Загинули близькі мені люди, але я нічого не відчуваю: розмова з ніжинським психологом

Візит до психолога або до психотерапевта у декого і досі вважається трохи ганебним: професіоналів відвідує лише невеликий відсоток людей з проблемами.

Це можна зрозуміти, бо іноді запитання, що нас хвилюють бувають досить особисті і що обговорювати їх не хочеться.

Час від часу ми публікуємо запитання, які наші читачі хотіли б задати психологу.

До слова, ось одне з них: Загинули близькі мені люди, але я нічого не відчувю. Це нормально, що мені не сумно?

MYNIZHYN.com запитав у кандидата психологічних наук, доцента НДУ ім. М. Гоголя; практичного психолога Олександра Пісоцького  – чому так відбувається?

Коли людина втрачає когось із близьких, вона переживає втрату (горює). Що відбувається? Насамперед, це визнання реальності втрати та поступове вилучення вкладеної нами психічної енергії (любові, прихильності, уваги, душевних сил) з образу втраченого об’єкта у нашій душі та повернення її у власне «Я», у свою особистість.

Це індивідуальний процес і тому кожна людина може переживати стадії горювання по-своєму та з різною інтенсивністю. Відчуття після втрати залежать від багатьох чинників, включаючи особистісні ресурси, темперамент, попередній досвід і ступінь зв’язку з померлою людиною. Можуть мати місце різні емоції, зокрема смуток, гнів, заперечення, провина, сором, депресія, безпорадність тощо. Проте, інколи люди можуть і не відчувати сильних емоцій або смутку після втрати, що є наслідком шоку або дії механізму захисту, який допомагає людині справлятися з болем і стресом.

Раніше ми писали: Як допомогти собі й іншим за відчуття сильного страху: поради психолога Олександра Пісоцького

Як із цим впоратися? Ось декілька порад:

1. Дайте собі час: Горе – процес, що потребує часу. Не тисніть на себе, щоб відчувати певні емоції.

2. Поговоріть про власні почуття: розмова з другом може допомогти вам впоратися з втратою. Не обмежуйте свідомо соціальні контакти!

3. Піклуйтеся про власне здоров’я: намагайтеся гарно харчуватися, бути достатньо на свіжому повітрі, виконувати фізичні вправи, вдосталь спати.

4. Знайдіть для себе прийнятні способи вшанування людини: створення альбому з фотографіями, участь у діяльності, яка подобалася людині тощо.

5. Зверніться за допомогою: коли відчуваєте, що надмірні емоції (або коли їх бракує) заважають жити повноцінним життям, зверніться до психолога.

Пам’ятайте: кожна людина горює по-своєму! Немає «правильного» або «неправильного» способу переживання втрати. Проте важливо дозволити собі пережити ці почуття, які б вони не були, й отримати підтримку, коли це потрібно.

Читайте також: Як поводять себе люди, які вам заздрять