Результати слухань по суті Суду ООН скарги України проти РФ від 2014 року

Цього тижня Міжнародний суд завершив слухання по суті скарги України проти Росії у справі, яка стосувалася підтримки сепаратистів і фінансування тероризму на Донбасі з 2014 року.

Судовий розгляд став першим процесом України проти Росії, де Міжнародний суд ООН (МС ООН) дійшов до стадії розгляду по суті.

Позиція офіційного Києва в судових розглядах полягає в тому, що Росія порушила Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму на Донбасі та Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації в Криму, після його анексії.

Судді МС ООН визнали свою юрисдикцію за цією скаргою України, незважаючи на те, що Москва намагалася опротестувати компетентність цієї міжнародної судової інстанції.

Крім того, МС ООН прийняв до розгляду скаргу, подану Києвом на третій день після повномасштабного вторгнення Росії на територію України, де йшлося про те, що Росія маніпулювала поняттям “геноцид” у так званих ДНР і ЛНР, щоб використати це як привід для наступного повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року.

Факти ICTV розповідають, як відбувався судовий процес, що говорили сторони, що таке Міжнародний суд ООН і які механізми впливу на Росію має ця судова інстанція.

Варто одразу розрізнити скарги України проти РФ від 2014 року (яка була подана в січні 2017 року) та 2022 року, хоча між ними і є зв’язок, а повномасштабне вторгнення 24 лютого впливає на скаргу від 2014 року. Саме з огляду на те, що це два різні процеси, МС ООН уже пішов у нарадчу кімнату для ухвалення вироку після слухань по суті в рамках скарги про події в окупованому Криму та Донбасі від 2014 року.

Очікується, що рішення МС ООН за скаргою від 2014 року складатиметься кілька місяців, а розгляд скарги після повномасштабного вторгнення у 2022 році тільки почався.

Що таке Міжнародний суд ООН

Міжнародний суд ООН є одним із шести головних органів Організації Об’єднаних Націй і, як більшість найвпливовіших міжнародних судових інстанцій, розташований у Гаазі.

Місія суду передбачає “проведення мирними засобами, відповідно до принципів справедливості та міжнародного права, залагодження або розв’язання міжнародних суперечок чи ситуацій, що можуть призвести до порушення миру”. Це стосується безпосередньо країн-членів ООН, до числа яких входить як Україна, так і Росія.

Діяльність суду регламентується Статутом ООН і Статутом Міжнародного суду.

До складу МС ООН входить 15 незалежних суддів, яких обирають на 9 років, незалежно від їхнього громадянства. Обрання суддів відбувається з числа осіб, які є юристами з визнаним авторитетом у сфері міжнародного права.

Для розгляду спору МС ООН може прийняти скаргу будь-якої держави, якщо держави на це погодяться. Така згода передбачена в спеціальному юрисдикційному положенні в міжнародних договорах, що стосується і судового розгляду між Києвом і Москвою.

Обов’язкову юрисдикцію МС визнали всього близько 40 держав, включно з Україною і РФ.

Усі рішення Суду ухвалюються більшістю голосів присутніх суддів. У разі рівної кількості голосів серед суддів – вирішальний голос залишається за головою Суду.

Рішення МС ООН є обов’язковими для виконання для держав, які беруть участь у спорі. Крім того, рішення МС ООН остаточні й оскарженню не підлягають. При цьому рішення можуть бути переглянуті на підставі нововиявлених обставин. Водночас, за такого обов’язкового статусу виконання рішень Суду, у МС ООН немає фізичних і технічних засобів для примусу країн до виконання рішення.

Чи є росіяни серед суддів Міжнародного Суду ООН

Регламент МС ООН передбачає, що країни, які є стороною у справі, що розглядається, і не мають у складі суддів свого громадянина, можуть обрати суддю ad hoc, тобто суддю для розгляду конкретної справи. Водночас, це право сторони, а не зобов’язання.

Таким суддею в розгляді не обов’язково має бути громадянин держави, яка просить обрати суддю ad hoc. Наприклад, у скарзі України проти РФ від 2014 року, суддею ad hoc є італієць Фаусто Покар, а в процесі за скаргою 2022 року – француз Ів Доде.

Примітно, що одним із суддів МС ООН є росіянин Кирило Геворгян. Його вважають авторитетним і компетентним дипломатом і він навіть має посаду віцепрезидента цього Міжнародного суду ООН.

Сам Геворгян був безпосереднім учасником у розробці численних багатосторонніх договорів та інших міжнародних документів, наприклад, Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Водночас, коли мова зайшла про скаргу України щодо подій від 2014 року, Геворгян узяв самовідвід.

Формально, його самовідвід був пояснений вагомою причиною, а саме те, що він з 1975 року до 2015 року працював у системі радянського і російського Міністерства закордонних справ, а МЗС РФ і є одним із відповідачем у справі. Тому, для Геворгяна, як зацікавленій особі, було доречно вчинити саме так – взяти самовідвід.

Незважаючи на це, Кирило Геворгян бере участь в іншому процесі України проти Росії, за скаргою 2022 року.

Також під час слухань у червні 2023 року у справу вступив суддя ad hoc, який теж є громадянином РФ – Бахтіяр Тузмухамедов. Він є відомим юристом-міжнародником, який входить до Комітету ООН проти катувань. Бахтіяр також був суддею ad hoc у Європейському суді з прав людини у справі Україна проти Росії.

У чому Україна звинувачує Росію в МС ООН

Скаргу України проти РФ щодо подій 2014 року було подано до Міжнародного суду ООН у січні 2017 року.

Тоді представники Кремля намагалися припинити розгляд справи, посилаючись на те, що цей розгляд нібито не підпадає під юрисдикцію Міжнародного суду ООН.

Незважаючи на спроби Москви, восени 2019 року МС ООН дійшов висновку, що він має юрисдикцію для розгляду скарги Києва, відхиливши заперечення РФ.

У квітні 2019 року було встановлено тимчасові заходи, які зобов’язували Росію, зокрема, утриматися від накладення обмежень на роботу інституцій кримсько-татарської громади в Криму, включно з Меджлісом, а також забезпечити доступ громадян до навчання українською мовою.

Як відомо сьогодні, жоден із цих заходів Міжнародного суду ООН не був виконаний Росією.

Що стосується скарги України, то Київ стверджує, що 2014 року, після десятиліття тиску на Україну, який весь час посилювався, Росія вторглася в неї із застосуванням військової сили.

Українська сторона каже, що Росія підтримувала незаконні збройні формування на Донбасі, за що просить у МС ООН визнати відповідальність за Росією, зокрема, відповідальність “за терористичні акти, вчинені в Україні її ставлениками”.

У позові в цьому контексті згадуються катастрофа рейсу МН17 влітку 2014 року, обстріли мирних жителів у Волновасі, Маріуполі та Краматорську, а також вибухи в нічному клубі Харкова в лютому 2015 року.

– Росія не вжила практичних заходів для запобігання терактам, – заявила на слуханнях по суті в червні адвокат Кловіс Тревіно, яка представляє Україну.

Повноважний посланник України Антон Кориневич також описував діяльність РФ, як “дії терористичної держави”. Під час слухань по суті Кориневич пригадав підрив греблі Каховської ГЕС, що затопило низку населених пунктів, забрало життя безлічі людей і призвело до евакуації значної частини населення, шкоди екології, загрози безпеці Запорізької АЕС тощо.

Друга частина слухань стосувалася звинувачень на адресу РФ, в яких Україна вказувала на “цілеспрямовану кампанію культурної зачистки” в анексованому Криму стосовно кримськотатарської та української громад, нагадуючи, що дії Кремля на півострові були засуджені Генеральною асамблеєю ООН.

Україна стверджує, що Росія захопила Кримський півострів, спланувавши незаконний псевдореферендум, який був проведений в атмосфері насильства і залякування неросійських етнічних груп.

– Цей шаблон дій не тільки призвів до дискримінації як до наслідку, а й ставив її собі за мету, – зазначила на слуханнях інший адвокат позивача Аманда Тунінетті.

Позиція РФ у МС ООН

Сторону офіційної Москви в Міжнародному суді ООН представляють юристи з РФ, КНР, Британії, Ірану та Демократичної Республіки Конго.

Основна позиція російського відповідача була схожа на державну пропаганду Кремля, зазначають експерти. Там, серед іншого, нелегітимність “київського нацистського режиму”, скарги Москви на постачання Заходом зброї для України, претензії щодо “обстрілу Донбасу” впродовж 8 років і нібито дискримінацію російськомовного населення.

Коли очікується рішення суду за скаргою 2014 року

Остаточний висновок суду в рамках цього судового розгляду відбудеться після наради суддів і виготовлення ними рішення.

Як заявляв Антон Кориневич в ефірі Українського радіо, рішення МС ООН може стати першим у цілій низці рішень, які визнаватимуть порушення Росією міжнародного права.

Традиційно від дати завершення усних слухань по суті до дня ухвалення рішення минає орієнтовно півроку або трохи більше.

– Думаю, десь на такі терміни ми й можемо розраховувати, – сказав Антон Кориневич.

Він зазначив, що саме такими є темпи міжнародного правосуддя.

– Колеса правосуддя крутяться не дуже швидко, але крутяться. Дуже важливо, що ми вже мали слухання по суті справи і наступний етап – це вже оголошення рішення Міжнародного суду, яке, як ми сподіваємося, буде відповідним і підтвердить, що РФ порушила два міжнародні договори. Нам би хотілося, щоб це все було швидше, але це хороший темп для міжнародного правосуддя, – каже він, вказуючи на пандемію та інші обмеження.

Оцінка за скаргою 2014 року після вторгнення РФ

Експерт із міжнародного права, науковий співробітник Копенгагенського університету, юрист Гліб Богуш, який ознайомився зі стенограмами останніх ключових слухань МС ООН, у коментарі виданню “Нова газета Європа” заявив, що ситуація на цих слуханнях істотно змінилася: позиція України стала більш цілісною після повномасштабного вторгнення Росії, оскільки з’явилося більше підстав говорити про речі, які в контексті 2014-2015 років не мали настільки однозначного вигляду.

– А зараз очевидний результат політики, яку з 2014 року проводила Росія. Тому й аргументи української сторони стали значно більш підкріпленими фактичними обставинами. Наприклад, від самого початку проблемою було довести, що має місце саме політика Росії щодо расової дискримінації та витіснення з окупованого Криму кримсько-татарської та української ідентичності. Сьогодні Російська Федерація окупує вже шість регіонів України. І ми бачимо, що там вона діє за тими самими лекалами, які застосовувала в Криму, – каже він.

Щодо Росії, то практично весь її склад, який обстоює позицію Кремля в МС ООН, було змінено на новий, що вплинуло на загальну злагодженість російської позиції, вважає Богуш, хоч основні РФ залишилися колишніми.

– Плюс до того, вразило наступне: якщо раніше була суттєва різниця між пропагандистськими матеріалами МЗС РФ і тим, якими документами оперували юристи, найняті Росією, – люди професійні та кваліфіковані, – то зараз різницю не завжди видно. За риторикою ці юристи – зокрема співробітники британських адвокатських утворень – мало чим відрізняються від представників МЗС, тобто вони стали пропагандистами. Вони не соромляться, наприклад, будувати виступи на відвертих теоріях змови, – каже він.

Як приклад, експерт із міжнародного права наводить британського королівського адвоката Майкла Свейнстона, який бере активну участь у новій команді РФ у МС ООН. Він, як каже Богуш, активно засновує позицію Кремля на теоріях змови.

– Зокрема, щодо питання MH-17 він говорив таке: “Це все неправда, і це і не Бук (зенітно-ракетний комплекс, – Ред.) збивав, а якщо і Бук, то український, проведення всіх цих міжнародних розслідувань і судових розглядів – це винятково антиросійська змова, всі докази сфальсифіковані. При тому, що юристи не можуть не знати: у справі про катастрофу Boeing не просто є вирок кримінального суду в Нідерландах, у якому істотну роль на всіх стадіях відігравав захист. І був не просто судовий процес, було велике і довге міжнародне розслідування, – каже Гліб Богуш.

Він нагадав, що в тій справі було доведено, що Росія надавала розслідуванню неправдиві відомості, ґрунтуючись на чому Богуш називає “нонсенсом” нинішню риторику російської команди в МС ООН.

Водночас, Антон Кориневич каже, що всі рішення міжнародних судів можуть бути підставою для виплати компенсацій і репарацій, тож це матиме безпосередній вплив на життя українців.

– Щоб говорити, що РФ є порушником міжнародного права і здійснює всі ці порушення, окрім позиції України і заяв, резолюцій міжнародних організацій нам потрібні міжнародні судові рішення. Адже міжнародні судові рішення – єдиний інструмент, який фіксує порушення міжнародного права з боку РФ. Усе це є, безумовно, підставою для підвищення тиску – санкційного, політичного – на Росію, – каже він.

За його словами, Російська Федерація, ймовірно, не хотітиме виконувати, що послужить підставою для посилення тиску.

Джерела: Новая газета Европа, ООН, Українське радіо

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.