Чи готовий Сі Цзіньпін стати посередником у завершенні війни і чи на користь це Україні

На перший погляд, за останній тиждень у відносинах між Україною та Китаєм ледь не крига скресла – нарешті відбулася довгоочікувана телефонна розмова китайського лідера Сі Цзіньпіна та президента України Володимира Зеленського. В той же день на Генасамблеї ООН Китай голосує за резолюцію, в тексті якої Росія чітко названа агресором.

Чи справді офіційний Пекін, який більше року повномасштабної війни спостерігав збоку за всім, що відбувається, починає відходити від проросійської позиції, чи дійсно Сі Цзіньпін готовий стати посередником у завершенні війни, і чи на користь це Україні – на ці теми Факти ICTV поспілкувалися з китаєзнавцями та дипломатами.

Що змінила розмова президентів Китаю та України

Сподіватися, що телефонна розмова лідерів докорінно щось змінила, не потрібно. На думку дипломата й міністра закордонних справ (2007-2009 рр.) Володимира Огризка, у спілкуванні очільників держав ішлося не про першочергові речі, які потрібно вирішити. Сторони висловили те, що вони хотіли сказати, послухали одне одного. Відповідно, до конкретних рішень розмова Сі Цзіньпіна і Зеленського не привела, і найближчим часом навряд чи приведе.

Публічно Китай не змінив свою риторику, вона залишається проросійською. І це видно по виступах представників КНР на міжнародних майданчиках. Як-от останній скандал з послом Китаю у Франції, який в інтерв’ю журналістам поставив під сумнів суверенітет країн, що вийшли з Радянського Союзу, і сказав, що “це Хрущов подарував Крим Україні за часів Радянського Союзу”.

На виступах та в офіційних повідомленнях Китай далі називає напад Росії на нашу державу українською кризою, не визнає, що Росія – агресор, терорист і вбиває українців. Хоча водночас декларує: КНР поважає територіальну цілісність України.

Тут варто зрозуміти: Китай – імперія, тоталітарна держава, вони живуть за своєю ідеологією. Будь-які міжнародні конфлікти трактують як протистояння великих держав, маленькі країни стають заручниками цього, самі нічого не можуть вирішувати і мають прислухатися до сильніших країн. З цього боку Китай і розглядає війну в Україні, каже запрошений науковий співробітник Тайванського інституту досліджень національної оборони та безпеки Юрій Пойта. Головним ворогом вони бачать Сполучені Штати.

– Він завжди повторював, що головним винуватцем є США, що Україна виявилася жертвою протистояння США та РФ, що це НАТО розширенням призвело до відповіді Росії, –  каже Пойта.

Китай дбає про свій міжнародний імідж та економіку

Після року мовчання Китай був змушений робити якісь кроки, заяви щодо війни в України. Бо зараз для КНР підтримка Росії стала певним тягарем. Китай десятиліттями намагався посилити свій вплив у Європі, Африці, тих же Сполучених Штатах, розвивав торгівлю та економічні зв’язки. Минулого року товарообіг між США та Китаєм сягнув рекордного рівня попри те, що їхні дипломатичні відносини погіршуються.

За офіційними даними, у 2022 році імпорт та експорт між двома країнами разом становив $690,6 млрд. І це зріс насамперед імпорт з Китаю до Америки дрібних товарів: іграшок та мобільних телефонів. З Євросоюзом обсяг торгівлі Китаю у 2022 році становив більш ніж €2,5 млрд. В Африці КНР взагалі останні роки проводить економічну експансію.

Але повномасштабний напад Росії на Україну змінив порядок денний, весь світ об’єднався проти РФ. Паралельно дістається Сі Цзіньпіну – на всіх міжнародних майданчиках лідера КНР критикують за лояльність до країни-терориста, і ймовірне постачання деталей для російської зброї. Для Сі Цзіньпіна це стає невигідним з економічної точки зору. Тож прогнозовано, після переобрання на третій термін він активніше взявся налагоджувати міжнародні зв’язки, каже голова правління Української асоціації китаєзнавців Віта Голод.

– Китай будує свій імідж глобальний, їм дуже важливо увійти в історію як миролюбна країна, тим більше, що нещодавно була успішна медіація між Саудівською Аравією та Іраном. І навіть бачила в китайській пресі, що вони хочуть зробити примирення між Палестиною та Ізраїлем, тобто вони хочуть стати таким миротворцем у всіх гарячих точках, – каже Голод.

Але торгівлю з Росією Китай теж наростив за останній рік. Китайський експорт до Росії тільки у березні 2023 року зріс більш ніж удвічі порівняно з попереднім періодом. А за 2022 рік обсяг торгівлі між країнами оцінюють у $190 млрд. І немає жодних сигналів, що Китай хоче послабити Росію економічно, вони розглядають РФ як свого надійного партнера.

– Це відбувалося і буде відбуватися, це так званий економічний шлюб. І навіть більше з китайського боку. А якщо взяти російські енергоносії – Туреччина, Індія і Китай займають дві третини експорту російської сирої нафти. Тут фактично я не бачу причин, чому Китай має відмовляти Росії, якщо це їм вигідно. Всі ніші, з яких в Росії вийшли західні компанії, зайняли китайські. Але це маленькі компанії. Глобальні китайські корпорації бояться заходити до Росії, бо бояться санкцій, – аналізує Віта Голод.

Китай та мирні перемовини

Відтак, у програші Росії Китай аж ніяк не зацікавлений. Якщо РФ розвалиться, тоталітарний Китай опиниться один проти всього демократичного світу, каже дипломат Володимир Огризко. Тому Китаю простіше мати під боком навіть такого партнера.

– Уявімо собі, що Росія зникає з політичної карти світу, Китай залишається сам-на-сам з цивілізованим світом. Бо я думаю, не можна серйозно розглядати Північну Корею, чи Іран, чи Кубу. Це не ті країни, які можуть впливати на світовий розвиток. І тоді у Китаю буде доля кинути виклик Заходу, але для нього це буде катастрофа ще більше, ніж для Росії, тому що в них економіка зав’язана на торгівлі з Північною Америкою та Європою, – переконаний Володимир Огризко.

Тому, щоб не втратити світові позиції, Сі Цзіньпін буде тримати принаймні образ миролюбної країни. Він вже неодноразово закликав до мирних перемовин між Росією та Україною. Китай розуміє, зараз вони малоймовірні, бо Україна готується до контрнаступу. Але рано чи пізно перемовини відбудуться, і Сі Цзіньпін хоче брати в них участь. Бо вирішуватиметься безпекова ситуація загалом у Європі.

– Я бачу такі тривожні ознаки, якщо Китай буде інтегрований в цей переговорний процес. По-перше, він, не інвестувавши нічого для української перемоги, буде вирішувати Україні, яким чином їй будувати зовнішню та внутрішню політику. Це, я вважаю, неправильно. По-друге, він визначатиме майбутню архітектурну безпеку Європи, він буде говорити, що Україна не повинна бути членом НАТО.

А чому він так буде говорити? Відповідно до стратегічних документів Китаю, якщо країна хоче доєднатися до якогось військово-політичного блоку, вона має запитати сусідів. Тому наявність Китаю за столом перемовин створює ризики, – прогнозує Юрій Пойта.

Крім того, він каже, якщо однією з неформальних цілей Китаю є розділ Євросоюзу та послаблення трансатлантичних відносин ЄС зі Сполученими Штатами, питання вступу України до НАТО стане наріжним і може розсварити європейські країни. Адже деякі неодноразово заявляли, що Україна не готова до вступу в НАТО.

Тож чи на користь Україні буде участь Китаю у перемовинах, експерти-міжнародники не певні. Ймовірно, прозвучать ультиматуми, які невигідні Україні. За рішенням Сі Цзіньпіна, незабаром до нас має приїхати спеціальний представник Китаю – Лі Хуей. Постать неоднозначна: він колишній посол Китаю в Росії, більшість кар’єри працював у СРСР та пострадянських країнах. Його візит навряд чи вплине на загальну позицію Китаю, кажуть фахівці.

Очевидно, Пекін хоче зрозуміти, чи готова Україна до мирних перемовин з Росією, намацати наші слабкі сторони. Але все-таки Україна має шанс чітко донести спецпредставнику, що ми хочемо і які червоні лінії в жодному разі не перетнемо. Головний виклик для дипломатії, каже голова правління Української асоціації китаєзнавців  Віта Голод, – не перетворити Китай у ворога для України. Зараз все вирішують Збройні сили України на полі бою. І від успіхів нашого контрнаступу залежать майбутні дипломатичні сценарії.

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.