Історія жертовності та безмежної любові: батько врятував сина, віддавши йому свою нирку

У Міністерстві охорони здоров’я України розповіли хвилюючу історію життя, війни, трансплантації та жертовності сім’ї Григоренків: батько віддав свою нирку синові та вдруге подарував йому життя.

– Олександр і Юрій виїхали з рідної Луганщини 2104 року. Як сказав Олександр, щоб залишитися українцями, нехай і в орендованій квартирі, – йдеться в повідомленні МОЗ.

Сашко досі не розуміє, що спровокувало його хворобу – 7 років тому його здоров’я різко погіршилося. На 28 день народження чоловікові поставили діагноз – хронічна ниркова недостатність. Одразу – діаліз і невтішний прогноз: врятує тільки пересадка.

За імунологічними показниками батько міг стати донором. Юрій Олександрович каже, що не вагався ні секунди.

У лютому 2022-го родина готувалася до трансплантації, але через російську агресію операцію відтермінували. Це були особливо важкі для столиці дні. Як згадує Олександр, медики буквально жили в лікарні, щоб навіть під обстрілами надавати необхідну допомогу своїм пацієнтам.

Нирку Олександру пересадили в травні, коли рашистів уже відігнали від Києва. Орган запрацював просто на операційному столі.

– Спочатку було складно – знеболювання, сон. Усвідомлення того, що сталося, прийшло десь на третій день. Радість, що життя повернеться таким, як було, і водночас безмежна вдячність тату – він став мені ще ріднішим, – зізнається Олександр Григоренко.

Юрій Олександрович після реабілітації вже повернувся до роботи. Одна нирка в його тілі працює справно і не створює особливих проблем. Але неймовірно радий, що син уже понад рік живе без діалізу, працює, мріє збудувати дім і власну родину.

Як зазначили в МОЗ, наразі в Україні проводять органні пересадки нирки та печінки від живого донора. У першому півріччі 2023 року в 19 медичних закладах проведено 96 таких трансплантацій (73 пересадки нирки та 23 трансплантації печінки).

Забір анатомічного матеріалу в живого донора відбувається тільки за наявності висновку консиліуму лікарів і за умови, що завдана його здоров’ю шкода буде меншою, ніж небезпека, яка загрожує життю реципієнта.

У переважній більшості випадків наявність однієї нирки після донорства не впливає на спосіб життя людини. А через три місяці після видалення частини печінки, вона досягає в організмі донора колишнього розміру.