Історія успіху: як проходила реалізація проєкту «Інклюзивний простір у музеї»

В Україні щороку збільшується кількість людей із порушеннями здоров’я, зокрема з проблемами зору, особливо зараз, коли триває російсько-українська війна. Саме тому питання створення і розбудови інклюзивного середовища залишається актуальним.

У Ніжинському краєзнавчому музеї імені Івана Спаського шляхом реалізації проєкту «Інклюзивний простір у музеї» активно впроваджуються освітньо-просвітницькі заходи, які дають можливість кожному познайомитися із досвідом людей з порушеннями зору.

Ініціативу «Інклюзивний простір у музеї» впроваджують співробітники відділу Музей історії м. Ніжина Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського за технічного адміністрування ГО «Взаємодія Плюс» за сприяння Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні за фінансової підтримки Європейського Союзу, наданої в межах проєкту «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні».

Про те, як реалізовували та з якими труднощами довелося зіткнутися, а також, які ще перспективи відкриває цей проєкт, журналісти MYNIZHYN поговорили з його безпосередніми реалізаторами – завідувачем відділу Музею історії м. Ніжина Сергієм Юрійовичем Зозулею та співробітниками Оксаною Степановою та Романом Авраменком.

– Як виникла ідея створення проєкту «Інклюзивний простір у музеї»?

– Ідея виникла на основі проведених просвітницьких майстер-класів із письма шрифтом Брайля, які ми почали втілювати ще з осені 2021 року, – розпочав свою розповідь Роман.

– Саме під час них стало зрозуміло, що в суспільстві є досить великий запит на участь у подібних заходах.

– Спочатку ми їх приурочили до різдвяно-новорічних свят, де писали листи шрифтом Брайля, – доповнила Оксана.

– Але інтерес до заходів був досить великим, тому ми продовжили майстер-класи до Дня закоханих та до 8 Березня.

– Потім формат заходів дещо розширився: додалася ходьба з білою тростиною, тактильні ігри на визначення овочів та фруктів – учасники збирали борщовий набір без використання зору, намагалися зробити чай так, як це роблять незрячі люди. Усі ці речі супроводжувалися бесідою та рефлексією учасників, обговоренням їхніх вражень – додає Сергій Юрійович.

– Яка мета вашого проєкту?

– Метою проєкту було залучення осіб з інвалідністю, зокрема із порушенням зору, до суспільного життя та формування інклюзивно орієнтованої громадянської позиції, насамперед серед дітей та молоді, – говорить Оксана.

– «Занурення» в побутові труднощі незрячих людей найкраще ілюструє виклики, з якими вони стикаються щодня.

– Ми хочемо навчити правильної комунікації з незрячими людьми, толерантного ставлення, розуміння та чуйності. Дуже тішить, що під час спільних екскурсій містом, де були залучені студентсько-учнівська молодь та члени Ніжинської ТВПО УТОС, люди з порушеннями зору, по-перше, мали можливість долучитися до заходу, а по-друге, поспілкуватися з молоддю, обмінятися думками та враженнями.

– Хто вас підтримав у реалізації проєкту?

– Команда проєкту висловлює подяку адміністрації музею, Ніжинській міській раді, зокрема, Відділу міжнародних зв’язків та інвестиційної діяльності виконавчого комітету та Управлінню культури та туризму за підтримку та всебічну допомогу.

– Які саме зміни відбулися в музеї завдяки міні-ініціативі?Реклама:

– Розширилася аудиторія музейних відвідувачів. А також поповнилася матеріально-технічна база, адже папір має здатність закінчуватися, дошки – зношуватися, а тростини – гнутися та ламатися, – жартує Роман.

– Взагалі цей папір не можна купити у звичайних канцелярських магазинах, він спеціалізований та дороговартісний, – додає Оксана.

– Завдяки збільшенню кількості засобів для письма та тростин ми можемо залучити більшу аудиторію. Також у нас з’явилася інтерактивна панель – це і наочність, і можливість демонструвати, як незрячі люди користуються сучасними гаджетами.

– З якими викликами ви стикалися під час реалізації проєкту?

– Це наш пілотний проєкт, і ми всьому вчилися: писати заявку, рахувати бюджет, готувати звітність. Одним із серйозних викликів була і залишається ситуація в країні – повітряні тривоги, дистанційне навчання змушували постійно коригувати графік заходів.

– Як відвідувачі сприймали заходи? Чи отримували ви зворотний зв’язок?

– Бажаючих взяти участь було більше, ніж можливості їх прийняти за планом проєкту. Діяльність із письма шрифтом Брайля досить незвична, тому цікава. Та й інші заходи проходили в ігровій формі – молодь та діти були в захваті, ми отримали багато позитивних відгуків. Хоча були й фідбеки від людей, які, не беручи участі у заходах, проявили своє нерозуміння та відверто висловили нетерпиму позицію щодо людей з інвалідністю під нашими дописами в соціальних мережах. Проте, як ми всі знаємо, жодні інновації та зміни не проходять без негативних відгуків – це нормально.

– Також значну аудиторію було залучено шляхом розміщення на сторінці музею освітньо-просвітницьких відео-роликів, – додає Сергій Юрійович.

– У відео ми, демонструючи типові помилки, знаходили правильні підходи у спілкуванні з людьми, які мають порушення зору. Разом з тим ми аналізували буденні ситуації з якими щодня зустрічаються незрячі люди у громадських місцях – на вулиці, у супермаркеті та в транспорті.

– Чи є можливість залучення додаткових грантів або підтримки від держави чи міжнародних організацій?

– Ми завжди відкриті до співпраці та втілення нових ідей, яких у нас безліч. Проте зараз ми перебуваємо на етапі рефлексії щодо реалізованого проєкту.

– Що для вас особисто означає цей проєкт?

– Це «дітище», якому передувала чотирирічна праця з впровадження інклюзивних заходів у музеї. З кожним роком вони змінювалися, вдосконалювалися та урізноманітнювалися, і проєкт є підсумком цієї роботи. Створення інклюзивного середовища – це справді актуальне питання, і виховання молоді відіграє в цьому не останню роль.

– Особисто для мене найголовнішим результатом реалізації є те, що в нашій громаді значно підвищився рівень емпатії до людей із білою тростиною. Я особисто відчуваю, наскільки молодь стала пропонувати допомогу та з розумінням ставитися до незрячих людей, – додає Роман.

Отже, проєкт «Інклюзивний простір у музеї» став одним з перших кроків у проведенні освітньо-просвітницьких заходів, що сприяють формуванню інклюзивної культури, громадянської свідомості та згуртованості громади у вирішенні нагальних проблем.

Як повідомляв MYNIZHYN, у відділі «Музей історії Ніжина» НКМ ім. Івана Спаського відбувся солодкий і творчий майстер-клас «Цукеркова арт-терапія: Цікаво про солодке, солодко про цікаве». Захід провели співробітниці музею Анастасія Козоріз та Оксана Степанова.