Пораненому бійцю, що втратив на фронті обидві руки і ногу, потрібні біонічні протези

Із початком повномасштабного вторгнення черкащанин Антон Іванців, як і багато українців, вдягнув військову форму і поповнив лави ЗСУ.

Його підрозділ виконував завдання на найважчому напрямку. Там, у Бахмуті, боєць отримав поранення, яке, здавалось, не залишало шансів вижити.

Від ліжка у реанімації однієї зі столичних лікарень третій тиждень не відходить Альона. Те, що пережив її чоловік, вона вважає справжнм пеклом, але й дивом водночас.

Той день, 24 лютого, ніколи в житті не забуде: тоді менеджер з продажів Антон залишив удома двох доньок і дружину та пішов у військкомат. Направили в батальйон ТРО.

Останні місяці його служби минули на Донеччині. Їхні позиції були на околицях Бахмуту. На початку травня прямо в окоп залетіла ворожа міна… Все, темнота…

Вибух був такої сили, що бронежилет і каску розірвало на шматки. Тіло понівечило осколками, вибухом обпалило обличчя, непритомного у комі, практично знекровленого  Антона доправили до лікарні Мечникова у Дніпрі.

Антон втратив обидві руки та ногу. Медики, які бачили уже усілякі поранення і травми, були приголомшені. Вони й досі вважають дивом, що вдалося повернути бійця фактично з того світу.

Альона із дітьми перебували в цей час у Берліні, туди виїхали восени, коли росіяни почали атакувати ракетами Черкащину. Там жінка і дізналась.

– Мені сповістили, що під час поранення в нього відірвало руку і ногу, а другу руку довелося ампутувати  вже в лікарні, – витирає сльзи Альона.

Головний лікар Сергій Риженко згодом напише – те, що 39-річний Антон Іванців вижив, для медиків – успіх, який буває лише кілька разів у житті.

Зараз Антон продовжує лікування у Києві. Він витримує щоденні операції, яких було уже зо два десятки. Для швидшого заживлення ран.

Проте, вже зараз готуються документи на наступний період реабілітації.

Їхати за кордон чи протезуватись в Україні, у родин військових, які зазнали ампутації, більше питань ніж відповідей.

Родіон Тристан, юрист лінії підтримки, свого часу теж пройшов через складний етап відновлення після поранення. Тож радить почати зі збору пакета документів.

– Це висновок ВЛК, висновок ЛКК, ще бажано індивідуальну програму реабілітації, яку видає медико-експертна комісія, – перераховує Родіон.

Звісно, обов’язково додається документ учасника бойових дій, та довідка про обставини поранення.

На сайті Мінсоцполітики ще до початку реабілітації можна знайти інформацію про усі півсотні протезних підприємств, які виготовляють необхідні засоби в Україні.

Фахівці пояснюють, для військових реабілітація безкоштовна. Щоб отримати компенсацію, із заявою варто звернутись до органів соцзахисту, ЦНАПу, або ж надіслати все через електронний кабінет особи з інвалідністю.

За словами Віталія Музиченка, генерального директора Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, якщо звичайне протезування умовно вартує 200 000 гривень за протез, то для військовослужбовців, які отримали травму під час виконання бойового завдання, ціна може збільшуватись втричі.  Це дозволяє забезпечувати бійців більш якісними протезами.

На державну програму цьогоріч із бюджету виділили вдвічі більше коштів, загалом майже три мільярди гривень. І хоч кожен випадок особливий, фахівці переконують – українські протези нічим не гірші закордонних.

Тому зарубіжне лікування радять розглядати лише, якщо вирішити проблему в Україні неможливо. Адже обслуговування протезів родинам потім держава не зможе компенсувати.

– Ми хочемо біонічні протези, щоб у нього були хороші руки. Це дуже важливо, щоб чоловік себе нормально почував, – говорить Альона, дружина бійця.

Наразі Антона перевели з реанімації. Сформували кукси для протезування, проводять пластичні операції.

Чоловік іде на поправку та вірить у найкраще.

Антону можна допомогти фінансово. Рідні просять допомогу скидати тільки на рахунки, вказані в публікації, щоб уникнути шахраїв. Наразі родина не співпрацює з жодними фондами.

Діючі реквізити:

5168 7451 2026 4632 – Іванців Антон

4149 4998 0441 9065 – Іванців Альона

Номер картки банки

5375 4112 0598 1314 – Руденко Анастасія (сестра).