Як спілкуватися з людьми з інвалідністю: практичні поради психологині

Як правильно говорити з людьми з інвалідністю, про етику спілкування, як навчити дітей етичного спілкування з людьми з інвалідністю Про це та інше розповіла гостя програми “Полудень” на “Українському Радіо Чернігів” психологиня, консультантка-терапевтка з військової та кризової психології Наталія Павленко.

Далі з її слів:

Що таке етичне та неетичне спілкування

Етичне спілкування — це загальноприйняті норми, які мають на меті коректне спілкування з людиною, щоб її не образити та не створювати дискомфорт людині, каже Наталія Павленко.

За словами психологині, все потрібно говорити через слово “людина”.

“Тобто не інвалід, не ампутант, не безногий, безрукий, а людина з ампутацією, людина з інвалідністю і так далі. Уточнення також є етичним, наприклад, з ампутацією кінцівки, верхньої, нижньої”.

Якщо людина з інвалідністю, наприклад, людина з ампутаціями, то це втрата частини тіла. І це досить велика травма не тільки фізична, але й психологічна, пояснює Наталія Павленко. І люди справляються з нею по-різному.

“Є люди, які більш легко проходять цю стресову ситуацію, хтось важче проходить. І це, так сказати, зона болю в будь-якому випадку. Я не лише про фізичне, я про психологічне. Тому треба обережно тут торкатися цієї теми, скажімо так”.

Чи працюють психологи з людьми, у яких є ампутація

Якщо людина потребує психологічної допомоги, то працюють, звичайно, каже психологиня. Але не всі потребують цієї допомоги. Є люди, які можуть і самі справитися досить адекватно.

“Я працюю переважно з військовими. І вони між собою можуть себе називати і ампутантами, і безногими, але це між собою. І я спілкувалася з ними про це: а якщо людина стороння, скажімо, цивільна, так звернеться, це ок? — Ні, так ні. Їм не можна. Якщо людина стороння так звертається, то це образливо звучить”.

Фото: Люди з інвалідністю. Джерело: Getty Images

Чи коректно ставити запитання про інвалідність та як це правильно зробити

За словами Павленко, у цьому випадку потрібно індивідуально виходити з ситуації.

“Якщо говорити в психологічному плані, наскільки це травма уже пережита. Інколи люди є, які отримали ампутацію з початком повномасштабного вторгнення, але вони досі не можуть оговтатися. Є люди, які одразу приходять в норму, тому тут не про терміни”.

Якщо говорити про військових, то вони, зазвичай, люблять про це розповідати, каже психологиня.

“Тому можна, ну, не прямо з першого речення чи з першого запитання, а познайомитися трошки, а потім можна спитати: як ви отримали поранення, коли ви втратили кінцівку, як у вас це відбулося. І людина, якщо вона просто скаже, наприклад, на війні і крапка, то людина закрита. Ну, просто треба бути уважним і щирим”.

Також Наталія Павленко вважає, що потрібно звертати увагу на мову тіла.

Яких слів або фраз варто уникати при спілкуванні з людьми з інвалідністю

Такі слова, як: безногий, безрукий, інвалід.

Також до цього можна віднести фрази жалю: ой, бідненький, ой, як ти тепер жити будеш з цим, коли там перемога, коли там війна закінчиться.

“Якщо ви зрозуміли, що зробили “ляп”, то можна перепросити: я не зрозумів, я не зрозуміла, я не знала. Вибач. Просто щиро попросити вибачення”, — каже психологиня.Реклама:

Чи є різниця у підході спілкування з людьми з фізичними і ментальними інвалідностями

Немає одного якогось правила, як спілкуватися, наприклад, з людиною з фізичною інвалідністю. Те, що одній людині підходить, другій не підходить. Так само як і з людьми з ментальними порушеннями.

“Але обережно і щиро, навіть якщо ви не знаєте, як себе поводити, або не знаєте, що сказати, то можна прямо так і сказати, що я дуже перепрошую, не хочу образити. Або “я не знаю: правильно я це запитую чи неправильно”. Тобто, щиро, звичайно, по-людськи”, — пояснює Наталія Павленко.

Фото: Люди з інвалідністю. Джерело: Getty Images

Якщо людина з інвалідністю перебуває у супроводі людини, яка її супроводжує, до кого з них коректно звертатися

В першу чергу до людини з інвалідністю.

“Якщо людина може відповідати, говорити, то з нею треба спілкуватися. Тобто, якщо людина не здатна в певну міру вести діалог або контакт, то звертатися звичайно до людини, яка супроводжує”.

Як правильно говорити з людиною, яка в кріслі-колісному

Якщо це тривала розмова, то бажано присісти поруч, в першу чергу це для людини, яка знаходиться в кріслі-колісному, тому що, вгору дивитися — це незручно, розповідає психологиня.

“Якщо це коротка розмова, то, я думаю, що не треба прям таких нахилів робити”.

Чи коректно пропонувати допомогу

Якщо видимої такої потреби немає, і людина сама справляється, то, напевно, ні. Але не буде зайвим спитати.

“Але, звичайно, якщо ви бачите явно, що людина не може двері відкрити або заїхати, то, однозначно, треба запропонувати допомогу”.

Фото: Люди з інвалідністю. Джерело: Getty Images

Як спілкуватися з людиною з порушенням слуху

Це можна зробити жестами, навіть якщо ви не знаєте жестову мову, то все одно можна показати жестами практично все, каже психологиня.

“Люди з порушенням слуху часто читають по губах. Тому потрібно говорити повільно і намагатися розбірливо. Прості речення, невеликі, нескладні. Можна намалювати щось, якщо потрібно”.

Як спілкуватися з людиною з порушенням зору

За словами Наталії Павленко у такому випадку потрібно спитати, чи можна взяти людину під руку. Також бажано коментувати все, що відбувається.

“Попередити раніше людину, щоб вона підготувалася, що зараз буде зміна з прямого руху на якийсь інший”.

Якщо людина відмовиться, то, значить, вона сама справляється.

Як навчити дітей етичного спілкування з людьми з інвалідністю

Краще про це поговорити заздалегідь на доступній дитині мові.

“З ними потрібно про це говорити, в першу чергу, тому що це наші реалії. Зараз людей з інвалідністю дуже багато. Для дітей можна показати відео в Ютубі, показати книжки”, — каже психологиня.

Нагадаємо, у межах нашої постійної рубрики “Розмова з психологом”, кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім. Миколи Гоголя; практичний психолог Олександр Пісоцький прокоментував питання наших читачів: “Хочу порадитися з психологом. Часто з друзями та знайомими при зустрічі ми досить часто не спілкуємось між собою, а «сидимо» в телефонах. Мені це здається не нормальним, але мені говорять, що то я якийсь не такий, адже 21 сторіччя на вулиці… А що скажете Ви?”.