Друзі прийшли в палату лікарні Мечникова до важкопораненого і змогли повернути йому сенс життя

У реанімаційну палату до пораненого друга, що втратив обидві ноги і просто не хотів більше жити і боротися, прийшли побратими і друзі. Не один, не два, а багато, чоловіків ледь вмістила реанімаційна палата.

Він думав, що жити більше не варто

Генеральний директор лікарні імені Мечникова Сергій Риженко розказав на своїй сторінці у соціальних мережах ще одну історію пацієнта, яка вчергове підтверджує, що ми знаємо ще далеко не все про людські можливості і фактори, які ці можливості роблять практично необмеженими.

У Владислава війна забрала ноги, сильно пошкодила обличчя та руку.

Було важко засинати, а ще важче прокидатися під звуки реанімаційних апаратів.

Здавалося, життя вже минуло. Він відмовлявся від їжі і зовсім не розмовляв.

Але все змінилося лише після одного візиту друзів. Вони прийшли, як самі запевнили лікарів, щоб допомогти побратиму прийняти нове життя, увійти до нього сильним і впевненим у собі.

Скажете, це неможливо, бо відчай у людини з такими пораненнями буває всеосяжним. І ось так, за раз, його здолати неможливо.

Але приклад Владислава зламав усі стереотипи.

Фронтова дружба творить справжні дива

Одразу після зустрічі з побратимами хлопець вперше попросив їсти, і медсестра Таня з посмішкою, захованою під маскою, допомогла поїсти воїну.

Вони пішли, але обіцяли повернутися.

Фронтова дружба – це більше, ніж просто дружба. Вона випробувана часом, спільними труднощами, втратами та перемогами. Це зв’язок, який неможливо розірвати.

Сергій Риженко закликає військових не забувати тих, хто ще нещодавно був поруч, а тепер з важкими пораненнями опинився в лікарні…

Підтримка друзів їм дуже потрібна. Моральна, фізична, матеріальна.

Тільки поряд з друзями можна адаптуватись до нового життя.

Джерело і фото: Сергій Риженко