Пам’ятати Крути: що сьогодні розповідає музей про подвиг молоді
Бій під Крутами – це не лише сторінка підручника, а жива історія вибору, відповідальності й ціни незалежності. У час повномасштабної війни ці події звучать особливо гостро, змушуючи по-новому осмислювати подвиг української молоді 1918 року.
Журналісти MYNIZHYN поспілкувалися з працівниками Меморіального комплексу «Пам’яті героїв Крут» – науковою співробітницею Наталією Примушко, зберігачкою фондів Юлією Коханенко та молодшим науковим співробітником Володимиром Самойлом – про те, як сьогодні музей говорить про Крути, що найбільше вражає відвідувачів і чому ця історія залишається болісно актуальною нині.
– Чому бій під Крутами й досі залишається однією з найважливіших сторінок української історичної пам’яті?
– Бій під Крутами є важливим, тому що на захист молодої держави став її цвіт ‒ студенти. Вони добровільно виявили бажання оборонити рідний край від одвічного ворога, який просто змінив колір. Молоді люди були представниками не лише заможних сімей, кожен з них виріс у середовищі любові до України, тому питання власної держави для них було важливим.
– Яку роль сьогодні відіграє Музей Крут у збереженні та переосмисленні подій 29 січня 1918 року?
– Сьогодні Меморіальний комплекс відіграє важливу роль, адже він є унікальним. Музей допомагає побачити бій під Крутами не як трагедію біля залізничної станції, а як свідомий вибір молоді. Юні захисники взяли відповідальність за країну та попередили про наслідки слабкої державності й роз’єднаності в умовах війни з ворогом, який хоче знищити нас і нашу землю. У контексті нинішньої війни «Крути» не є «давньою історією». Бій під Крутами став частиною тяглості боротьби українського народу за власну незалежність. Одна з ключових ролей музею ‒ освітня, адже екскурсоводи проводять екскурсії і акцентують увагу не стільки на героїчній смерті, як на мотивах і рішеннях тих молодих хлопців, котрі взяли гвинтівки та вирушили в поле біля станції захищати власну державу. Музей ‒ це також простір тиші і шани, місце, де формується зв’язок поколінь і є нагадування про те, що незалежність ‒ це не завершений факт, а процес, який досі триває. Музей допомагає зрозуміти: Крути ‒ це не лише про події столітньої давності, а про вибір, який Україна робить знову і знову.
– Як змінюється сприйняття подвигу героїв Крут у відвідувачів після початку повномасштабної війни?
– Після початку повномасштабного вторгнення сприйняття подвигу стало глибшим. Кожен українець «на власній шкурі» відчув, що таке війна і досі переживає. У кожній родині є військові. Багато сімей втратили рідних у цій війні. І це вже не далекі події історії. Це реальність. Це біль і страждання сьогодення. Тож маючи досвід, отриманий через особисті втрати і страждання, відвідувачі розуміють, що молодь, яка загинула під станцією Крути, мала важливу ціль, актуальну й нині: зберегти Україну та знищити ворога.
– З чого зазвичай починається знайомство людини з історією бою в музейному просторі?
– Знайомство з історією бою починається з гармати, дуло котрої націлене в напрямку, звідки йшли більшовики під час свого наступу 29 січня, напрямку, який століттями несе загрозу для українців. Ця гармата показує, що українці, хоч і були в меншій кількості, не здалися, а дали відсіч ворогу, котрий переважав чисельно.
– Які експонати або особисті історії учасників бою найбільш емоційно зачіпають відвідувачів?
– Серед експонатів є фотографії звірств, котре зробило ЧК в різних містах України 1918-1921 рр. Дехто з відвідувачів згадує фотографії, котрі стали доступні світові у квітні 22-го року після деокупації Бучі. Для них стає зрозуміло, що час іде, але ворог не змінює свої методи, він так само знищує українців. Серед експонатів є кулемети «Максима». З 2014 року й донині такі кулемети використовують у бою наші захисники. Цікавим експонатом є вагон-баня або «вошебойка». Також відвідувачів зачіпає історія Григорія Пипського, гімназиста, який перед розстрілом заспівав «Ще не вмерла Україна…», показавши незламність українського духу навіть під дулами гвинтівок, які за декілька хвили забрали в нього життя. Деякі з відвідувачів емоційно вражені від історії, коли більшовики забороняли місцевим селянам ховати тіла страчених студентів і гімназистів, тим самим показали своє безбожне обличчя та внутрішню істоту звіра, який хоче знищити пам’ять.
– Герої Крут були зовсім юними – як музей допомагає побачити в них не лише історичні постаті, а живих людей?
– В Музеї зроблено акцент не лише на події самого бою, а й на долях конкретних людей: вік, походження (звідки родом і з якої родини), місце навчання, як склалося життя тих, хто вижив у бою… Відвідувачі дізнаються особисту інформацію про тих хлопців і дівчат, а там були і сестри-жалібниці (зараз медичні сестри), розуміють, що комусь було 16-18 років. Тоді сприйняття події змінюється: молоді патріоти вже не далекі герої історії України, а юнь, яка мала сумніви, але в критичний момент зробила вибір та взяла на себе відповідальність за власну незалежність.
– Чи проводите ви паралелі між подіями 1918 року та сучасною боротьбою України за незалежність?
– Звісно проводимо паралелі, коли почалася війна на Донбасі 2014 року, першими захищати Україну пішли молоді люди, які були на Євромайдані, адже для них стало важливим зберегти власну державу та розбудувати майбутнє, як і героям Крут 108 років тому. 24 лютого 2022 року так само першими взяли зброю молоді хлопці й дівчата, котрі не залишилися осторонь від долі рідної держави. На жаль, багато з них загинуло, боронячи Україну. Загалом можна провести паралелі між подіями 1918 року та сучасною боротьбою України за незалежність.
– Як молодь сьогодні сприймає тему Крут – як далекий урок історії чи як приклад особистої відповідальності?
– Сьогодні молодь сприймає тему Крут по-різному. Дехто, а це меншість, як далекий урок, як просто дату в календарі. І не дивно, бо в навчальній програмі тему бою під Крутами подано формально, без живих історій, без прив’язки до сьогодення. Тому деякі вважають Крути просто минулим, яке не болить. Але більшість сприймає тему Крут як приклад особистої відповідальності. Після 2014 року, а особливо 24 лютого 22-го року дедалі більше молодих людей сприймають Крути як свідомий вибір захистити державу, як відповідальність, коли ворог переважає чисельно і шанс на перемогу мізерно малий. Дехто розуміє, що свобода не буває без крові. Для цієї більшості це не просто драматизація смерті і далека подія, а усвідомлення ціни незалежності, волі та свободи. Дехто з них задається питанням «А що зробив би я на їхньому місці?». Повномасштабне вторгнення зробило історію бою під Крутами не теорією, а практикою.
– Як у музеї вшановують 29 січня і чим цей день особливий саме для вас як музейних працівників?
– Зазвичай у цей день відбуваються урочистості до роковин бою, покладання квітів, поминальні заходи, вшанування пам’яті молодих героїв. Особливий цей день тому, що він надихає на роздуми: 29 січня ‒ це не про минуле, а про зв’язок із теперішніми подіями, не про героїзацію смерті молоді, а про пам’ять свідомого вибору. Проте, як на мене, це день вшанування героїв, які віддали найдорожче – своє життя заради майбутніх поколінь. Особливо сьогодні, коли ми щодня втрачаємо синів і дочок України. Пам’ять про героїв Крут рівна пам’яті про ціну незалежності, волі і свободи українців. Цей день одночасно найтихіший, але і найсильніший у всьому році, адже вшановуємо не тільки крутян, а й сучасних героїв.
– Що, на вашу думку, кожен українець має усвідомити, згадуючи героїв Крут сьогодні?
– Кожен українець має усвідомити декілька ключових речей. По-перше держава існує і живе доти, доки за неї готові брати відповідальність громадяни. Герої Крут не були професійними воїнами, «гайдамацькими частинами під командуванням Петлюри», як їх описував Муравйов у зведеннях до Москви. Вони були звичайними студентами і гімназистами, які зрозуміли, що, як не вони, то ніхто. По-друге, їхні молоді літа не були виправданням байдужості. Вони не прикрилися своєю юністю, щоб не ставати на захист власної держави. Навпаки, ця молодь показала приклад дорослого рішення. По-третє, треба розуміти, що пам’ять про юних захисників ‒ це не тільки просте покладання квітів у день бою, а й запитувати себе кожного дня: «Що я роблю сьогодні для України на своєму місці у своїй ролі?». І нарешті найголовніше ‒ це застереження для нас і майбутніх поколінь: без єдності, підготовки і відповідальності втрати повторюються.
Розмова з працівниками Меморіального комплексу ще раз підтверджує: Крути – це не про далеке минуле, а про вибір, який Україна робить і сьогодні. Через музейні експонати, особисті історії та паралелі з сучасною війною формується глибше усвідомлення ціни свободи. Пам’ять про героїв Крут – це не лише вшанування, а щоденне запитання до себе: що кожен із нас робить для збереження держави.
Вас може зацікавити: Італійський журналіст побував у Ніжині та показує Україну світові
Джерело: mynizhyn.com
2026-01-28 15:13:41
