«Суд – це не тільки те місце, де карають, а ще й місце де розсуджують»: розмова з суддею з Ніжина – Оленою Роздайбідою

15 грудня в Україні відзначаєтьсяф професійне свято — День працівників суду України.

День працівників суду в Україні відзначається щороку 15 грудня. Цей день присвячений всім тим, хто працює в судовій системі нашої держави: суддям, помічникам суддів, секретарям судових засідань, консультантам , працівникам апарату суду .  Це професійне свято є визнанням їхньої важливої ролі в забезпеченні правосуддя, захисту прав і свобод громадян, а також зміцненні верховенства закону.

Нагадаємо, 13 лютого 2025 – відбувся розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з рекомендацією про відрядження судді Бахмацького районного суду Чернігівської області РОЗДАЙБІДИ Олени Володимирівни до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області для здійснення правосуддя.

Сьогодні MYNIZHYN поспілкувався із суддею Ніжинського міськрайонного суду – Оленою Роздайбідою.

Ми поговорили з нею про те, чи змінився за останні роки стан судових справ, що є найважчим на даній посаді і чому не всі кваліфіковані юристи хочуть займати посаду судді?

Про все це – детальніше у нашій розмові

— Ви раніше працювали у  Бахмацькому районному суді Чернігівської області. Чим відрізняється на Вашу думку, специфіка судових справ, якщо порівнювати Бахмач та Ніжин? Що б Ви сказали з цього приводу?

— Якщо порівнювати спеціалізацію справ у Бахмацькому районному суді з Ніжинським міськрайонним судом , то можна зауважити, що суттєво  великої різниці не має, так як територіально суди знаходяться в межах одного району. Проте в Бахмачі найбільш поширена категорія справ пов’язана із земельними справами, поновленням строку для прийняття спадщини, сімейними спорами щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків, оскарження батьківства.

— Щодо справ про адміністративні правопорушення – більшість займали справи про домашнє насильство, нерідко – булінг, невиконання батьківських обов’язків , справи про дорожньо-транспортні пригоди, так як територіально юрисдикція суду поширюється на трасу аж до Сумської області.

— Кримінальні провадження у містах відрізняються категорією тяжкості і різноманіттям. Так, у Бахмачі це переважали крадіжки побутових речей, продуктів, часто велосипедів, чи навіть миючих засобів, моркви, картоплі, консервації, вишитих рушників. Злочини приватного обвинувачення – нанесення легких тілесних ушкоджень.  Щодо наркотичних засобів, то це було придбання, зберігання канабісу. Тоді як в Ніжині – це вже більш серйозніші злочини з розповсюдження наркотичних, психотропних речовин, так звані «закладчики».

— Як змінився стан судових справ приміром за останні два роки? Тобто яких справ почастішало? З якими справами працювати найважче? Чи вплинула війна на роботу суддів?

— У зв’язку з повномасштабним вторгненням, а саме з тим, що події безпосередньо розвиваються в Чернігівської області, почастішали справи, пов’язані з військовослужбовцями. Якщо говорити про кримінальні провадження, то це і притягнення  (заочно)  військових рф до відповідальності за злочини, які вони вчинили на території Ніжинського району, це і збільшення  справ про зберігання зброї, так як після окупації деяких районів люди знаходять боєприпаси та зберігають їх вдома, а не віддають до Нацполіції, це і справи про  сприяння державі-агресору, державна зрада й інші злочини пов’язані з цілісністю суверенітету України.

— Щодо питання з якими справами працювати найважче, то для мене особисто – це справи за участі найвразливіших верств: діти, особи похилого віку, особи з інвалідністю, так як рішення мають максимально захищати і відповідати  їх інтересам.

— Чи вплинула війна на роботу суддів?  

—  Війна вплинула абсолютно на все і, звичайно, відобразилась на роботі суддів. Це і більше навантаження,  і менше часу на розгляд, або навіть неможливість розгляду під час повітряної тривоги. Так, якщо у 2022-2023 роках суди не проводили засідання під час повітряних тривог, то тепер коли , сирени лунають досить часто, немає вибору, адже справи повинні бути розглянуті в розумні строки, бо за рішеннями часто стоять долі людей. Тому, якщо від учасників  немає заперечень відносно проведення судового засідання під час оголошеної повітряної тривоги, то намагаємося справу розглянути вчасно. Інколи  під звуки роботи ППО чи безпосередньо, коли БПЛ літають над містом. Ризикують абсолютно всі, але життя триває і правосуддя повинно здійснюватись.  

— Крім того, вимкнення світла, навіть при наявності генератора, зупиняє роботу суду, бо це і фіксація і автоматизований розподіл судових справ, адже майже вся робота суду пов’язана з електропостачанням. Але і при таких обставинах, суд намагається забезпечити рівний доступ до правосуддя всім громадянам.

— Ви – родом з Ніжина. Чи не заважає це у Вашій роботі, якщо говорити про людський фактор: тут знайомі, рідні, друзі.Реклама:

— Так, я народилася і виросла в Ніжині, закінчила школу. Потім – 6 років навчалася в Харкові.

— Після навчання в юридичній академії відразу почала працювати в Ніжинському міськрайонному суді. І от вже 20 рік поспіль — я в судовій системі.

— Звичайно, що в Ніжині в мене є друзі, знайомі, рідні, але це абсолютно не впливає на мою роботу та не заважає в здійсненні правосуддя. Тим більше, якщо виникають сумніви в тому, чи можу я прийняти неупереджене рішення, то завжди можна заявити собі самовідвід. Якщо ж у когось із учасників є сумніви в упередженості судді, вони можуть скористатися правом на відвід судді. Тобто всі питання вирішуються в межах законодавства.

— Всеукраїнські медіа неодноразово повідомляли про те, що 30% вакансій суддів по Україні вільні. Тобто є недобір. (Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Роман Сабодаш про оголошення добору суддів у місцеві суди. Чому не всі ваші колеги хочуть ставати суддями? Що на це впливає: погрози, висока відповідальність, втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя? Що Ви сказали з цього приводу?

— Не можу говорити за всіх колег, так як не знаю їх мотивів. Проте на мою думку, посада судді – це дуже відповідальна робота, яка дисциплінує, яка постійно на виду, під контролем різних спостерігачів і не кожен готовий нести таку відповідальність.  При цьому, важливо зберегти неупередженість, коли на тебе спрямовані десятки поглядів. Суддя має зберігати холодний розум у ситуаціях, де за межами залу суду киплять емоції, конфлікти та суспільний тиск. Бувають і погрози, але  це все частина роботи. Адже, так як лікар піклується про здоров’я людини, суддя вирішує подальшу долю особи. Іноді на найближчі 10-15 років.

— Пам’ятаю, яякось до мене зателефонувала одногрупниця, яка є адвокатом і запитала моєї думки відносно суддівської професії, чи подавати їй документи на конкурс на посаду судді та які плюси/мінуси я вбачаю у суддівстві. І я, як пам’ятаю, на одному подиху порадила їй обов’язково  взяти участь (хоч конкурс і не легкий), при всіх обмеженнях і негативі, який зараз ллється на суддів.

— Я завжди із захопленням можу говорити про посаду судді. Роботою треба «горіти». Бо коли ти зранку поспішаєш на роботу, при всій її складності в емоційному плані, посміхаєшся на роботі, а після робочого дня, натомлений, але щасливий, повертаєшся додому до сім’ї, то це і є баланс , якого треба притримуватись. Свою професію треба любити. І тоді, навіть емоційно виснажившись після різноманітних справ , все одно  переповнюють відчуття важливості і необхідності свого внеску у професійну діяльність.  І  розуміння, що  робота має сенс – не  може не надихати.

— Коли ти прагнеш  і досягаєш – то це найвища нагорода в житті. Приємно була здивована, коли мою присягу Судді було прокоментовано однокласницею: «Ти  завжди хотіла бути суддею!». Навіть я не пам’ятала, що ще в ранньому віці, крім того, що  мріяла ,  ще й озвучувала свої бажання відносно професії .

— Посада судді — це не просто робота. Це покликання, загострене на справедливості, яке вимагає мудрості, моральної стійкості та безумовної поваги до закону. Але для тих, хто справді хоче служити праву й справедливості, це безперечно одна з найважливіших і найпочесніших ролей у державі.

— У чому полягає складність проявити ефективність в роботі? Що для Вас особисто найважче?

— Ще тільки вийшовши на роботу в Бахмацький районний суд, одна з колег привітавши з призначенням, зауважила , що «головне не розчаруватися в роботі…»  І тепер , можу сказати, що є моменти, які буває засмучують, заставляють замислитись, переглянути відношення, але точно не розчаруватись. Маю надію, що так я і не знайду приводу для розчарування при здійсненні правосуддя.

— Щодо якихось перешкод для ефективної роботи,  то можу відмітити хіба що значну кількість справ. Навантаження – саме через недостатню кількість суддів , адже чим більш часу ти можеш приділити справі, тим результативнішим буде розгляд. Тобто основним чинником, який впливає на результат, є навантаження і вміння судді організувати робочий процес. Адже кожна справа унікальна, хоча часто і за однією статтею кодексу. Проте, щоб не було «конвеєру» в роботі, кожній справі треба приділити увагу і достатньо часу. А це питання може бути вирішене лише тоді, коли вакансії посади судді будуть заповнені  хоча б на 90 %.

— Що треба зробити, чого не вистачає, аби люди відчували від правоохоронних органів не тривогу і страх, а відчуття захисту і допомоги?

— Я завжди говорю учасникам «Суд – це не тільки те місце, де судять і карають, а ще й місце де розсуджують, розставляють все на свої місця. По закону, по справедливості». Тобто особа, яка звертається до суду, повинна знати, що її не тільки можуть тут притягнути до відповідальності, а ще і захистять. У судовому процесі є сторона обвинувачення і сторона захисту. А між ними, як айсберг, Суд – вершина справедливості, верховенства права та захисту прав людей. Суддя – це головний захисник інтересів громадян і остання надія для тих, хто шукає правди. І, яке б рішення не було прийняте, але все одно одна сторона буде менш задоволена, чим інша. І це також невід’ємна частина здійснення правосуддя.

— Люди відчувають безпеку, коли знають, що будь-яке порушення не залишать без реакції. Коли людина розуміє, як працює система, їй значно легше відчувати захищеність.

— Відкритість інформації про діяльність правоохоронних органів, публічні звіти, пояснення мотивів рішень — усе це працює на формування довіри. Страх виникає там, де бракує інформації. Прозора інституція викликає повагу, навіть якщо її рішення непрості або непопулярні. Правоохоронна система, яка комунікує з громадянами, дослухається до їхніх потреб, взаємодіє з місцевими ініціативами та інститутами громадянського суспільства, створює зовсім інший рівень довіри. Коли люди бачать у правоохоронцях партнерів, а не силу – зникає бар’єр недовіри.

— Судді, які самі демонструють відкритість і людяність, задають тон всій структурі. І як говорив мій наставник, мій суддівський приклад, людина яка обіймала посаду голови суду більше 35 років  Галич А.І.:  «Завжди залишайся людиною!». І тоді навіть обвинувачений, якому при всій суворості закону присудили немалу кількість років позбавлення волі, скаже «Дякую».

Раніше ми писали: Розгорнуте інтерв’ю з новопризначеним суддею Ніжинського міськрайонного суду – Дмитром Дударцем