Найкращі фільми 2023 року – топ 10 рейтинг

Добігає кінця 2023 рік. Для світової кіноіндустрії він запам’ятається страйком сценаристів та акторів, який призупинив роботу більшої частини Голлівуду, спадом інтересу до продукту Marvel та феноменом Барбігеймера – поєднання назв двох стрічок Барбі та Оппенгеймера, які били рекорди касових зборів та вийшли одночасно.

Факти ICTV подивилися чимало новеньких стрічок, щоб сформувати власну десятку найкращих.

Деякі з них український глядач уже міг бачити в кінотеатрах чи на стримінгових платформах, деякі поки що були лише на кінофестивалях.

Вбивці квіткової повні

• Режисер: Мартін Скорсезе

Це історія людської жадоби, зради, смерті та геноциду корінного народу Америки, майстерно розказана генієм сучасності Мартіном Скорсезе.

Кожен кадр стрічки режисера сповнений сенсу. Картина висвітлює темну пляму в історії США – вбивства у 1920-х корінного народу осейджів білими американцями, які у такий спосіб переслідували лише одну мету – успадкувати їхні права на володіння землею.

Вбивці квіткової повні розкривають багатогранність характерів людей, які стоять за вбивствами. З іншого боку це й непроста історія кохання та шлюбу між жінкою Моллі (Лілі Ґледстон) з племені осейджів та білим чоловіком Ернестом Буркхартом (Леонардо Ді Капріо), причетним до вбивств членів її родини. Для Ді Капріо роль тугодума та мерзотника, мабуть, найкраща в кар’єрі.

Якщо порівнювати цей фільм Скорсезе з його попередніми роботами, то передусім він вирізняється тим, що у ньому відсутній центральний чоловічий герой. Це потужна картина, яка змушує глядачів виступати мовчазними свідками жахливого злочину.

Залишені

• Режисер: Александр Пейн

Цей фільм мимоволі повертає до стрічок, на кшталт Клуб Сніданок Джона Г’юза 1985 року. Це глибинна та чуйна історія, яка розгортається на Різдво.

Дія стилізованої під 1970-ті ретро-комедії відбувається в елітній школі-інтернаті у Массачусетсі. На перший погляд сюжет може здатися банальним: самотній та буркотливий професор застряг у кампусі на Різдво з бунтівником-учнем. Компанію їм складає кухарка, яка нещодавно втратила сина на війні у В’єтнамі.

Фільм, який розпочинається як похмуре дослідження характерів, перетворюється на комедію та подорож друзів. Згодом історія набуває дещо меланхолійного відтинку, коли професор усвідомлює, що найважливіший урок, який він має дати своєму юному учневі, не знайти на сторінках підручників. Це також підштовхує його до змін у власному житті.

Оппенгеймер

• Режисер: Крістофер Нолан

На наш суб’єктивний погляд, перемогу в перегонах Барбігеймера з відривом здобуває праця Крістофера Нолана, яка, можливо, наразі є його найкращою.

Це тригодинний байопік про народження атомної бомби та про її творця Роберта Оппенгеймера, якого втілив Кіліан Мерфі. Дія фільму розгортається здебільшого у кабінетах, аудиторіях та залах суду.

По суті, метою створення бомби було знищення нацистів – чуми на карті світу того часу. Але згодом герою Мерфі доводиться миритися із жахіттями, які він випустив на свободу. Створення атомної бомби можна порівняти з одним із біблійних жахіть, а самого Оппенгеймера із Прометеєм із грецької міфології.

Роберт Оппенгеймер – одна із найзначніших постатей в історії XX століття, хоч і суперечлива. Те, як Нолан перетворив його історію у поєднанні зі створенням смертоносної зброї на захопливий феномен попкультури, – це, безумовно, досягнення.

Анатомія падіння

• Режисер: Жюстін Тріє

Захоплива судова драма та майстерна головоломка, сповнена дослідження характерів, у поєднанні з потужним сценарієм тримає у напруженні до фінальних кадрів.

Стрічка розповідає про жінку-письменницю Сандру, яка стає підозрюваною у вбивстві чоловіка після того, як він підозріло випав із вікна мансарди, що призвело до смерті. Єдиним свідком виступає їхній сліпий син Даніель.

Жінка швидко перетворюється на головну підозрювану та змушена розкрити найпотаємніші подробиці свого непростого шлюбу, включно з інцидентом, який позбавив частково зору Даніеля. Врешті, вирішальне слово у цій захопливій драмі залишиться саме за хлопчиком.

Ця стрічка відкрила відлік нагородам ще з Канн, коли взяла Золоту пальмову гілку, а згодом тріумфувала на Європейській кінопремії. Нині вона номінована у чотирьох категоріях на здобуття Золотого глобуса.

Минулі життя

• Режисер: Селін Сонг

З одного боку, це просто фільм про любовний трикутник або про кохання, якого так і не сталося. За канонами романтичних фільмів він міг би завершитися солодким хепіендом, але історія розгорнулася інакше.

У центрі сюжету – Нора, що емігрувала в дитинстві з батьками з Кореї, та Хе Сонг, який залишився у Сеулі. Вони були друзями з натяком на симпатію. Через роки, коли Хе Сонг відвідує свою вже одружену подругу дитинства в Нью-Йорку, між ними існує певна електрична напруга та невисловлена хімія. Втім, їхнє життя відносно буденне, а реакції на події не є бездумними.

Це драма, в якій мало що відбувається: люди розмовляють та зрідка обмінюються багатозначними поглядами. Але чудова акторська гра та мінімалістичний стиль камери перетворюють звичайний одяг на вишукане дизайнерське вбрання.

Фремонт

• Режисер: Бабак Джалалі

Це історія у чорно-білих тонах про афганську біженку Донью, яка працювала перекладачкою для армії США в Афганістані. Вона є однією з тих, кому вдалося потрапити на евакуаційний літак у Кабулі після захоплення влади талібами.

У США вона одна, без сім’ї, живе у маленькій квартирі у Фремонті та працює у Сан-Франциско на фабриці з виробництва печива з передбаченнями. Дівчина переповнена почуттям провини, що є однією з тих, хто вижив. Деякі з її співвітчизників додають олії у вогонь, звинувачуючи її у зраді через роботу перекладачем в американців.

Донья намагається прийняти свою свободу серед сірого існування в каліфорнійському містечку. І саме передбачення, які вона пише для печива, є одним зі способів комунікації із зовнішнім світом, не враховуючи сеансів у психолога. Це не сувора драма, а стриманий портрет людини, яка заново відкриває для себе радості життя.

Ти тут, Боже? Це я, Марґарет

• Режисер: Келлі Фремон Крейг

Дивовижна історія про дорослішання та пошуки сенсу життя у будь-якому віці. Тут усі персонажі та їхні проблем розглядаються як такі, що варті уваги.

У центрі сюжету – 12-річна дівчинка-підліток Марґарет (Еббі Райдер Фортсон), яка переживає переїзд із Нью-Йорка в передмістя Нью-Джерсі, нову школу, знайомство з новими друзями та пошук віри, яку висвітлено у міжконфесійному шлюбі її батьків.

Власну сюжетну лінію “дорослішання” має й її матір Барбарі (Рейчел МакАдамс), яка призупиняє свою кар’єру викладачки-мисткині через переїзд. Її також непокоїть відновлення зв’язку з батьками, з якими вона розірвала стосунки через вибір чоловіка-єврея.

Хоча події стрічки розгортаються у 1970-х, перешкоди, з якими стикаються героїні, намагаючись подорослішати або подорослішати як жінки у “чоловічому” світі, досі є актуальними.

Астероїд-Сіті

• Режисер: Вес Андерсон

Витончена філософія про мистецтво як засіб осмислення втрат, душевного болю та змін. Новий фільм Андерсона – це також дотепна комедія, фільм про дорослішання та легка пародія на метод акторської гри 1950-х.

Астероїд-Сіті – перша стрічка режисера у жанрі наукової фантастики, в якій події розгортаються як телевізійна п’єса у стилі ретрофутуризму. На початку ведучий презентує телепередачу про постановку театральної п’єси, яка розповідає про спроби уряду приховати докази позаземного життя.

Її дія відбувається в крихітному пустельному містечку, де постійно лунають звуки випробувань атомних бомб і де проходить з’їзд юних науковців, на якому присутні чимало колоритних персонажів. Проте в центрі уваги – горе недавнього вдівця Оґі (Джейсон Шварцман) та його дітей, а також зв’язки, які він та його син встановлюють із акторкою Мідж Кемпбелл (Скарлетт Йоханссон) та її донькою.

Зона інтересу

• Режисер: Джонатан Ґлейзер

Зона інтересу – перша за десять років повнометражна картина британця Джонатана Ґлейзера після стрічки Опинися у моїй шкірі. Це один із небагатьох фільмів 2023 року, який приголомшує та ятрить водночас.

Сюжет грунтується на романі Мартіна Еміса та розповідає про Рудольфа Гесса та його сім’ю, які живуть ідилічним життям на околиці Освенцима. Поруч – високий кам’яний мур, який відмежовує їхній маєток від території концтабору, де щодня відбуваються масові вбивства.

Водночас режисер не дає глядачу побачити всі жахіття, які відбуваються за стіною, про них свідчить лише дим із димаря з території концтабору або вкрадені предмети розкоші жертв. Життя Гессів – це нудна рутина з чаювань з іншими жінками нацистів, дитячі забавки та ввічливі розмови. Режисер досліджує порожнє нутро двох людей, злих та до болю звичайних водночас.

Ідеальні дні

• Режисер: Вім Вендерс

Ідеальні дні – ще один шедевр Вендерса, який відображає розуміння випадковостей життя, дрібних деталей, які роблять його цінним.

У центрі сюжету старший чоловік, який живе у скромній оселі у Токіо та працює прибиральником туалетів. У героя немає відчуття, що йому треба робити щось більше, як і немає відчуття, що його життя прожите даремно. Він ніби найбільше серед усіх усвідомлює, як йому пощастило, що він тут, що він існує.

Ця картина лунає як внутрішній голос, який підштовхує глядачів до щирої вдячності за маленькі моменти, з яких складається будь-яке життя у світі.