зіткнення. Я сам пересвідчився в тому під час польових випробувань відповідного устаткування, яке виробляють наші вітчизняні фірми. Тому простір для взаємовигідної співпраці вельми широкий.
Загалом, підсумовуючи: маємо власні розвідувальні можливості, а також партнерів, які можуть їх нам надавати. Я не бачу, щоб «все пропало» після заяв з Білого дому. Тим більше, що нині обмін відповідними даними зі США відновлено.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-03-28 06:35:00
