Ілюзії розвіялися: Даша Трегубова про колег-росіян, мову та кохання

Харизма, відкритість і щирість акторки, сценаристки та ведучої Даші Трегубової завжди притягують увагу, попри те екран це, сцена чи реальне життя. Якщо ви ніколи не бачили її в акторському амплуа, варто увімкнути телеканал ICTV2, де саме показують серіал Коп з минулого.

В ексклюзивному інтервʼю Фактам ICTV.Life Даша Трегубова відверто розповіла, про те, що її тримає у війну, про ставлення до колишніх колег-росіян, про вірші та мову, про знімання в еротичних журналах, обʼєктивацію та ставлення до себе і навіть привідкрила завісу своїх стосунків.

Фото: Марина Комарицька

Популярний серіал Коп з минулого розповідає про поліцейського Доліна, що два десятки років пробув у комі, а отямившись, знову повернувся до відділку. Колеги і психологиня Малиновська (Даша Трегубова) допомагають герою-”прибульцю” швидше адаптуватися в сучасному світі.

Даша Трегубова про психологію та війну

– У серіалі Коп з минулого, який зараз показують на ICTV2, ви граєте психологиню Тетяну Малиновську. Ви вже казали, що не могли б бути вчителькою, хоч і любите дітей, а психологинею?

– Я думаю, що всі ми, жінки та дівчата, психологині. Принаймні одна для одної. Інколи це спрацьовує навіть краще, ніж візит до спеціаліста. Проте, я в жодному разі не відмовляю ходити до фахівця. Але замінити, наприклад, акторську професію на психолога, не думаю.

Бо психолог має вміти абстрагуватися від особистості, яка перед ним, абстрагуватися від своїх емоцій щодо цього і надавати лише штатну класну допомогу.

А я завжди дуже емпатична, мені хтось подобається, хтось не подобається, і я буду намагатися розв’язати всі проблеми цієї людини за неї.

Але бути психологом у серіалі – це дуже прикольно. Моя робота – це бути кінопсихологом, і це вже не вперше.

Даша Трегубова з колегою по серіалу Коп з минулого Дмитром Суржиковим

– Що вас тримає у війну?

– Перше, що мене тримає і тримало, – це робота. Точніше сам факт того, що ти постійно в щось занурений, і твоя творча робота, може у якийсь момент стати в пригоді. Ось ти вмієш читати вірші, і вони заробили комусь на бронік.

Друге – це, звісно, родина, це моя донька, яка потребує підтримки набагато більше, ніж я сама. Їй ще й 13 років. Це якраз класний такий вік – гормональний.

І третя річ, як би це дивно не прозвучало, але я вірю, що все довкола має змінюватись.

Хоч ми всі живемо зараз у якомусь із різновидів пекла – кожен у своєму – я вірю, що після найжахливіших речей, за законами природи, карми й життя, буде відбуватися щось дуже хороше.

Мені цікаво спостерігати за позитивними змінами: бізнеси розквітають попри все, українки знаходять в собі нові таланти і перетворюють їх у життя. У нас зараз будується країна, я сподіваюся, що в результаті вона буде такою, як ми всі хочемо.

Даша Трегубова з донькою Поліною

Даша Трегубова про росіян

– Чи лишились у вас друзі у РФ?

– У мене їх там і не було. Хіба що подруга дитинства, яка збирається звідти назавжди виїхати. Так, щоби спілкуватися з кимось, наприклад, з акторів російських, теж ні. Ми спілкувалися лише на майданчику.

Я вже якось казала, що мене дуже тішить, що я маю, мабуть, якийсь фільтр на адекватність. Ті, хто його не проходив, то моє з ними спілкування обмежувалося лише словами ролі. З тими, хто проходив, ми могли проводити час поза майданчиком.

Коли вже почалася повномасштабна війна, я зайшла на їхні сторінки та побачила, що ті актори, які мені сподобались найбільше, з якими мені було комфортно, вони, виявляється, з 2014 року послідовно були за Україну. Хоча, знову ж таки, стосунків я з ними не підтримую.

– Якщо навпаки казати про зрадників на кшталт Байрак та Безрук, які обрали Росію, а не Україну? Що про них думаєте?

– Я особисто знайома з Байрак. З Безрук не знайома, але знаю її чоловіка – російського актора. Ми з ним колись знімалися дуже давно. Я не розумію такої позиції, але можу зрозуміти особисті обставини кожного. Та ж Безрук обрала чоловіка, вона з ним багато років.

Ми не можемо змусити росіян розлюбити їхню країну, навіть якщо там повна темрява відбувається. Я думаю, що вона не наважилася відмовити свого чоловіка-росіянина, бо там у них більше роботи, грошей і таке інше.

Але, знаєте, це ж таке відчуття, коли ти цих людей не хочеш більше бачити, ані у своєму оточенні, ані у своїй стрічці.

Так само можу сказати і про Сніжану Єгорову. Ми з нею завжди спілкувалися про дітей, вона мені давала якихось класних лікарів. Але її, скажімо так, нинішня позиція для мене дуже дивна, я її не приймаю.

Проте, я не можу сказати, що я дружила із цими людьми. Тому в мене немає такого моменту, коли треба з кимось перестати дружити, бо він став ватником. У мене нікого в оточенні немає, хто підтримував би Путіна, Росію, або хто б казав, що Україна має здатися.

Кадр з серіалу Коп з минулого

– І родичів немає в Росії?

– У нас їх і не було, як таких. Хіба що в бабусі були три сестри, одна з яких у Росії, десь в Муромі живе. І я так розумію, що донька або онука цієї сестри щось там писала моїй мамі, на кшталт не все так однозначно, що нам розповідають брехню, а вони там краще знають. Тому мама послала їх раз і назавжди, хоча вона дуже інтелігентна людина.

Даша Трегубова про українську мову

– Ви класно знаєте англійську навіть пʼєси нею писали в юності. А як щодо української мови? Коли у вас з нею почалася любов?

– Зі школи. Я щаслива, що мої батьки віддали мене саме в українську, бо тоді було дуже багато російських шкіл. Я виросла в російськомовній родині киян, тому спочатку українську знала дуже погано. Навіть пам’ятаю, що писала ще в першому класу листівку нашій класній керівниці суржиком.

Проте, вже до 11 класу ми всі як соловейки розмовляли. На той момент не відчувалося проблематики з українською мовою.

Просто ти входиш у школу, де є українська, ти починаєш її любити, нею говорити, і це здається природнім. Але поза школою ти говориш російською з усіма, і всі говорять російською. Це була реальна ситуація.

– Як ставитеся до тих, хто на третій рік війни не переходить на українську?

– Без агресії ставлюся. Це їхнє діло, вони мають до цього теж, можливо, дійти. Ми ж всі до цього якось доходили.

Коли я, наприклад, починала проєкт Даша читає, у мене була половина російськомовних українських поетів. І мені насправді зрозуміло, наскільки важко, коли ти пишеш вірші російською, перелаштуватися за кілька років. Ти знаєш українську, але просто не можеш нею писати вірші. Це велика різниця, яку не зрозуміє той, хто ніколи вірші не писав і водночас володіє українською.

Тому, так, питання мови важливе, але давайте не будемо казати, що українська – це панацея від усього, або твоя віра в Бога – це панацея від усього, або вишиванка. Твоє ставлення до інших людей і до своєї країни – ось це панацея.

Якщо ти розумієш, що твоє ставлення до інших людей передбачає повагу й намагання зробити цей світ кращим – ось це твоя повага до країни насамперед.

Фото: пресслужба ICTV2

Даша Трегубова про ставлення до себе

– Ви дуже відверта людина, і не приховуєте навіть свій вік, як робить дехто із жінок. І ви маєте дуже класний вигляд. Свого часу ви навіть знялися в Плейбої. Чи хотіли б зараз повторити цей досвід?

– Чесно, так. За що я люблю час, у який ми живемо, що всі табуйовані теми, зрештою, перестають бути такими. Наприклад, я навіть колись вела івент, присвячений менструації. Це ж звичайний фізіологічний процес.

Так само оголене тіло – воно є у всіх. Ясно, що це можна подати під соусом краси і естетики, можна подати більше в секс, еротику й темні енергії (сміється).

Я просто люблю оголене тіло. Я не приховую свій вік, бо мені здається, що я нормально несу себе і своє тіло у своєму віці.

І тому так, із задоволенням роблю еротичні фотосесії періодично, просто не дуже їх виставляю.

– Плейбой більше не виходив на вас із такою пропозицією?

– Ні, але якщо вийде, я не буду відмовлятися.

– Як бути з обʼєктивацією жінок у випадку зі зніманням в еротичних фотосесіях? Де оця грань між “я приймаю своє тіло й не стидаюся його” та об’єктивацією?

– Розумієте, це взагалі дуже глибоке питання про фемінізм, про об’єктивацію, про те, як ставитися до чогось. Я думаю, що просто нам всім треба домовитись, що таке жінка у сучасному світі і якою вона хоче бути. Ну, якщо мені подобається моє тіло, я не вважаю, що я маю його приховувати через те, що це може бути об’єктивацією.

Знову ж таки, мабуть, це залежить від думки, для кого ти це робиш. Я це роблю для себе, тому що кайфую від цього. Коли дивлюся ці фото, думаю, я молодець. Це об’єктивація, але об’єктивація мене мною (сміється).

Даша Трегубова з колегою по серіалу Коп з минулого Дмитром Суржиковим

Даша Трегубова про стосунки

– Чи багато у вас шанувальників? Чи зараз вільне ваше серце?

– Серце не дуже вільне. Так, у мене все добре. Щодо кількості шанувальників… Тут можу так сказати, коли в тебе є щось поза грудьми, коли тобі є що нести в люди, то тоді на твої більш-менш відверті фото й самі жінки не гонять. Усі ці люди, які зараз на мене підписані в соцмережах, підписані на мою поезію, на якісь класні історії, фотки, але не з бажанням подивитися і написати мені: “Давай зустрінемося”.

– Як ви гадаєте чим ви привабили людину, яка зараз із вами?

– Я вважаю, що всі люди – це харизма. І закохуємося ми в харизму насамперед. А вже далі туди входить усе інше.

У моєму випадку, можу сказати, що попри дуже непростий в багатьох сенсах рік, в особистому житті у мене все добре.

Можливо, через те, що саме зараз я від себе остаточно кайфую. Я стала максимально цілісною. Гармонія прийшла, попри всі зовнішні чинники.

– А чим він вас підкорив?

– Мене підкорюють чоловіки, які вміють брати відповідальність, які розуміють обсяг моєї діяльності. Це дуже важливо, бо в мене через це були конфлікти. У моєму житті були дуже хороші чоловіки, які не розуміли, навіщо я маю взагалі працювати, якщо я можу прекрасно присвячувати все своє життя виключно стосункам. Але дуже важливо розуміти, що в мене є абсолютно нездоровий, неадекватний інколи графік.

Я дуже рада, що є люди поруч зі мною, які це розуміють, ні на чому не наполягають і кайфують від того, що я займаюся своєю кар’єрою, допомагають у цьому.

Я думаю, давайте так, одним словом, я нарешті почала цінувати.

Раніше я цінувала своє ставлення до всіх. Мені потрібно було захопитися і горіти. А зараз я почала цінувати ставлення до мене, турботу. Раніше я не цінувала турботу про себе.

Даша Трегубова з колегами по серіалу Коп з минулого

– Чи вірите ви в сумісність знаків зодіаку, бо ви казали, що вірите в гороскопи.

– Я вірю в знаки, а не в ті гороскопи, які друкують щодня. У моєму випадку, я вгадувала кілька разів, хто за знаком зодіаку людина, наприклад, я от Скорпіона дуже часто можу вгадати. Але в стосунках я на це не звертаю уваги. У стосунках для мене дуже важливо, щоби мені було цікаво.

Друге, щоби відбувався якийсь такий емоційний метч, щоби я могла поговорити, розуміла, що мене слухають, кайфують від того, що я говорю, щоб я теж кайфувала від співрозмовника.

– А хто він за знаком зодіаку?

– І оце дуже смішно – я не знаю (сміється). Я знаю дату… Ні, навіть її не знаю. І це означає, що я досягла цієї гармонії, коли вже навіть не треба нічого перевіряти!

Даша Трегубова у серіалі Коп з минулого

Даша Трегубова про віру

– У що ви вірите?

Вірю в те, що в мене дуже класні стосунки з Всесвітом. Це проявляється і в дрібничках, і в великих речах. Коли я чогось прошу, я прошу дуже рідко, але коли я прошу, я це отримую. Так, це магічне мислення, проти якого виступають дуже багато психологів, але воно мене часто виручає.

Це може проявлятися в дрібницях, коли я кудись їду, де точно не буде паркомісць, але для мене воно завжди знайдеться, одненьке, чисто для мене.

Я кожного ранку прокидаюся із вдячністю. І це ніяк не пов’язано з релігією чи езотерикою.

Я просто вірю, що нам із цим Всесвітом дуже довго йти, і саме тому я не роблю дуже багато якихось речей поганих, які я могла б зробити, користуючись випадком. Я завжди думаю, що мені за це прилетить.

– Як ви думаєте, якщо мислити за тим принципом, що коли дуже сильно погано, потім має бути добре, чи отримає Україна все, на що заслуговує – перемогу, волю та самодостатність?

– Абсолютно вірю, тому я тут. Я вірю в те, що в нас хороше майбутнє. Я знаю, що в нас неймовірна кількість дуже талановитих людей, дуже хороших людей. Їх дуже багато. Дуже.

Я вірю в те, що країна, яка так довго перебувала в пригніченому стані, зрештою, отримала шанс на зміни. Мені дуже боляче, що це відбувається так. Ми всі цю війну відчуваємо на власній шкірі, в усіх сенсах. Війна по всіх пройшлася катком. Але мене тримає думка про те, що, можливо, це той самий шанс для країни розквітнути. І розквітнути так, щоб весь світ її прийняв.