Сьогодні ми зазирнемо за лаштунки роботи операційної сестри. Про цікаві й неочікувані аспекти своєї роботи нам розповість Денисенко Тамара Іванівна, планова операційна медсестра хірургічного відділення №1 Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького, гостя рубрики #Обличчя_громади_Ніжина.

Відповідальність. Це основне. Від операційної сестри залежить стерильність. Я проводжу стерилізацію інструментів і готую операційний стіл, перша беру в руки інструменти й матеріали, одягаю стерильний халат на хірурга. І якщо на якомусь етапі я зроблю помилку – «розстрелізую» всіх. Тому не маю права підвести свою команду, свою бригаду.

Увесь наш одяг в операційній (халати, шапочки, рукавички, маски) і покриття – одноразові. Багаторазовий лише інструментарій. Також щомісяця ми робимо посіви на стерильність усіх матеріалів і змивів з інструментів в операційних, а щоквартально – з рук хірургів і операційних сестер. Їх перевіряє бактеріологічна лабораторія, а всі результати записані у журнал з бактеріологічного контролю. Щоденно проводиться прибирання і кварцування операційних, щотижня – генеральне їх прибирання. Стерильність і безпека у нашій роботі йдуть поряд із професійністю.

У моєму випадку цей крок був випадковим, але стовідсотково правильним. Родом я із села Пашківка. Після закінчення восьми класів ми з однокласницею поїхали до Ніжина. Вона – вступати до медичного училища. Я – за компанію, але про всяк випадок теж узяла із собою документи. І неочікувано для себе вступила того ж дня за співбесідою (я була відмінниця) на спеціальність «сестринська справа». І це спонтанне рішення було одним із найкращих у моєму житті.

По закінченні навчання постав вибір місця роботи. А оскільки три мої однокурсниці вже влаштувалися у хірургічне відділення Ніжинської міської лікарні, то і я вирішила йти до них. І досі одна з них працює разом зі мною – це медична сестра-анестезістка Тетяна Романченко. Ми все життя з нею поряд в операційній. Я вже 45 років працюю у цьому відділенні на посаді операційної сестри, також виконую обов’язки старшої медичної сестри. Моя робота мені до душі.

Операційні медсестри – Киричок Тетяна, Колесник Ніна, Подоліч Інна, Вертелецька Наталія, Онопрійко Анастасія. Санітарки – Костюченко Галина, Муслієнко Валентина, Глухова Тетяна, Микитенко Наталія. Лікарі-хірурги – завідувач відділення Бойко Олег, П’ятковський Олександр, Мороз Володимир, Галушко Ігор, Онопрійко Юрій, Логовець Богдан, Лях Іванна.

На операції присутні хірург, його асистент, операційна сестра, анестезіологи: лікар і медсестра, а також санітарка. У нас відділення ургентної хірургії, тобто ми з колегами надаємо екстрену хірургічну допомогу при невідкладних станах, а також проводимо й планові операції. Кількість операцій за день різна: до 2-3-х планових часто додаються стільки ж невідкладних.

Це так. Завдяки досвіду я вже вивчила хід операцій, тому знаю, на якому етапі який інструмент дати, де починається моя частина роботи. Тому хірург протягує руку – а ми вже знаємо, що йому потрібно. Звісно, якщо проводимо екстрену операцію, де можливий неочікуваний перебіг, там може бути якесь відхилення від звичного алгоритму.

Ні. Безпека, стерильність і здоров’я пацієнтів для нас на першому місці. За всю мою роботу не було такого випадку, щоб під час операції хтось із нас виходив і повертався.

Це неможливо. Коли я йду на операцію, чітко знаю кількість всіх інструментів і серветок. У кінці операції, перед зашиванням, ми все це перераховуємо. І згодом в операційному журналі, де лікар заповнює на кожну операцію протокол, є обов’язковий пункт – зазначається, що кількість інструментів і матеріалів збігається з тією, яка була на початку операції. У цьому журналі зазначено все, що відбувалося: час початку і завершення, наркоз, всі медичні препарати, аналізи, які ми взяли, і їх результати тощо.

Так. Є відповідні накази, де прописані всі норми хірургічної та гігієнічної обробки рук медичного персоналу, і, дійсно, там довгі нігті заборонені. У лікарні є комісія з інфекційного контролю, яка може у будь-який момент прийти і перевірити стан нігтів, як ми обробляємо руки, чи відповідають наявні у нас засоби тим, що мають бути за нормами, тощо.

Є правила миття рук, де прописано, скільки секунд це робити і яким препаратом. Це, звісно, псує стан шкіри рук і нігтів. Уявіть, що ці препарати за хвилину роблять руки абсолютно стерильними!

Це було величезне навантаження на наше відділення. У нас три операційних столи – і вони були весь час зайняті. Нас постійно викликали з дому на роботу – і ми все робили для порятунку життя військових. Операції були дуже складні, адже бойові поранення дають нетипові рани, а ми не мали досвіду роботи з такими видами травм.

Ніколи не питайте у лікарів, скільки триватиме операція. Це дуже індивідуально і залежить від багатьох факторів, які можуть неочікувано виявитися на операційному столі. У кожного свої особливості організму і здоров’я, тож чітко передбачити цей час ніхто не може. Це питання, на яке немає відповіді, тому його не варто і ставити. Лікарі його дуже не люблять.

Трапляються випадки, коли пацієнти просять не оперувати їх у певні святкові релігійні дні. Ми, звичайно, такі бажання завжди враховуємо, хоча для медиків немає свят і поганих дат – є щоденна робота з повернення здоров’я і порятунку життів.

Звісно, хвилювання перед оперативним втручанням буде присутнє завжди, і ми це розуміємо. Якщо людина йде на планову операцію, вона вже має

сама налаштуватися на неї, підготуватися, адже все це робиться за її бажанням і згодою. Якщо це ургентна операція, то, звісно, у пацієнтів інші емоції. часу на осмислення немає. Але наша мета – зберегти життя пацієнта, і кожна бригада працює лише на позитивний результат.