приклади та наслідки для населення

Депопуляція – це систематичне зменшення чисельності населення, під час якого народжуваність спочатку падає нижче за рівень відтворення населення (2,1 народжень на жінку), а згодом і нижче за рівень смертності.

Яка наразі демографічна ситуація в Україні та які можливі наслідки депопуляції, Фактам ICTV розповіла кандидатка соціологічних наук, доцентка Державного університету інтелектуальних технологій і зв’язку Ганна Ятвецька.

Ознаки депопуляції – що вiдбувається в Україні

За словами Ганни Ятвецької, посилення депопуляціі відбувається через старіння населення і, як наслідок, смертності, що поступово зростає, а також за рахунок втрати населення через еміграцію, війну або масштабні стихійні лиха чи катастрофи.

– В Україні цей процес відбувається майже всі роки незалежності. Після 2014 року депопуляція посилилася і невпинно зростає, а з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році втрата населення стала дуже помітною та майже критичною, – розповіла соціологиня.

Ганна Ятвецька розповіла, що в 2021 році смертність перевищувала народжуваність трохи менше ніж в два рази. У 2022 році смертність перевищила народжуваність вже більше ніж удвічі, а в минулому році різниця між смертністю та народжуваністю наблизилася до трикратного розміру.

– За офіційною статистикою, у 2023 році в Україні народилося 177 тис. дітей, а померло 496 тис. людей. І це неповна статистика, бо отримати дані з тимчасово окупованих та анексованих територій неможливо. Тобто ми можемо сказати, що в Україні суттєво зменшилась кількість жителів і вона продовжує скорочуватися, – пояснила соціолог.

Крім того, є ще два момента. По-перше, ще до війни в Україні був відтік населення на заробітки за кордон. Знову ж таки, тільки за офіційними статистичними даними, понад 3 млн українців постійно працювали за кордоном. А після початку війни до них приєдналися ще й біженці.

Офіційні дані кажуть, що тільки в ЄС зараз 6 млн українців, які виїхали як біженці. Крім того, за словами Ганни Ятвецької, реальні цифри можуть бути значно вищі.

Також немає ніяких статистичних даних з тимчасово окупованих територій. Напевно, частина людей звідти також виїхали за кордон, померли або загинули під час бойових дій. Але з’ясувати реальну демографічну ситуацію в цих регіонах поки що неможливо.

Крім того, уся офіційна статистика спирається на дані останнього перепису населення, який проводився у 2001 році. Про те, як часто необхідно проводити перепис населення, серед спеціалістів існують різні думки, але все одно така подія має відбуватися не рідше ніж раз у десять років, щоб мати актуальну інформацію про демографічний стан в країні, вважає соціологиня.

Наслідки депопуляції

Серед найбільш значущих наслідків депопуляції слід виділити:

• зміну національного складу населення;
• ризики втрати національної та культурної самоідентичності;
• загрозу збереженню територіальної цілісності країни;
• нестачу трудових ресурсів;
• підвищення податкового навантаження на одного працівника;
• посилення депопуляції за відсутності ефективних заходів її подолання;
• заміну сімейно-родинних відносин соціальними.

Ганна Ятвецька розповіла, що, за оптимістичними підрахунками, в Україні на початок війни було від 35 до 38 млн громадян, а за песимістичними – близько 30 млн. Якщо врахувати загиблих під час війни та біженців, то за різними прогнозами, на початок 2024 року в Україні залишилось від 29 до 20 млн людей.

Крім того, попри війну і економічні проблеми, середня тривалість життя в Україні збільшується, як і у світі загалом. А на фоні зменшення народжуваності це призводить до загального старіння населення.

Тобто серед населення збільшується процент непрацездатних осіб (осіб похилого віку, людей, що були покалічені під час війни і отримали інвалідність, дітей). Це означає, що менше людей можуть працювати, створювати ВВП і платити податки, за рахунок яких держава підтримує непрацездатні верстви населення.

Ще частина населення мобілізована і теж не бере участі в економічному житті країни. Крім того, чоловіки, що зараз на фронті, розлучені зі своїми сім’ями і не народжують дітей, тобто не беруть участі у відтворенні населення.

– Тож всі ці фактори погіршують соціально-економічну ситуацію, що веде до ще більшого зниження народжуваності. І виходить таке замкнуте коло, або демографічна яма, яка з кожним днем стає тільки глибшою, – поясила соціологиня.

Також не відомо, скільки біженців повернеться з-за кордону після закінчення війни. Ці люди пережили величезний стрес, коли виїжджали. І чим довше вони пробудуть за кордоном, тим більша частина з них працевлаштується, побудує нове життя і вже не захоче знову все кидати, щоб їхати в Україну.

Тому коли після війни відкриють кордони, частина чоловіків може поїхати до своїх сімей за кордон, припускає Ганна Ятвецька.

Як подолати депопуляцію

– Якби в Україні не було війни, проблему депопуляції можна було б частково вирішити за рахунок мігрантів. Але поки йдуть активні бойови дії, це неможливо. Крім того, треба розуміти, що до нас поїде далеко не еліта, а прості робочі руки з тих країн, де ситуація ще гірше, – наголошує соціологиня.

За словами Ганни Ятвецької, світова практика показує, що такі мігранти з країн третього світу зазвичай погано асимілюються, продовжують жити своїми громадами, зберігають рідну мову і культуру.

Це має певні ризики і потребує від держави дуже виваженої внутрішньої політики, спрямованої на побудову мультикультурного та мультинаціонального суспільства. В такій ситуації провідною має стати не національна ідея, а побудова громадянського мультикультурного суспільства і створення умов, за яких люди пишаються тим, що мають українське громадянство.

– За розвитку такого сценарію Україна має шанс відновити своє населення попри всі ризики, які несе залучення мігрантів, і водночас зберегти свою культурну спадщину та національну ідентичність, – вважає Ганна Ятвецька.

 

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.