“Ніхто не хоче виїздити”: як живе прикордонна Будо-Вороб’ївська на Чернігівщині після оголошення обов’язкової евакуації

Жоден житель не погодився виїжджати з прикордонного села Будо-Вороб’ївська після оголошення обов’язкової евакуації. Про це Суспільному розповів староста Сергій Пунтус. Також, за його словами, дехто з жителів, які виїздили звідти раніше, повернулись. Будо-Вороб’ївська — одне з 14 прикордонних сіл Чернігівщини, які ввійшли до переліку тих населених пунктів, де має відбутися обов’язкова евакуація. Таке рішення ухвалила Рада оборони області 30 грудня 2025 року. Чому люди не виїздять, попри ворожі обстріли, — далі у матеріалі.

Дорогою до Будо-Вороб’ївської чутно гул у небі…

У Вороб’ївці, що за 9 кілометрів від кордону, біля розбитої російським FPV-дроном будівлі старостату чутно гул у небі.

Староста Сергій Пунтус прислухається, каже:

“Або далеченько «шахед», або FPV. Але зараз схоже на FPV. У них такий маршрут: вони цим шляхом облітають через центр села і туди — в бік Будо-Ворб’ївської”.

До Будо-Вороб’ївської — ще 4 кілометри в бік кордону. Туди не їздять ні “швидка”, ні поліція, каже староста. Російські безпілотники також реагують на немісцеві машини.

З Будо-Вороб’ївської до магазину в сусідньому селі — велосипедом у двадцятиградусний мороз — їде місцевий житель. Чоловік представляється Юрієм.

На запитання кореспондента, чи не холодно їздити велосипедом, сміється, каже: “Я спітнів, поки доїхав”.

Щодо рішення Ради оборони області про обов’язкову евакуацію Юрій говорить:

“Не збираюсь виїжджати, до переможного! І ніхто не збирається виїжджати поки що. А куди виїжджати на зиму, куди?”

Чоловік розповідає: біля його двору лежить дрон із боєприпасом, який немає кому прибрати.

“Ще впав до снігу. Майже місяць тому, 25 грудня. І ніхто… (не прибирає, — ред.). Кажуть, що можна самому прибрати його. Я кажу: «Йди ти сам прибирай». Такі цікаві…”.

“Що там — б’ють, що тут — б’ють, так тут хоч свою хату будеш берегти…”

До Будо-Вороб’ївської кореспондента Суспільного разом зі старостою підвозить Михайло. Тепер він переселенець, живе ближче до Новгорода-Сіверського. Проте до села їздить регулярно, щоб протопити будинок.

На в’їзді до Будо-Вороб’ївської знімальна група зустрічає місцеву жительку. Жінка представляється Раїсою. Розповідає, вже виїжджала з села 2023 року — після перших обстрілів. Та згодом повернулась.

“Що там — б’ють, що тут — б’ють, так тут хоч свою хату будеш берегти. Старих людей, куди нас будуть евакуювати…”.

Хата Раїси — на в’їзді до Будо-Вороб’ївської.

Навпроти живе Олена Андросенко. Вона теж виїжджала з села 2023-го. Наступного року повернулась.

“Стара людина нікому не потрібна, вона заважає. Вдома краще”, — каже Олена Андросенко.

Під час евакуації з її дому вивезли майже все майно. Сімдесятитрирічна жінка поверталась уже до порожньої хати.

Староста Сергій Пунтус розповідає:

“Вони переїжджали — завантажили й повезли. Частково вивезли до Новгорода-Сіверського, а частково туди, де вона жила, під Ніжином. У хаті практично не було нічого, коли вона приїхала. Газ був перекритий. Відкрили газ. Світло не відрізали, електроенергія була. Все відновила. Найголовніше, сказала, що грубка залишилась, годувальниця”.

З небагатьох власних меблів у хаті пенсіонерки залишилось ліжко, подароване ще на її весілля.

“Сусіди допомогли їй частково меблями, була можливість. Надали їй постільну білизну, посуд якийсь там був з гуманітарної допомоги, надали. Сусіди допомогли, хто курку дав… Вона на сьогодні розводить курей, тримає”, — каже Сергій Пунтус.

Олена Андросенко не чує звуки віддалених вибухів і гул дронів — у неї слабкий слух.

Щоб почути запитання кореспондента, чи збирається вона виїжджати кудись, жінка двічі перепитує. Потім відповідає: “Ні, більш нікуди”.

“Ми поспілкувались з усіма людьми — ніхто не виявив бажання наразі виїздити”

Староста Сергій Пунтус розповідає: на сьогодні у Будо-Вороб’ївській залишились 93 людини.

“Це третина від того, скільки жило до повномасштабної війни. Після розпорядження стосовно обов’язкової евакуації ми поспілкувались з усіма людьми, які проживають у нас на території, і ніхто не виявив бажання наразі виїздити”.

Ольга Дехтяренко живе в центрі села. Вдень 15 січня російський безпілотник влучив у її подвір’я. Жінка згадує:

“Сидимо з сусідкою у хаті, розмовляємо. Воно ж усюди гуде — гуде та й гуде. Розмовляємо. Воно як бахне! Ну і все. Воно по вікну почало стукати. Я кажу: «Ой-йой, це мені!». Виходимо: воно розвалило навіс”.

Оголошену обов’язкову евакуацію з села жінка коментує так:

“Ми не виїжджаємо, тому що, по-перше, 23 градуси морозу, то, мабуть, холодно, що тут, що в Києві, що в Чернігові, що в Мені, що в Новгороді-Сіверському. До туалету ми звикли ходити на вулицю. У нас є дрова, ми заготували, бо, благо, у нас вистачає дерев. А коли ми поїдемо, покаже час”.

“Згодні виїхати до такого житла, як у нас є, і з усім хазяйством”

Раз на тиждень постачальник привозить до села продукти. Люди зібралися і якраз чекають на машину, яка затримується.

Один із місцевих жителів представляється Анатолієм. Чоловік розповідає:

“Люди повиїжджали, до халуп їх різних поселили: ні грубок нормальних, нічого. Телефонують, розповідають. Так куди їхати? Бомжувати?”

До розмови долучається й місцева жителька Марія:

“Нам житла такого не нададуть: у мене газ, у мене світло є, у мене — все. Ми тут не голодні, не босі, не голі. Дві сім’ї приїхали назад, три, бо не було за що жити”.

Ще одна місцева жителька — Лідія — розповідає: 2023 року, після обстрілів, планувала виїхати. Шукали по Чернігівщині будинок.

“Чорнотичі, Корюківка, Березне, Мена. Щоб купити, я шукала. Ціни дуже великі — не по наших кишенях. 10 тисяч — це ні про що, а так — треба 20–25 тисяч… доларів — не гривень”.

Тут, каже Лідія, у неї будинок, у якому комфортно.

“Так що згодні ми виїхати, але до такого житла, як у нас є, і з усім хазяйством, бо ми люди сільські, звикли до хазяйства, а не просто сидіти у квартирі”.

Зйомку довелося зупинити — люди почули гул FPV-дрона. Михайло натиснув на газ — у бік виїзду з села.

Дорогою назад ми зустріли Олену Андросенко. Жінка не чує гул дронів і виглядає машину з продуктами. Як з’ясувалося, авто зупинилось неподалік села, перечікуючи небезпеку.

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.