Морські дрони змінюють правила гри: експерт розповів про застосування безекіпажних водних плавзасобів
Вітчизняні профільні розробки першими в історії воєн знищили та вразили низку цілей окупантів.
Про сьогодення і перспективи застосування бойових водних безпілотників із кореспондентом АрміяInform своїми поглядами поділився експерт з питань озброєння та новітніх технологій Богдан Долінце.
— Нинішнє широкомасштабне російське вторгнення в Україну вже визначили як «війну дронів». Чому, на вашу думку, ці платформи отримали такий бурхливий і різноплановий розвиток саме в останні два-три роки, а не раніше?
— Якщо говорити загалом про розвиток безпілотних систем, і, зокрема, саме морських профільних технологій, то не можна сказати, що раніше таких систем не було. Вони існували ще за часів СРСР. Тому що ті самі безпілотні літальні апарати «Стриж» 140-ї серії, вони вже тоді випускалися.
Але вартість виготовлення однієї такої системи була співмірна із ціною повноцінного літака. І це робило виготовлення таких платформ не надто цікавим. Адже за більшістю технічних характеристик чимало таких виробів поступалися платформам, керованими людьми. Це призводило до того, що відмовитися від льотчиків на борту того ж повітряного судна було просто не вигідно.
Крім того, це стосувалося і різного озброєння: протиракетного, для знищення віддалених цілей і тих самих торпед. Вони вимагали певного етапу підготовки перед їх застосуванням. Ось що ускладнювало можливість повноцінного використання таких видів озброєння в безекіпажних або безпілотних системах.
Але з 2010-х відбувся суттєвий розвиток науки й техніки. Це спочатку позначилося на появі авіаційних безпілотних платформ. Тут одними з перших були китайці в частині продукування недорогих рішень. Ми не говоримо про великі, важкі системи, якими й раніше володіли й Сполучені Штати, і Велика Британія. Однак вони мали їх в незначній кількості, а вартість такого оборонного приладдя була дуже і дуже високою.
А в «десятих» роках нинішнього століття з’явився цілий сегмент комерційних безекіпажних систем. Наприклад, усім відомі безпілотники із КНР типу DJI, які, напевно, одними з перших поклали початок широкого застосування дронів і відкриття цілого профільного ринку. Ключовою особливістю стало якраз здешевлення технології виготовлення безпілотників, появи цілої низки компонент систем для них, зокрема обладнання керування.
І друга частина — це зростання радіуса застосування. Адже найбільшим викликом для них раніше залишалась саме можливість зберігати управління цими об’єктами на значних висотах і дистанціях. Стосувалося це і розвитку напрямку морських безпілотних, так званих безекіпажних платформ.
Ключовим чинником для такого прогресу стала саме поява систем передачі інформації: відносно надійних, недорогих, і, при цьому — ефективних. Вони дозволяли транслювати дані й з погляду керування самим безекіпажним судном, і можливістю в реальному часі отримання об’єктивної інформації щодо відеопотоків.
Саме цього раніше не було. І це залишалося одним із провідних обмежувальних чинників, який дозволяв би ефективно використовувати такі платформи.
— Ну тепер про сьогодення України. У нас нині активно розвиваються технології морських дронів, що суттєво впливають на військову ситуацію в Чорному морі. Наприклад, українські надводні безпілотники, такі як Magura V5, Sea Baby та Мамай, стали ключовими у протистоянні з російським флотом. Завдяки цим технологіям Чорноморський флот рф був змушений відступити з Криму до новоросійська, а зернові перевезення відновилися. З чим пов’язана така перевага України на морі й чому ворожі інженери пасуть задніх у даному протистоянні?
— Якщо говорити саме про розвиток українських безекіпажних катерів, тут ключовим чинником виступила можливість так званої асиметричної відповіді. Пов’язана вона була з тим, що росія мала достатньо значний флот.
А для того, щоб протистояти росії тими ж керованими командою засобами, які були б ефективними, Україні знадобилося б декілька десятків років. Для того, щоб створити настільки потужний флот, щоб можна було вгамувати ворота.
Тому українські інженери та відповідні служби шукали альтернативні підходи, завдяки реалізації яких можна було б ефективно протидіяти російським засобам і силам у Чорноморському регіоні. І знайшли відповідне рішення через створення так званого москітного флоту. Про нього, до речі, мова заходила і раніше. Адже ще починаючи з 2015-го до 2022 року командування морськими Силами розуміло, що вартість великих сучасних кораблів є надзвичайно високою.
Україна коштів на створення такого флоту не мала. Хоча, звісно, потреба в таких кораблях зберігається і нині. А стратегія розбудови «москітного флоту» передбачала застосування малих та середніх катерів різної потужності, які б могли своїм числом ефективно протидіяти ворожим військовим суднам у Чорному морі.
Як одна з гілок такого розвитку якраз стала поява цих безекіпажних катерів, які показали, що москітний флот не тільки працює, а й дозволяє зберігати людське життя.
Ще на чому хочу наголосити, так це той незаперечний факт, що завдяки подібним новаціям російський чорноморський флот перетворився на флотилію через втрату низки ключових плавзасобів, які формували це вороже угруповання як флот.
Але не варто вважати, що лише одні безекіпажні катери здатні забезпечити Україні контроль над Чорним морем. Вони можуть виконувати своєрідні хірургічні військові спецоперації. Та для того, щоб повноцінно контролювати водні акваторії, необхідно мати якщо не флот, то хоча б флотилію з різними типами кораблів. Зокрема, великими та середніми, які б дозволили виконувати різнопланові завдання.
— І все ж таки до питання паритету в безекіпажних засобах. Після початку війни, коли «Байрактари» завдавали нищівних ударів і палили транспортні колони загарбників, що «прямували на парад до Києва», ворог швидко оговтався і почав надолужувати відставання у повітряних платформах дистанційного керування. А що завадило окупантам приділяти таку саме увагу створенню морських дронів?
— Наскільки я знаю, у росіян є певні розробки безекіпажних катерів. Але мова йде виключно про якісь одиничні тестові зразки. Чому так? Насамперед це пов’язано з тим, що ці системи можуть ефективно протистояти великим і середнім кораблям.
А враховуючи, що Україна не має в Чорному морі достатньо серйозного угруповання і не застосовує його для безпосереднього ведення прямих бойових дій, поява таких безекіпажних систем у росії, в принципі, не має для них, принаймні на цьому етапі, якогось сенсу.
Потенційний напрям, який може у них з’явитися, це плавзасоби-дрони: своєрідні мисливці або винищувачі. Для них завданням буде пошук інших безекіпажних суден супротивника і їх знищення. Але це, на мою думку, є достатньо складно реалізувати на практиці. Здебільшого такі дії набагато легше виконувати з великих кораблів або із залученням авіації.
Адже відносно мініатюрний катер має набагато менший поверхневий огляд для того, щоб його можна було вгледіти на технічному пристрої. Тому росіяни й не поспішають розвивати цей напрям.
— Окрім надводних дронів, Україна також розробляє підводні апарати, такі як TLK-150 «Толока», що підтримуються кластером військових технологій Brave1. Ці дрони можуть виконувати розвідувальні та ударні операції, що значно розширює можливості українських Військово-Морських Сил. Однак про їхнє застосування відомо не надто багато, як порівняти з надводними апаратами. Чи не поділитесь інформацією про такі безпілотники?
— Якщо говорити про вітчизняні підводні системи, то одним з найбільш відомих дійсно є розробка «Толока». Це ціла родина систем. На сьогодні відомі «Толока 150», «Толока 400» і «Толока 1000». Але, за моїми даними, поки що підтвердження застосування саме цих систем не було. Мова йде про те, що цей проєкт перебуває на стадії розробки або подальшого доопрацювання.
На мій погляд, підводні платформи мають потенціал, але суттєвого розвитку ще не отримали. Не в останню чергу і через те, що ворог не зміг побудувати достатньо ефективну стратегію для протидії надводним безекіпажним системам.
Ось як тільки ми побачимо, що ефективність надводних безекіпажних систем буде знижуватися з підвищенням можливостей росіян їх виявляти й знищувати, то це означатиме, що наступним етапом стане необхідність «занурювати» наші плавзасоби та системи під воду.
Це можуть бути або частково занурені катерні системи, або ж дрони повністю підводного базування.
Принагідно тут можна згадати трансформацію в тактиці дій колумбійських контрабандистів-наркоділерів. Спочатку для транспортування кокаїну вони використовували надводні плавзасоби. Коли ж Берегова охорона США почала відстежувати їх за допомогою гелікоптерів і літаків, зловмисники перейшли до перевезення зілля напівзануреними човнами. А потім і взагалі відправляли «товар» повноцінними субмаринами. Цей приклад підтверджує достеменність приказки: на кожну дію є протидія.
— На міжнародному рівні також спостерігається активний розвиток морських дронів. Наприклад, Туреччина представила катер-камікадзе ULAQ KAMA, який може виконувати бойові завдання без участі екіпажу. Також з’являються нові модифікації дронів, оснащені торпедами або FPV-дронами для ураження надводних цілей. Що вам відомо про іноземні «водяні» зразки такого озброєння?
— На сьогодні ми бачимо, що низка країн також розвиває безекіпажні типи систем. Крім Туреччини, їх продукує Велика Британія. Китай має низку подібних експериментальних проєктів.
Деякі країни експериментують з надводними кораблями нового покоління, які так само, як і літаки, мають знижену радіопомітність, дрони-невидимки для радіолокаційних систем виявлення. У цьому ми бачимо, що саме досвід української війни вносить корективи в наявні проєкти. Їх у різних державах вже понад десяток.
— Ці технології змінюють правила гри у військово-морських конфліктах, роблячи традиційні великі кораблі вразливішими перед мобільними та автономними системами. Чи буде врахована ця ситуація в подальшому розвитку Військово-Морських Сил ЗСУ? І які тенденції ви спостерігаєте в загальносвітовому масштабі розбудови військових флотів?
— Думаю, з часом ми побачимо в більшості країн, які або мають вихід до моря, або як мінімум бачать для себе вагому морську участь, появу цілих подібних флотів. В тому числі, на жаль, росія, яка усілякими шляхами, навіть в умовах внутрішньої економічної кризи та зовнішніх санкційних обмежень, отримуючи додаткові кошти, буде ставити профільні завдання своїм інженерам працювати в цьому напрямі.
Але при всьому цьому потреба у звичайних кораблях не зникає. Зокрема, й для України. Зберігається необхідність використання достатньо потужного і габаритного енергомісткого обладнання для виявлення тих же цілей у морі та координації роботи щодо їхнього знищення.
Класичні кораблі з часом частково будуть ставати базами для безпілотників. Центрами керування, ретрансляції, і фактично такими плавзасобами-матками, які зможуть довозити мініескадрильї та флотилії таких безекіпажних систем і здійснювати їх запуск у зоні виконання бойових дій.
Адже, як правило, такі малі безекіпажні судна мають обмежені зони застосування і щодо радіусу роботи стосовно сталого зв’язку, і щодо загальної дальності ходу, своєї автономності. Прикладом може бути та сама Туреччина, яка вже нині будує авіаносні морські платформи, орієнтовані, зокрема, й на безпілотні системи. У цій профільній царині, як-то кажуть, всі можливі задуми та потреби будуть обмежені лише можливостями конструкторів і виробничників їх реалізувати.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-05-14 06:44:00
