“Хотілося, щоб лохини було не чотири гектари, а 40”: Роман Макухін про бізнес на Чернігівщині

У невеличкій глибинці на Чернігівщині Роман Макухін створив унікальний і головне, прибутковий органічний бізнес — чоловік плекає унікальні для України біодинамічні поля лохини. Місцем для такого експерименту вибрав Чернігівську область, — пише ЧеLine.

Між тим, спілкувалися з ним до повномасштабного вторгнення, то нині вирішили дізнатися, як бізнес розвивається тепер.

«Плани розвиватися, розростатися були ще до повномасштабного вторгнення, але з різних причин не складалося. Бо хотілося, щоб лохини було не чотири гектари, а 40. І якби ці плани були втілені в життя, то було б дуже складно нині, коли є дефіцит робочих рук. Адже нині більшість населення в селах працювати не може. Одні – через вік і слабке здоров’я, інші – через зловживання спиртним», – зазначає Роман Макухін.

Тому в нинішніх умовах вести бізнес складніше. Особливо в умовах, що поля лохини розташовуються неподалік кордону.

«Ми розташовуємося за 15 кілометрів до кордону. Найближчі прильоти до нас – три кілометри, в сусіднє село. Але поки що тримаємося і виживаємо. Лохина цього року гарно вродила. Ми вже привозили до Києва та розвозили по шпиталях, де лікуються наші воїни.

Хотілося б і до Чернігова привезти.

Продати сьогодні складніше, бо тяжка ситуація з електрикою. От у нас дві години зранку електрика була, а далі 4-6 годин вона відсутня. То в холодильниках лохину не утримаєш. Тому впродовж двох днів збираємо певний об’єм й одразу ж розвозимо по шпиталях. Взагалі без холодильника лохина може стояти тиждень, а то й більше, але краще розвезти свіженьку ягоду. Поки що в такому форматі працюємо», – розповідає Роман Макухін.Реклама:

У плантацію вкладено багато часу, зусиль і вона – унікальна. Бо це біодинамічна плантація, що закладалася без використання будь-якої техніки, все робилося вручну. І жодної краплі хімії там ніколи не застосовувалося. Тому це та ягода, яка дійсно допомагає одужанню.

До речі, до повномасштабного вторгнення в господарстві Романа Макухіна були вівці. Але повномасштабне вторгнення все змінило.

«О 5-й ранку 24 лютого 2022 року я якраз стояв на ґанку фермерського будинку. І вже чутно було, як луплять «Гради» по нашому кордону і заставі. І з боку російського кордону були спалахи й більше десятка крилатих ракет полетіло в бік Чернігова та Києва.

До нас вони не дійшли, але вівці наші трохи постраждали від того, що заготовлене сіно було на іншому боці, в іншому селі. То не було змоги довезти його. Всі боялися їхати, думали, що не лише техніку відберуть, а ще гірше щось може трапитися. То овець у нас поменшало. Порізали і м’ясо роздавали. Бо був ризик, що не все поголів’я зможемо втримати. 40 днів ми в окупації провели, якось протрималися, а потім уже в листопаді не було пастухів, то я весь сезон проходив сам із вівцями. Наслухався купу аудіокнижок. Але через те що нікому було займатися вівцями, ми їх передали подалі від кордону. Тим більше, що далі їх тут тримати було вже небезпечно. І вівці нині в Городні. Знаю, що їх там продовжують розводити», – пояснює Роман Макухін.

Хоч як складно було, пан Роман полишати господарство не планує і вірить у краще.

«Плантація закладена на багато років. То полишати все це – взагалі не варіант», – каже чоловік.

Авторка: Ірина Осташко

Фото – Роман Макухін

Як повідомляв MYNIZHYN, ми дослідили, скільки нині коштує оренда житла в Ніжині, які пропозиції є на ринку, та порівняли їх з аналогічними з Прилук, адже це місто часто порівнюють з “містом огірка”.