Не замовчувати і не терпіти знущань: в Офісі генпрокурора пояснили алгоритм дій в разі насильства в сім’ї

15 Вересня, 2023

103 3 хвилин читано

Проте цього року зареєстровано вже майже 5 тис. кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством.

Причинами збільшення випадків домашнього насильства є матеріальні труднощі в сім’ях, безробіття, соціально-психологічна напруга у зв’язку з війною, порушення ментального здоров’я громадян тощо.

Для нас дуже важливо вчасно ідентифікувати кримінальні правопорушення, пов’язані з домашнім насильством. Тому Офіс Генерального прокурора вніс відповідні зміни щодо обліку таких кримінальних правопорушень в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та розробив окремий статистичний звіт.

Це дасть змогу аналізувати види вчинених кримінальних правопорушень, категорії осіб, які їх вчиняють, їхній вік, категорії постраждалих осіб, виявляти прогалини та проблеми та своєчасно їх вирішувати.

– Які б ви дали практичні поради тим, хто зазнає насильства в родині? Який має бути алгоритм дій людини? Чи можна навести конкретні приклади?

– Більшість вважає насильство в сім’ї внутрішньою проблемою, такою, що не має виходити за її межі. Через це потерпілі від домашнього насильства не хочуть звертатися по допомогу, особливо коли продовжують проживати разом із кривдником.

З практики ми бачимо, що кримінальні правопорушення цієї категорії вчиняються за відсутності свідків. Нерідко потерпілі змінюють свої покази як на досудовому розслідуванні, так і в суді, чи то через бажання зберегти сім’ю, чи то під умовлянням кривдника, що це було востаннє і більше такого не повториться.

Якщо жінка зазнала насильства в родині, їй насамперед потрібно:

за можливості убезпечити себе та/або дітей від кривдника;
звернутися на урядову гарячу лінію 1547 (цілодобово, анонімно, безкоштовно з мобільного) або на національну гарячу лінію із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації: 0800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного);
зателефонувати до поліції, безпосередньо під час вчинення насильства, якщо є така можливість, або після того як убезпечили себе та дітей;
в разі неодноразового вчинення домашнього насильства без вагань звернутися з відповідною заявою до поліції щодо притягнення кривдника до кримінальної відповідальності;
в разі вчинення насильства фізичного чи сексуального характеру стосовно постраждалої особи чи дитини з урахуванням стану слід викликати також медичну допомогу;
скористатися своїм правом на представництво інтересів потерпілого адвокатом системи безоплатної вторинної правничої допомоги;
під час досудового розслідування варто ініціювати перед слідчим питання щодо застосування обмежувальних заходів до кривдника.

– У чому полягають основні труднощі в роботі з родинами, де фіксуються випадки насильства, зокрема щодо дітей?

– На жаль, основні труднощі полягають в замовчуванні домашнього насильства. Постраждалі особи не хочуть повідомляти про це. Непоодинокі випадки, коли від насильства страждають діти.

Цьогоріч зафіксовано 317 таких фактів. Особливо трагічно, коли вчиняють найближчі та найрідніші люди – їхні батьки, опікуни чи інші особи, які їх заміняють.

У більшості випадків кримінальні правопорушення, пов’язані з домашнім насильством стосовно неповнолітніх, вчиняються батьком (43%), особами, які спільно проживають однією сім’єю, але не перебувають у родинних відносинах (20%), матір’ю (17%) та іншими родичами (10%).

– Які зміни в українському законодавстві наразі актуальні в контексті теми сімейного насильства? В чому суть Стамбульської конвенції?

– 1 листопада 2022 року набула чинності Стамбульська конвенція. Основна її мета – запобігання насильству, зокрема домашньому, захист постраждалих осіб та притягнення до кримінальної відповідальності кривдників.

Норми Конвенції захищають не тільки жінок, а застосовуються до всіх жертв насильства (чоловіків і дітей будь-якої статі) в мирний час і в ситуаціях збройного конфлікту.

Україна, ратифікувавши цю Конвенцію, взяла на себе зобов’язання протидіяти всім формам насильства стосовно жінок та домашньому насильству.

Серед іншого Стамбульська конвенція пропонує змінити підхід до такої категорії справ, як злочини, пов’язані із домашнім насильством, та розглядати їх навіть за відсутності скарг чи заяв постраждалої.

Ми маємо значну кількість справ, які закриваються у зв’язку з тим, що потерпіла особа під тиском погроз з боку кривдника чи обіцянок та умовлянь забирає заяву з поліції та відмовляється підтримувати обвинувачення. А кривдники уникають відповідальності.

Але станом на сьогодні згідно з чинним кримінально-процесуальним законодавством України домашнє насильство належить до переліку кримінальних проваджень, які можуть бути розпочаті лише за заявою потерпілої особи (справи приватного обвинувачення). Тому такі зміни в національному законодавстві актуальні.

– Як саме профільні підрозділи ОГП оновлюють стандарти роботи згідно з новими викликами під час повномасштабного вторгнення?

– Офіс Генерального прокурора сфокусував увагу на протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству, захисті прав потерпілих та комплексної допомоги їм.

Створено спеціалізований підрозділ – відділ організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях, пов’язаних із домашнім насильством.

Основне завдання – зміна підходів у роботі з потерпілими, які ставлять у центр уваги саме інтереси постраждалої особи. Особа має почуватися захищеною.

Наразі готуємо спеціалізовану навчальну програму для слідчих та прокурорів щодо особливостей досудового розслідування кримінальних проваджень зазначеної категорії для здобуття ними практичних навичок, працюємо над удосконаленням механізмів захисту потерпілих.

Кінцевий результат, якого ми всі прагнемо – підвищення якості допомоги, яка надається постраждалим. Люди, які пережили злочини, мають відчувати підтримку і допомогу держави та почуватися захищеними.