Харківська медсестра згадує перші дні війни: спали по черзі в коридорі на підлозі біля пацієнтів

Вікторія Приходько працює старшою медичною сестрою відділення реанімації Харківської обласної клінічної лікарні.

Попри обстріли і бомбування Харкова, вона вийшла на роботу вранці 24 лютого і гадки не мала, що повернеться з роботи додому лише у червні.

Адже медичну допомогу важкопораненим в реанімації безперервно надавали навіть у найстрашніші дні.

Вікторія згадує той період з важким серцем. Бо все, що відбувалося навколо, було і шоком, і несподіваним відкриттям своєї незламності, здатності все витримати.

Більшість медсестер і санітарок мешкала в найближчих до Харкова селах, тому можливості доїхати до лікарні не мали.

Реанімація трималася завдяки студенткам-медсестрам. Тим, які все ж встигли  приїхати на роботу, але через обстріли не змогли полишити лікарню, залишилися.

Згодом, попри вибухи, почали добиратися до роботи й інші медсестри.

-Ми спали по черзі, на підлозі коридору біля хворих. У темний час доби працювали з ліхтариками на голові та в руках, світло вмикати було заборонено, – згадує Вікторія.

Як темнішало, жінки затуляли вікна фанерними щитами, щоб знадвору не видно було реанімаційної апаратури, яка інтенсивно світилась.

Медсестра згадує, що поранені, у тому числі важкі, поступали безперервним потоком, рук не вистачало. Тому колектив працював у режимі 24/7, ніхто не цурався ніякої роботи.

Вікторії довелося бути для пацієнтів і мамою, і всіма одразу медсестрами – старшою, перев’язувальною, палатною, молодшою. А ще сестрою-господаркою, бо потрібно ж було якось годувати і медпрацівників, і пацієнтів.

Інколи доводилося ділити на всіх одну маленьку хлібину, аби вистояти.

– Ніхто з нас не думав бігти у підвал, ховатися, бо розумів, що в нас лежать важкі пацієнти, яким щохвилини може знадобитися допомога і підтримка, – говорить жінка.

Плакали лише коли привозили поранених дітей.  А потім всю ніч читали маленьким пацієнтам казки та молилися, не знаючи, чи чує їх дитина.

Вікторія говорить, що залишила б Харків тільки разом із останнім мешканцем.

Попри війну життя продовжувалося, наприкінці червня у родині зіграли весілля молодшої доньки.

Святкування відбулося під «музику» війни у вишневому садку на Салтівці, наперекір всім ворогам.

Сьогодні відзначається Міжнародний день медсестри. Це свято і Вікторії Приходько, яка обрала цю складну, але надзвичайно важливу професію, і всіх її колежанок.