«Сійте в своїй дітях любов і вони будуть нести її далі»: інтерв’ю з мамою Діани Насібової

У Ніжині, напевно, немає людини, яка б не чула про маленьку волонтерку з великим серцем  – Діану Насібову.

Дівчинка з 10 річного віку активно допомагає Збройним силам України: власноруч виготовляє патріотичні браслети й брелоки з бісеру, продає їх і всі кошти передає на потреби фронту. За два роки її добрих справ вдалося зібрати понад два мільйони гривень.

Раніше ми писали: “Хочу вільну країну, де весь народ буде обʼєднаний”: розмова з юною волонтеркою з Ніжина

Хто ж виховав цю дівчинку саме такою?

З нагоди Дня матері, MYNIZHYN запросив у гості маму Діани – Світлану Насібову.

На фото Світлана Насібова. Фото з архіву

День матері – ніжне й улюблене свято в усьому світі. У маминого дня в Україні немає фіксованої дати – його, як і Міжнародний день матері, відзначають у другу неділю травня.

У 2025-му році День матері припадає на 11 травня.

Ми поговорили зі Світланою про те, як бути мамою такої дитини, яка сім’я у Насібових, як вони живуть, чим живуть – які мають родинні традиції.

Про все це детальніше – у нашій розмові.

– Скажіть, хто надихнув вашу дівчинку на таку важливу справу при наших гірких реаліях, як волонтерство?

– На початку повномасштабного вторгнення, десь у перших числах березня, нам довелося виїхати з Ніжина, бо у Діани був сильний стрес, дитина була дуже налякана. І чоловік сказав: все! Збираєтесь і я вас везу до друзів у Львівську область.

Там ми побули близько місяця. Діана заспокоїлась, але виникла інша проблема: вона почала плакати і дуже сумувати за домом.

Жили ми там у друзів – волонтерів і Діана теж їм допомагала і казала мені: мамо, я вже нічого не буду боятися, тільки давай поїдемо додому.

Тож, ми все чекали, коли наш тато дозволить і приїде з Ніжина нас забере.

На фото: Маленька Діана з татом. Фото з архіву

І от, коли ми повернулися до Ніжина, Діана вже не боялася нічого: ні звуків повітряної тривоги, ні літаючих у небі літаків, головне – бути вдома!

На вулицях тоді було багато безпритульних тварин і Діана почала їх збирати і виносити на ринок та роздавати людям в добрі руки. Там вона побачила дівчину – Христину Калініну, яка продавала різні брелочки і частину прибутку передавала на притулок для тварин. А ще – Діана побачила, що та дівчина ще й допомагає військовим. Моя дитина прийшла додому і каже: мамо, а можна і я буду?

Тобто ця дівчина її і надихнула, я думаю.

Пам’ятаю перші зібрані кошти, це було гривень 300. Діана їх понесла до церкви, аби передати нашим військовим через отця Сергія. У неї була така ейфорія! Я ніколи б не подумала, що моя Діана зможе збирати кошти для потреб ЗСУ, не соромитиметься, виходитиме на ринок. Адже одна справа – роздавати безпритульних тварин, інша справа – збір коштів. Адже ти відповідальний за кошту зібрану гривню.

Якось пам’ятаю, було дуже жарко і Діана забула взяти з собою води. Вона телефонує мені і каже: мамо, я так хочу пити! Кажу їй: то ж візьми з тих зібраних коштів і купи собі, я йтиму з роботи і ми покладемо ті гроші назад.

Ви думаєте вона взяла звідти? Ні!

Я коли прийшла, Діана моя каже: Води!

Та якщо говорити про волонтерство загалом, думаю все вирішує чийсь приклад. Можливо своїм прикладом ми спонукаємо інших дітей допомагати другим людям. Я думаю, що моя дитина є прикладом. Бо у нас є вже маленька помічниця – Насірова Міланка, яка постійно щось приносить до церкви, до нас. Тобто це чудово – бути прикладом для інших.

Ти повинна себе поводити так, як хочеш, щоб люди поводили себе з тобою

– Ви – мама відомої дівчинки в Ніжині. Як воно, бути мамою саме такої дитини: яку багато хто знає, яка вже публічна особа в такому юному віці?

На фото Діана з мамою

– Я не вважаю, що вона така вже й відома, але я завжди їй кажу, що вона повинна бути вихованою, не соромити свою родину і не соромитись себе, бо вона – людина, яка можливо може бути прикладом і для інших.

Звісно – пишаюся своєю дитиною і я щаслива мама, бо в мене є донька, за яку мені не соромно.

Адже ми не завжди знаємо, які наші діти поза межами дому і як вони поводять себе з іншими дітьми, але я завжди кажу Діані: ти повинна себе поводити так, як хочеш, щоб люди поводили себе з тобою. І якщо ти на емоціях хочеш когось образити, тож перед тим, як щось сказати – постав себе на місце тієї людини і подумай, чи отримаєш ти потім задоволення від тих слів, що ти хочеш сказати.

– А чим ви займаєтесь? Яка ваша сфера діяльності?

– У нас із чоловіком сімейний бізнес. Ми робимо все самі: купували будинок, брали кредит. Я – приватний підприємець. У нас – магазин: вікна двері. Тут ми з родиною і працюємо.

– Розкажіть трішки про себе та свою сім’ю. Чи є у вас якісь свої сімейні традиції? Можете поділитися з нашими читачами?

Реклама:

На фото Світлана та Рустам Насібови. Фото з архіву

– Скажімо так: у нас були свої сімейні традиції до війни і зараз вони трішки змінилися. Але, щоб не трапилось, у нас є традиція вихідного дня: зранку обов’язково будуть налисники! Така маленька традиція.(Сміється  авт.)

А взагалі, ми родина і ми разом працюємо. До війни всі разом їздили відпочивати. Зараз відпочиваємо вдома, дивимось разом якісь фільми, передачі, які інколи активно обговорюємо!

А ще у нас є така, скажімо так – звичка: нам постійно треба когось рятувати! То якість тварини у нас вдома на перетримці, то ми їдемо когось рятувати, комусь допомагати! Іноді ми й не берем додому нікого з пухнастих, але є кицьки, які самі приходять і в нас народжують кошенят! То ж куди вже їх дівати: живуть у нашому у дворі.(Посміхається – авт.)  

– Діана – єдина дитина в сім’ї чи у вас ще є діти?

– Діана – спільна наша дитина з чоловіком Рустамом. Але в нас ще є син Рустама – Ренат, якого я також вважаю своїм, бо він з нами був ще з дворічного віку.

Він зараз вже дорослий, йому вже 24 роки, живе в Києві разом зі своєю дівчиною. В нас є традиція їздити один до одного в гості родинами, зустрічаємося на сімейні посиденьки. Діана теж його дуже любить. Вона каже, що в неї є два брати: Коля (її двоюрідний брат) і Ренат. Вони постійно спілкуються, діляться секретами, новинами. Ми всі дружні і всі любим один одного та  допомагаємо.

Якщо дитина не може зробити боляче тварині, то й з людьми поводитиме себе так само. Я завжди їй кажу: ти можеш пояснити людині словами і не ображати нікого, як би не ображали тебе у відповідь.

На фото Діана з братом Ренатом та його дівчиною

На фото Діана з братом Миколою 

– Що найважче для вас у статусі мами?

– Для мене головне, аби моя дитина була щаслива. Дуже хочу, щоб вона знайшла місце під сонцем, щоб  у неї була справа в житті, яка б приносила задоволення. А насамперед, як мама, хочу виховати ЛЮДИНУ. Хай вона буде не така відома чи успішна, але насамперед хочу, щоб завжди вона залишалася людиною. Це – головне.  

Ми з нею розмовляємо про те, що в житті є два шляхи: бути людяною, не зважаючи на обставини, або ж повести себе як… «хрюша».

Але вона Діана – ще дитина і буває така ж, як і всі діти – неслухняна, і треба поговорити строго. Ми не намагаємось балувати Діану, чи сюсюкатись, навпаки – я виховую її більш строго. Не знаю, на скільки це правильно чи не правильно.

Але коли я бачу, як вона не може заснути або плаче, коли їй шкода якогось голодного собачку чи котика, вона переживає за них, носиться з ними.

В такі моменти я розумію, як мама, що виховую дитину правильно. Бо якщо вона не може зробити боляче тварині, то й з людьми поводитиме себе так само.

Я завжди їй кажу: ти можеш пояснити людині словами і не ображати нікого, як би не ображали тебе у відповідь.

Я б хотіла, аби вона була лікарем. Але Діана каже: мамо – це твої мрії і твоє життя, а в мене є моє життя і мої власні мрії. Тож – заспокойся.

– У кожної дитини є якісь свої мрії: хтось хоче стати пожежником, хтось космонавтом, хтось акторкою, а ким мріє стати Діана? І в якій професії бачите її ви, як мама?

– Я молюся за те, щоб вона визначилася. Зараз у дітей дуже багато інформації і вона ще конкретно не знає, що саме хоче.

Єдине, що Діана нам завжди кричить навіть зі сльозами на очах: все! Ви мене хоч виженіть з хати, але я без співів та музики жити не можу!

Я хочу сказати, що діти зараз дуже розумні і вони думають не так, як ми раніше. І мрій у неї дуже багато!

Вона любить дітей, ставити постійно якість концерти, вистави. Це в неї ще з раннього дитинства і вона запевняє, що зможе на цьому заробляти, якщо не сама співатиме, то навчатиме інших.

Також їй дуже подобається військова форма і Діана каже, що війна не скоро закінчиться, тож потрібно буде рятувати людей. Багато читає про те, як надати першу допомогу, як зупинити кровотечу, як зрозуміти, що у людини інсулінова криза або ж інфаркт.

Я б хотіла, аби вона була лікарем. Але Діана каже: мамо – це твої мрії і твоє життя, а в мене є моє життя і мої власні мрії. Тож – заспокойся.

Але є в неї є одна головна мрія сьогоднішнього дня. Вона мені каже: коли закінчиться війна, я зроблю глибокий вдих і видихну! І після цього у всіх все буде добре. Аби тільки закінчилася війна.

– Щоб ви порадили чи побажали в цей день іншим мамам?

– Мабуть побажала б поважати своїх дітей і навчати бути добрими і людяними. Більше добра і поваги до інших. Зараз все це залежить від батьків: доносити дітям, як вони їх люблять, обіймати своїх дітей і це тепло діти будуть нести далі.

Показати це дітям своїм власним прикладом. Якщо тобі щось не подобається навколо – зміни своє ставлення до цього, почни із себе.

Всім жінкам хочу побажати бути мамами. Особливо тим жінкам, які кажуть, що не хочуть дітей. Бо коли є твої діти – ти ніколи не помреш.

Але ще раз нагадую: сійте в своїй дітях любов і вони будуть нести її далі. І тоді – все буде Україна, бо ми – найкращі!

На фото Діана з мамою

До теми: День матері. Інтерв’ю діток про своїх матусь.