Гаубиця М777: американські «сокири» «рубають» голови росіянам

Про це читайте у ексклюзивному інтерв’ю старшого сержанта Володимира Лукащука з 45-ї артилерійської бригади.

Чим гармата «три сімки» краща за радянську арту

«Нам передали американські установки наприкінці липня 2022 року. Перед тим пройшли навчання в Німеччині. Наступні дві гармати передали, коли ми вже їхали на Донбас. Це був листопад того ж року. Першими двома гарматами відпрацювали на Херсонщині, а тоді нас перекинули на Бахмутський напрямок. До цієї гаубиці воювали на радянській артсистемі «Мста-Б».

Якщо ці дві установки порівняти, то M777 — це просто витвір мистецтва. Це просто унікальна гармата. Вона, по-перше, легка, маневрена, дуже точно б’є в ціль, проста в експлуатації та невибаглива. Ми воюємо нею від липня 2022 року, гармата просто безвідказна під час виконання бойових завдань.

Радянська установка більше за розміром, набагато важча. Її важче експлуатувати, тому навіть такі прості процедури, як чистка гармати і затвора, є досить трудоємкими й складними. А тут все набагато простіше, краще продумано і робота набагато легше проводиться.

Американська гаубиця може бити по ворогу до 40 км

Якщо брати по технічних характеристиках, в M777 хоч і менша довжина ствола, 39 калібрів, але вона має більшу дальність ураження, аніж «Мста-Б». Наприклад, активно-реактивним снарядом, американська гармата може бити до 30 км, а якщо брати «Ескалібур», то до й 40 км.

«Мста-Б» такої відстані не дає, адже має максимальну дальність 24 км. Кажуть, що ніби в кацапів є якісь покращені снаряди й вони летять до 30 км, але я, чесно кажучи, дуже сумніваюсь в цьому. Я мав можливість подивитися гармати часів Другої світової війни і якщо їх порівняти з «Мста-Б», то там фактично нічого не змінилося.

На мою думку, вони просто зробили довший ствол, щоб вона далі стріляла. А самі механізми залишилися на тому самому рівні. На мій погляд, гармата просто «зроблена сокирою». Все саме просте.

— Система заряджання та наведення. Як вони працюють на американській гаубиці?

— На М777 є лоток, який випускається за допомогою гідравлічної системи, і відповідно, досилання снаряда здійснюється вручну. У «Мста-Б» так само заряджання здійснюється вручну, але там набагато складніше. Там немає лотка досилання, тобто для екіпажу фізична робота набагато важча, аніж на американській гарматі.

Ще з суто технічного погляду, у M777 сама станина виготовлена з титану і тільки ствол йде стальний, за рахунок цього гармата набагато легша. Є навіть спеціальні «вуха» для того, щоб її можна було транспортувати гелікоптером, але ми такої технології не застосовуємо, тому що в нас не та війна. Але навіть така можливість передбачена, що її можна вертольотом перенести в певне місце, встановити та вести стрільбу.

Якщо казати про систему наведення, вона ручна, але «три сімки» наводиться точніше і влучніше стріляє. Тому що панорама має зовсім інший вигляд, вона досконаліша, має дві шкали та більшу систему врівноваження, ніж на «Мсті-Б».

На закордонних зразках гармати M777 другого покоління вже є електронна система позиціювання та електронна система наведення. Нам передали «чисту» гармату, яку можна наводити механічним способом — вручну. Всі ці електронні елементи зняті, немає ні акумуляторів, ні моніторів.

— Скільки часу вам потрібно, щоб розгорнутися, навестися на ціль і завдати прицільного удару?

— Якщо порівнювати з тою війною, яку ми вели, наприклад, на Херсонському напрямку, а у нас там була мобільна війна, то розрахунок щодня змінював по три-чотири рази вогневу позицію. Ми, наприклад, приїжджали на позицію, три-чотири хвилини розкладали гармату, далі йшло орієнтування. До 5-6 хвилин і ми вже могли стріляти по ворогу.

На Донецькому напрямку вже такого нема. Ми працюємо із закритих вогневих позицій, все максимально маскується, «заглиблюємося» в землю, щоб не отримати ураження від супротивника. Гармата закопується в капонір, накривається, зверху маскується. Наразі сам час зайняття позиції, наведення, орієнтування гармати займає набагато більше часу,

— Яка робоча відстань для цієї гармати?

— Звичайними снарядами б’ємо до 24 км. Якщо йде активно-реактивний снаряд і, відповідно, потужніші заряди до нього, то можемо бити до 30 км. На Херсонщині, пам’ятаю, найбільша відстань на яку ми били, було 29 км 800 метрів. Майже 30 км.

— Які цілі вражаєте? Яка ваша специфіка?

— Ми стріляємо по будь-яких російських цілях. Це особовий склад, укриття, бліндажі, броньована техніка, склади боєприпасів та ПММ. Тобто є різні види снарядів, вони застосовуються по різних видах цілей. Якщо бронетехніка, то використовуються одні снаряди, якщо уражається особовий склад, то використовуються в основному касетні снаряди, але можемо стріляти так само й осколково-фугасними.

Якщо йде ураження бліндажів, то підривники виставляються на фугасну дію, тоді снаряд проникає всередину бліндажа і там все розривається. Тобто цілі по яким завдаємо ударів дуже різноманітні. Абсолютно всі цілі, які є на полі бою, ми можемо уражати.

Наприклад, вчора повернулися з бойового виїзду. В перший день ми вже мали дві цілі, виявили на відстані 24 км позиції двох російських гармат Д-30. Першу гармату ми знищили та спалили водночас польовий склад з боєприпасами. Другу гармату просто пошкодили. Точні дані щодо її ураження потрібно перевірити нашими безпілотниками. Власне, будь-яка бойова робота, коли йде стрільба по цілі, то коригування здійснюємо безпілотником.

Ми отримуємо від нашої аеророзвідки точні дані куди прилетів перший снаряд і нам далі коригують вогонь: ближче, далі, вправо, вліво і таким чином знищуємо ціль.

— Контрбатарейні дуелі з противником. Кацапські установки полюють за вами?

— Звичайно, полюють. І так само ми за ними полюємо. В нас виходить набагато ефективніше знищувати російську артилерію. Зараз, зокрема, розрахунок багато стріляє по так званих засічках. Тобто, по одному або двома снарядами стріляємо, без пристрілки. Просто вистрілив й на цьому все, так само і по нас стріляють. Ми намагаємося так завдавати ударів, щоб нас не засікли. Відстрілялися, замаскували гармату і ховаємося, бо може прилетіти у відповідь.

Як ми зазвичай працюємо? Гармата стоїть в капонірі. Є спеціальні лапи, вона закопується, щоб не рухалася і стояла на місці більш-менш стабільно. Зверху все замасковано. Коли здійснюється стрільба, ми знімаємо маскування, підіймаємо ствол і починаємо стріляти. Відстрілялися, ствол опустили, замаскували все, зверху гармату не видно. Розрахунок після цього може сховатися в бліндаж і на цьому стрільба по цілі завершилася.

Вогнева позиція захищена антидроновими та протиланцетними сітками. Особлива увага до маскування. Якщо у вас недостатнє маскування і вас засікли, то якщо не прилетить «Ланцет», тоді можуть звичайною «стволкою» дістати.

Якщо росіяни засікли вже позицію гармати, вони будуть бити, поки не знищать. В них ліміту по снарядах немає, кацапи можуть і 20, і 30, і 50 снарядів по нашій позиції випустити. Але у нас система захисту побудована дуже досконало і, на щастя, все добре.

Та й російські артилерійські установки не настільки точно б’ють, вони витрачають велику кількість снарядів, щоб уразити ціль.

— Чи траплялись випадки, коли вас атакували ворожі БПЛА?

— Прилітають до нас в основному баражуючі боєприпаси типу «Ланцет», в небі кружляють над нами. FPV-дрони, дякувати Богу, сюди не долітають. Щоб уразити гармату, треба вичислити, де вона стоїть. З цим у ворога проблеми. Останнім часом також прилітають російські КАБи, але вони падають далеко від нас.

— Використання високоточних снарядів «Ескалібур», як вони себе демонструють?

— У мене була практика використання цих снарядів, коли ми били ворога на Херсонщині. Спочатку це було досить ефективно, тому що снаряд високоточний, там здійснюється наведення за допомогою GPS. Сам снаряд набагато більший, важчий і дорогий.

Іде спеціальне програмування снаряда на ціль, заносяться координати в сам блок управління і снаряд прилітає точно в ціль. Відхилення від цілі може бути кілька метрів.

— Скільки часу артрозрахунок виконує завдання на позиціях?

— Стандартно у нас розрахунок до 7 осіб. Це 6 — біля гармати та водій. Зараз ми працюємо на Сіверському напрямку. Фактично, якщо навіть брати 4-5 людей, то ми справляємося. Три доби на позиції, три доби відпочиваємо. Ми міняємося, у нас одна гармата і два розрахунки на одній гарматі постійно.

— Що це був за випадок з пораненням? Розкажіть про це.

— Зачепило мене трохи. Ми стояли під Часовим Яром, це був вересень 2023 року. Вночі заїхали на позицію, а зранку о 6-й годині почали навалювати ворогу. Ми тоді так плідно відпрацювали, знищили одну гармату і пошкодили САУ рф. І десь об 11-й годині на останньому пострілі противник спалив нашу позицію.

Над нами висів ворожий безпілотник, на останньому пострілі вибігає «ребовець» з бліндажа і каже над нами «пташка». Кажу до старшого на позиції: «що будемо робити, у нас снаряд в каналі ствола». Він говорить: «ну давай ще цей снаряд і ховаємося». Робимо останній постріл, ховаємося в бліндаж і за пару хвилин нас починають крити.

Кацапи з двох стволів лупили нас півтори години. Гармату не пошкодили, але з вогневої позиції зробили «місячний пейзаж». Ми всі були бліндажі. Залишились живі, єдине що мене в бліндажі дістало, залетів осколок.

— Чого артилеристів навчали в Німеччині?

— Підготовку проходили в Німеччині один тиждень, при цьому два дні забрала дорога. Це був розпал широкомасштабного вторгнення рф, тож більше часу ніхто не давав. Нас навчали американські інструктори та один канадієць.

В основному розказали саме методику і правила користування гарматою. Тобто заряджання, розряджання, наведення, неповний розбір гармати, як почистити ствол, затвор та інші механізми. Ну і звісно, стрільба по цілях.

Що стосується глибшого технічного обслуговування гармати. Цього нам не пояснювали, тому що американці так не працюють. Якщо їм треба технічно обслуговувати гармату, вони викликають спеціально навчених людей. Розрахунок цього не робить, він тільки стріляє.

Зараз хлопці їздять на навчання на 1-3 місяці, а на САУ Archer підготовка може тривати й до 6 місяців.

Старший сержант Володимир Лукащук, головний сержант-командир гармати M777 1 артилерійського дивізіону 45 окремої артилерійської бригади імені генерала Мирона Тарнавського ЗСУ.

З Тернополя, у 2015-2016 роках служив танкістом у 58 бригаді ЗСУ. Добровольцем мобілізувався до війська з перших днів широкомасштабного вторгнення рф. Потрапив у 45 артбригаду. Під його керівництвом артилерійський розрахунок на американській гаубиці успішно виконував бойові завдання у Запорізькій та Херсонській областях, а із листопада 2022 року і до тепер на Донеччині у складі сил та засобів ОТУ «Луганськ».

На рахунку артилеристів сотні знищених російських цілей в районі Бахмута, Торецька, Соледара, Часового Яру, а також на Лиманському і Сіверському напрямках. Хлопці вважаються одним з найсильніших розрахунків у бригаді щодо влучності ураження.

Володимир в бою отримав поранення, але повернувся в стрій. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, медаллю Міноборони України «За поранення» та відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».

Фото Романа Батковича та Віталія Павленка

Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-03-31 06:39:00