Поворотний момент: що відомо про кандидатів у президенти Туреччини та їх позицію щодо України

Уже цієї неділі, 14 травня, в Туреччині одночасно відбудуться президентські та парламентські вибори. Їхньою особливістю є те, що чинний президент країни Реджеп Таїп Ердоган, який уже 20 років перебуває при владі, вперше не є очевидним фаворитом перегонів.

Західні ЗМІ називають ці вибори “найбільшим випробуванням” для Ердогана та можливим “поворотним моментом” у сучасній історії Туреччини.

Що треба знати про президентську кампанію і кандидатів – далі в матеріалі.

Як обирають президента в Туреччині

Президента Туреччини обирають прямим голосування на п’ятирічний термін.

Кандидатів у президенти можуть висувати партії, які подолали 5-відсотковий бар’єр на останніх парламентських виборах. Політсили, що не досягли цього порогу, можуть формувати альянси і висувати спільного кандидата (якщо їх загальна частка голосів перевищує 5%).

Кандидатам-самовисуванцям потрібно зібрати щонайменше 100 тис. підписів виборців.

Кандидатом у президенти може стати громадянин Туреччини віком від 40 років, з повною вищою освітою.

Президентські вибори проходять у два тури за мажоритарною системою. Кандидат, який набрав понад 50% голосів у першому турі, стає президентом.

Якщо жоден із кандидатів не отримує більшості, проводиться другий тур між двома кандидатами, які набрали найбільше голосів. Щоб бути обраним, слід набрати понад 50% голосів.

Другий тур президентських виборів у Туреччині може відбутися 28 травня.

Одна людина може обіймати президентську посаду лише два п’ятирічні терміни поспіль. Однак Реджеп Таїп Ердоган іде вже на третій термін. Таку можливість політику дала ініційована ним конституційна реформа.

Так, з моменту заснування в 1923 році Туреччина була парламентською республікою. Однак у 2017 році владна Партія справедливості та розвитку (AKP), лідером якої є Ердоган, ініціювала зміни до Конституції країни. Вони перетворили Туреччину на президентську республіку.

Конституційна реформа ліквідувала посаду прем’єр-міністра, його повноваження перейшли до президента. Президентські вибори в Туреччині 2018 року ознаменували перехід на нову форму правління. Відтоді Ердоган є не лише головою держави, а й уряду.

Попри заклики опозиції заборонити Ердогану висуватися на третій термін, Вища виборча рада Туреччини (YSK) постановила, що початком його першої президентської каденції слід вважати не 2014-й, а 2018 рік, коли країна перейшла до президентської форми правління.

Шість партій – один кандидат: хто балотується на виборах

Свої кандидатури на президентських виборах у Туреччині висунули чотири кандидати:

• Реджеп Таїп Ердоган – чинний президент країни, лідер Партії справедливості та розвитку (AKP)
• Кемаль Киличдароглу – лідер опозиційної Республіканської народної партії (CHP), найстарішої політсили Туреччини;
• Мухаррем Індже – засновник і лідер Партії Батьківщина (Homeland Party);
• Сінан Оган – лідер правого націоналістичного блоку Альянс предків.

Головна боротьба відбуватиметься між Ердоганом та Киличдароглу, які, згідно з опитуваннями, набирають найбільшу кількість голосів виборців.

Показово, що кандидатуру Кемаля Киличдароглу висунула коаліція із шести опозиційних партій, які об’єдналися напередодні виборів, тим самим підвищивши шанси свого кандидата на перемогу. До коаліції увійшли: Республіканська народна партія, заснована ще Мустафою Кемалем Ататюрком – першим турецьким президентом; націоналістична Хороша партія; ісламістська Партія щастя, Партія майбутнього, ліберальна консервативна Демократична партія та Партія демократії й прогресу.

Варто зазначити, що 11 травня, за кілька днів до голосування, Мухаррем Індже зняв свою кандидатуру “заради країни”. Тож за посаду президента в неділю змагатимуться лише три кандидати: Реджеп Таїп Ердоган, Кемаль Киличдароглу та Сінан Оган.

Причиною свого рішення Мухаррем Індже назвав дискримінаційну кампанію проти нього. Політик заявив, що протягом 45 днів його обмовляли, а держава не змогла захистити його репутацію. Йдеться про поширення фейкових рахунків, відео, та фото (зокрема, сексуального характеру).

Індже, який уже брав участь у президентських виборах 2018 року, не конкретизував, кого з кандидатів підтримує. Водночас політик зазначив, що не хоче, щоб коаліція опозиційних сил звинувачувала його у відтягуванні голосів на виборах.

За оцінкою західних ЗМІ, вихід Мухаррема Індже з виборчих перегонів потенційно підвищує шанси головного опозиційного кандидата Киличдароглу перемогти Ердогана. Як інформує британське агентство ВВС, хоча Індже мав невелику підтримку виборців, прихильники опозиції сподіваються, що цього буде досить, щоб Киличдароглу отримав понад 50% уже в першому турі.

Що відомо про кандидатів у президенти Туреччини

Реджеп Таїп Ердоган

• Ключові факти з біографії

Політик народився 26 лютого 1954 року в Стамбулі, в родині співробітника берегової охорони. Вищу освіту Реджеп Таїп Ердоган здобув на факультеті економіки і комерційних наук Університету Мармара (закінчив у 1981 році).

Певний час працював у приватному секторі і займався бізнесом, в 1982 році служив в армії.

У 1994 – 1998 роках Ердоган був мером Стамбула. На цій посаді він здобув популярність, досягнувши успіхів в озелененні міста, вирішенні проблем з вивозом сміття і забезпеченням водою, а також соціальних питань.

У 1998 році Ердогана засудили до ув’язнення за те, що він публічно декламував вірші ісламського змісту на мітингу. Через суперечливий вирок він був змушений піти з посади мера Стамбула. Він провів у в’язниці близько п’яти місяців і в 1999 році вийшов на волю.

Через два роки Реджеп Таїп Ердоган та його однодумці, яких називали “реформістами”, заснували Партію справедливості та розвитку. У 2002 році ця політсила прийшла до влади із великим відривом, отримавши 362 із 550 місць у парламенті.

У 2003 році Ердоган став прем’єр-міністром Туреччини. Серед його найважливіших досягнень того періоду – грошова реформа, яка призвела до зменшення інфляції, боротьба з корупцією, будівництво соціальних установ, електростанцій. Політик від початку своєї діяльності на посаді очільника уряду наголошував, що не планує відходити від світських принципів, які лежать в основі нинішнього державного устрою Туреччини.

Водночас представники Євросоюзу звертали увагу на утиски свободи слова в країні. Переговори про вступ Туреччини до ЄС розпочалися 2005 року, але країна досі не стала членом блоку.

Реджеп Таїп Ердоган двічі перемагав на президентських виборах – у 2014 та 2018 роках. Обидва рази – в першому турі.

У ніч на 16 липня 2016 року в Туреччині група військових здійснила спробу державного перевороту, яка провалилася. Тоді загинули та зазнали поранень сотні людей.

Ердоган одружений, разом із дружиною Еміне виховав чотирьох дітей.

• Позиція щодо України

Реджеп Таїп Ердоган не визнає претензії РФ на українські території. Він неодноразово називав тимчасово окупований Крим частиною України.

Після початку повномасштабної війни Туреччина перекрила чорноморські протоки Дарданелли та Босфор для військових кораблів РФ, постачала нашій країні ударні безпілотники Bayraktar TB2, не визнала спробу Росії “анексувати” чотири області України: Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську.

Турецький лідер відіграв ключову роль в обміні полонених захисників Маріуполя, надавши прихисток звільненим із полону РФ командирам полку Азов.

Крім того, важливою заслугою Ердогана є розблокування в співпраці з Україною та ООН експорту агропродукції з українських чорноморських портів на світові ринки. Йдеться про Чорноморську зернову ініціативу, гарантом якої виступає Туреччина.

Водночас, попри російську агресію, Ердоган не розірвав досить тісні відносини з Москвою, зустрічався з Путіним та продовжував економічні зв’язки з РФ. Західні ЗМІ навіть писали, що через Туреччину відбувалося постачання санкційних товарів, зокрема електроніки та запчастин, які використовує російська армія.

Туреччина також не приєдналася до західних санкцій проти Росії.

Окремо слід зауважити, що Ердоган неодноразово пропонував своє посередництво між Україною та РФ, а Туреччину – як переговорний майданчик між українським лідером Володимиром Зеленським та російським диктатором Володимиром Путіним.

Турецькі експерти називали таку політику Анкари “проукраїнським нейтралітетом”, інформує Голос Америки. Як зазначав експерт з питань Туреччини Вашингтонського Інституту близькосхідної політики Сонер Чагаптай, політика Туреччини є “проукраїнською, але не антиросійською”.

Як пояснювало видання Wall Street Journal економічна співпраця з РФ вигідна для турецької влади, оскільки допомагає підтримати економіку Туреччини перед важливими президентськими виборами. Йдеться як про приплив російських грошей, так і про дешеві енергоносії з РФ.

З іншого боку, на думку видання, Ердоган міг розраховувати на посилення своїх позицій серед західних союзників як незамінний посередник між Заходом та РФ.

Кемаль Киличдароглу

• Ключові факти з біографії

Турецький економіст та політик Кемаль Киличдароглу народився 17 грудня 1948 року в селі в східній провінції Тунджелі, в родині державного службовця.

Він здобув економічну освіту в Академії економіки та комерційних наук Анкари (закінчив у 1971 році).

Після університету Киличдароглу обійняв посаду молодшого спеціаліста з бухгалтерського обліку в Міністерстві фінансів Туреччини. Пізніше його підвищили до заступника гендиректора Департаменту доходів міністерства.

У 1992-1999 роках Киличдароглу був гендиректором Інституту соціального страхування. У 1994 році тижневик Ekonomik Trend назвав його Державним службовцем року.

Згодом політик викладав в Університеті Хаджеттепе, був членом правління банку Türkiye İş Bankası.

У 1999 році Киличдароглу залишив державну службу та вирішив піти в політику. У 2002 році він пройшов до парламенту як депутат від Стамбула і був переобраний у 2007-му.

На той час політик вже представляв Республіканську народну партію (CHP) – найбільшу опозиційну політсилу Туреччини. У 2010 році він став лідером партії CHP.

На місцевих виборах 2009 року Киличдароглу був кандидатом на посаду мера Стамбула, але програв представникові правлячої AKP (Партії справедливості та розвитку).

Киличдароглу відомий як борець з корупцією. Він також виступав проти конституційної реформи 2017 року, яка суттєво розширила повноваження президента Ердогана.

У червні 2017 року Киличдароглу разом зі своїми прихильниками подолав близько 450 км від Анкари до Стамбула в рамках акції протесту Марш за справедливість. Учасники маршу хотіли привернути увагу до посилення репресій з боку уряду.

Як інформує DW, політик відомий своєю розважливістю. Його називають “Ганді Кемаль” або “Турецький Ганді” (паралель із індійським державним діячем Магатмою Ґанді).

За даними DW, на Киличдароглу було скоєно більше фізичних нападів і замахів, ніж на будь-якого іншого політика в Туреччині.

Кемаль Киличдароглу та його дружина Селві Гюндюз мають виховали сина та двох доньок.

• Позиція щодо України

У жовтні минулого року, перебуваючи на зустрічі зі студентами Університету Джонса Гопкінса (Балтимор, США), Кемаль Киличдароглу зазначив, що Туреччина має підтримувати Україну в розв’язаній РФ війні.

– Ми вважаємо, що маємо стояти на боці України у російсько-українській війні. Неправильно, коли країна з ядерною зброєю здійснює вторгнення на територію держави, яка не має ядерної зброї, щоб розпочати війну, – наголосив політик якого цитує турецька газета Cumhuriyet.

Водночас Киличдароглу визнав, що Туреччина підтримуватиме економічні відносини з РФ.

– Ми маємо економічні відносини з Росією… Ми будемо продовжувати наші економічні відносини. Але ми хочемо бути частиною західної цивілізації, – повідомив політик, додавши, що залежність Туреччини від РФ в енергетичному плані є надто великою, і це “створить серйозні незручності”.

Згодом Киличдароглу наголошував, що Україна “зазнала несправедливого вторгнення”, і пообіцяв “всю необхідну політичну підтримку”.

11 травня політик звинуватив Росію у втручанні в передвиборчу кампанію. Свій пост у Twitter він опублікував турецькою та російською мовами.

– Ви стоїте за монтажами, змовами, контентом Deep Fake… Якщо ви хочете продовження нашої дружби після 15 травня, тримайте руки подалі від турецької держави, – написав Киличдароглу, звертаючись до росіян.

Дорогие русские друзья,
Вы стоите за монтажами, заговорами, контентом Deep Fake и записями, которые вчера были разоблачены в этой стране. Если вы хотите продолжения нашей дружбы после 15 мая, держите руки подальше от турецкого государства. Мы по-прежнему выступаем за…

— Kemal Kılıçdaroğlu (@kilicdarogluk) May 11, 2023

Його зовнішньополітичний радник Унал Чевікоз повідомив виданню Politico, що в разі обрання президентом Кемаль Киличдароглу планує зберегти посередницьку роль Туреччини між Україною та РФ, сприятиме продовженню зернової угоди. Водночас Анкара більше уваги приділятиме членству в НАТО.

– Ми підкреслимо той факт, що Туреччина є членом НАТО. В наших дискусіях із РФ ми, безумовно, шукатимемо відносини між рівними, але ми також нагадаємо Росії, що Туреччина є членом НАТО, – пояснив Чевікоз.

Сінан Оган

• Ключові факти з біографії

Сінан Оган – турецький політик та науковець азербайджанського походження. Народився 1 вересня 1967 року в місті Игдир.

У 1989 році він закінчив Університет Мармара за спеціальністю ділове адміністрування. Згодом у цьому ж виші отримав ступінь магістра з фінансового права/банківської справи.

А кандидатський ступінь Оган захищав у РФ – 2009 року в Московському державному інституті міжнародних відносин. Він є автором статей та книг.

З 1992 по 2000 роки Оган працював заступником декана Азербайджанського державного економічного університету та викладачем Фонду дослідження тюркського світу. Паралельно протягом кількох років був представником Турецького агентства зі співробітництва та координації в Азербайджані.

Згодом повернувся до Туреччини, працював у Центрі євразійських стратегічних досліджень (очолював напрям “Росія-Україна”). У 2004 році Сінан Оган створив власний дослідницький центр TURKSAM.

Він брав участь у російському дискусійному клубі Валдай.

У 2011 році став депутатом парламенту від свого рідного міста Ігдир. Оган представляв ультраправу турецьку Партію націоналістичного руху (MHP), коли та ще перебувала в опозиції до влади. Після конфлікту з керівництвом політсили Огана виключили з MHP.

На виборах 2023 року об’єднання невеликих ультранаціоналістичних партій Ancestral Alliance (ATA Alliance, Альянс предків) висунув Сінана Огана кандидатом у президенти.

Політик дотримується націоналістичних поглядів у зовнішній політиці та вважає, що Туреччина має приділяти особливу увагу тюркським країнам: Азербайджану, Казахстану, Киргизстану та Узбекистану.

• Що казав про війну в Україні

Сінан Оган після початку повномасштабного вторгнення в РФ висловлювався про війну в своїх соцмережах.

Наприклад, на початку квітня минулого року він допускав можливість, що російський диктатор Володимир Путін міг здійснити напад на Україну через відому фанатську кричалку (Путін – х**ло).

Він також писав, що вторгнення РФ в Україну “зробило президента Володимира Зеленського лідером, якого поважають у всьому світі”, а також дало поштовх державотворенню в нашій країні, “яка застрягла між Польщею та Росією”.

Оган називав війну в Україні “безглуздою”, а також коментував можливість так званих “мирних” переговорів між Україною та РФ, зазначаючи, що проблемою є місце їх проведення.

Президентські рейтинги: хто лідирує в перегонах

Згідно з опитуванням турецької соціологічної компанії Konda Research від 11 травня, за кандидатуру Реджепа Таїпа Ердогана готові проголосувати 43,7% виборців, а за його головного опонента Кемаля Киличдароглу – 49,3%.

Тобто опозиційний кандидат лідирує, проте ще не набирає понад 50% голосів, необхідних для перемоги в першому турі.

Мухаррема Індже, який зняв свою кандидатуру з виборів, готові були підтримати 2,2% респондентів. А за Сінана Огана готові віддати голоси 4,8% опитаних.

Дослідження проходило 6-7 травня, було опитано понад 3,4 тис. респондентів.

– Результати дослідження свідчать про ймовірність другого туру. Проте, якщо тенденція зміни голосів збережеться, є також ймовірність, що вибори завершаться на користь Кемаля Киличдароглу в першому турі, – зазначають соціологи.

Турецька дослідницька організація MetroPOLL оприлюднила схожі дані: 49,1% підтримки в Киличдароглу та 46,9% – в Ердогана. Сінан Оган набирає 2,7% підтримки, Мухаррем Індже – 1,3%.

При цьому близько половини потенційних виборців Індже планують тепер віддати голоси за Киличдароглу, а менше чверті – за Ердогана.

MetroPoll’ün mayıs ayı araştırmasına göre kararsızlar dağıtıldıktan sonra Kılıçdaroğlu yüzde 49.1, Erdoğan yüzde 46.9.
Parlementoda ise:
Cumhur: Yüzde 45.8
Millet: Yüzde 39.1
Yeşiller ve Sol: Yüzde 10.1
TIP: 1.6 pic.twitter.com/9bdp2sWYe4

— İsmail Saymaz (@ismailsaymaz) May 11, 2023

За підрахунками дослідницької організації Orc Araştırma, Кемаль Киличдароглу може набрати 51,7% голосів виборців, а Реджеп Таїп Ердоган – 44,2%. Тобто соціологи прогнозують перемогу опозиційного кандидата вже в першому турі.

14 MAYIS 2023 SEÇİMLERİ

CUMHURBAŞKANLIĞI OY TERCİHLERİ

•Kılıçdaroğlu %51,7
•Erdoğan %44,2
•Oğan %2,8
•İnce %1,3 pic.twitter.com/Nmtn2jTWtY

— ORC ARAŞTIRMA (@orc_arastirma) May 12, 2023

Загалом практично в усіх останніх опитуваннях Киличдароглу випереджає Ердогана в першому турі.

Як інформує британське агентство ВВС, позиції нинішнього президента Туреччини похитнула низка факторів: зокрема, стрімка інфляція та руйнівний землетрус, який забрав життя понад 50 тис. людей. Офіційний рівень інфляції в країні трохи вищий за 50%, проте вчені стверджують, що реальний показник перевищує 100%.

А після землетрусу Ердогана та його правлячу партію критикували за неправильне проведення пошуково-рятувальних робіт, а також за низькі стандарти будівництва. У більшості провінцій, які постраждали від лютневого землетрусу, мешкав потенційний електорат Ердогана та його політсили, повідомляє CNN.

На тлі цих проблем коаліція партій, яка висунула Кемаля Киличдароглу, вже пообіцяла знизити інфляцію до рівня нижче 10% протягом двох років, надати поштовх процесу приєднання до Євросоюзу та відновити “взаємну довіру” зі США після багаторічної напруги у відносинах.

Крім того опозиція хоче повернутися до формату парламентської республіки та реформувати посаду президента, позбавивши лідера країни права накладати вето на закони.

Згідно з офіційними даними, право голосу на виборах у Туреччині мають понад 64,1 млн людей. Більш ніж 3,4 млн з них зараз проживають за кордоном. Тож після великих мегаполісів, таких як Стамбул, Анкара та Ізмір, турецька громада за кордоном є четвертою за розміром групою виборців, інформує DW.

Голосування за кордоном розпочалося ще 27 квітня і днями завершилося.

Чого очікувати Україні

Аналітик Українського інституту майбутнього Ілія Куса у коментарі Фактам ICTV пояснив, що в цілому позиція ключових кандидатів у президенти по Україні не сильно відрізняється.

– Тому що і Ердоган, і Киличдароглу говорять про необхідність зберегти статус-кво. Тобто те, що Туреччина зараз робить. Вони вважають, що це правильна позиція. Єдине що Киличдароглу, швидше за все, буде менше використовувати антизахідну риторику, якщо стане президентом, і більше робити акцент на євроатлантичному векторі зовнішньої політики Туреччини, – розповів експерт.

Він не виключає, що в разі перемоги опозиційного кандидата Анкара буде більше дослухатися до країн Заходу в питанні посилення контролю над потоком підсанкційних товарів до РФ через Туреччину.

– Але я не думаю, що буде фундаментальний розворот у бік повного розриву відносин з Росією чи приєднання Туреччини до всіх західних санкцій проти РФ. Думаю, цього не станеться, – додав Куса.

Аналітик вважає, що фундаментально для України вибори в Туреччині нічого не змінять: незалежно від того, хто з кандидатів здобуде перемогу. Анкара продовжить бути посередником у зерновій угоді та постачатиме свої бойові безпілотники.

– Туреччина буде намагатися зберігати ту позицію, яка зараз є. Це позиція балансування в трикутнику РФ – Захід – Україна, – наголосив Куса.

У разі перемоги Киличдароглу багато що залежить від того, наскільки прозахідним є цей кандидат, якою буде його команда та хто які міністерства очолить (зокрема МЗС). За словами експерта, опозиційна коаліція “буде достатньо хитка і дуже різна”.

Ілія Куса припускає, що президентські вибори в Туреччині не завершаться спокійно, і можливе виникнення політичної кризи. Тож турецька влада займатиметься вирішенням внутрішніх проблем і не робитиме “різких рухів у зовнішній політиці”.

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.