Знищений вщент «Борисоглєбськ-2», «Молнія-2», яка стрільне в окупантів назад: як спецпідрозділ «Тайфун» знищує росіян

Літуни-спецпризначенці ще не втратили жодної позиції починаючи від Куп’янщини й до Запорізької області.

Заступник командира загону підполковник Павло Гвозденко ексклюзивно для АрміяInform розповів про найвизначніші операції загону, які увійдуть в його історію, про зміну тактики дій ворога за останній рік, про основні принципи та цінності загону.

— Які основні завдання виконує ваш підрозділ на передовій?

— Взагалі наш підрозділ створювався для того, щоб допомагати в першу чергу підрозділам Національної гвардії України, які тримають смугу оборони, коли йде серйозний наступ противника. Ми мали виїжджати на ці проблемні точки, відпрацьовувати та «гасити» ворожий наступ. Після цього ми мали переміщатися на інші напрямки, де ми будемо необхідні більше.

«Скрізь, де був „Тайфун“, де ми допомагали, жодні позиції не були втрачені»

— Яка ротаційна система у вашому загоні?

— У нас передбачено ротаційну систему, адже ми спеціальний підрозділ. Зараз є активізація ворога на багатьох ділянках фронту, тому ротації у нас тривають близько трьох місяців і потім ми даємо бійцям відпочити, згідно з нормативами — один тиждень на фронті — один день вихідного дається. Далі люди відпочивають до 10 діб, потім вони повертаються, проводяться бойове злагодження. У нас є велика база, де все це відбувається. Ми маємо дійсно крутих інструкторів, які мають свій бойовий досвід. Відповідно, після цих злагоджень ми відправляємо наші бойові групи на певні напрямки. Основна задача — утримання території й не допустити просування ворога. Сьогодні ми можемо сказати, що ця задача виконана. Скрізь, де був «Тайфун», де ми допомагали, жодні позиції не були втрачені. Маємо класні відгуки від командирів цих бригад. Вони оцінюють, що у зоні їхньої відповідальності приблизно 90%. Роботи зі знищення ворожих спроможностей роблять саме БПЛА.

— На яких напрямках вашому загону доводилося воювати?

— У нас смуга відповідальності починається від Куп’янська, закінчується Запорізькою областю. Наші групи працювали у Торецьку, у напрямку Часового Яру, Покровськ зараз у нас знаходиться у важкій ситуації й ми там допомагаємо, Запорізька область надзвичайно сильно активізувалася, адже ворог почав тиснути. Тому, наш загін фактично всюди старається допомогати.

— Ваш загін існує майже рік. Як змінилася тактика ворога за цей час?

— Хочу сказати, що це велика боротьба технологій. Якщо порівнювати навіть менш короткі проміжки часу, то рік тому, що не було так розповсюджене поняття, як застосування дронів на оптоволокні. Сьогодні на певних ділянках фронту, цього так багато, що йдеш і просто плутаєшся у цьому волокні. Так само РЕБ постійно змінюється. Технології та техніка застосування дронів теж модернізуються. Якщо раніше ворог запускав свої розвідувальні комплекси на певній висоті, то сьогодні противник не просто змінює цю висоту, а він літає, змінюючи її постійно. росіяни використовують вже системи, які дозволяють ухилятися від того, коли наші дрони намагаються їх збити. У них є додаткові камери, які дозволяють ухилитися, а не просто фотографувати місцевість.

Тобто дуже сильно йде війна технологій. У окупантів з’явилися більш серйозні системи донаведення. Рік назад ще не було таких робочих схем. Ми бачимо, що ворог почав реалізовувати такі речі, які, до прикладу у 2022 році здавалися певною фантастикою. Втім, ми також не пасемо задніх і постійно покращуємося та навчаємось.

— Яке озброєння та технічні засоби зараз найбільше допомагають ефективно виконувати бойові завдання?

— Насправді основне на чому ми базувалися та наші задачі від командування — сформувати певну кількість екіпажів саме FPV-дронів. По-перше, це дійсно дешевий інструмент. Пілотуванню можна швидко навчитися і ми маємо багато шкіл, де дійсно готують крутих спеціалістів. Нам це вдалося реалізувати за невеликий проміжок часу. Ми побачили, що потрібно підтягувати під цей темп і інші напрямки. Якщо немає хорошої розвідки у небі, а ти покладаєшся, що тобі допоможуть із суміжних підрозділів або інших бригад, то це складніше. Їхній пріоритет перший, а вже потім ми. Були випадки, коли суміжна розвідка працює, виявляє до прикладу танчик, наші летять і в останній момент, «очі» відвернулися, адже треба арті власній щось підсвітити. Ми ніби вразили ціль, але не розуміємо на скільки. Коли у тебе свої «очі», ти розумієш де і який екіпаж краще розмістити. Це дає можливість планувати операції і розуміти на скільки велика серйозність та відповідальність усього і усвідомлюєш, який результат ти можеш здобути.

Щодо дронів на оптоволокні, то ми зараз також їх використовуємо. Тестуємо, співпрацюємо з нашими українськими виробниками. Також працюємо з дронами з донаведенням і даємо фідбек нашим виробникам.

—Чи використовує Ваш загін важкі бомбери?

— Ми один із тих загонів, який використовує широкий спектр засобів. Починаючи від FPV-дронів, розвідувальні, так і більш серйозні комплекси, які мають збільшений радіус дії та оснащені хорошою оптикою, як денною, так і нічною та тепловізійними камерами. Також використовуємо важкі бомбери і активно використовуємо літаки-камікадзе, які мають хороший радіус дії до 100 км. Тут маємо гарну і позитивну динаміку.

«Ми витратили 5 тисяч доларів нашого ресурсу на ці польоти, а результат на 200 млн доларів»

— Які бойові епізоди увійдуть в історію загону?

— Є крутий епізод. Це було 15 листопада 2024 року. Ми з командиром загону були присутні під час планування операції на Покровському напрямку. Спільно з бригадою «Червона Калина» НГУ, було виявлено ворожий комплекс «Борисоглєбськ-2». Це надзвичайно дорога система, котра коштує 200 млн доларів. За допомогою FPV-дронів, наш загін здійснив 9 вильотів на цей об’єкт. Він був дуже сильно замаскований. Ми до кінця не розуміли чи це він або добре замаскована БМП, адже база у них доволі схожа. Після того, як декілька вильотів розбили весь захист, стало зрозуміло, що це саме наша коштовна мішень. Нам пощастило, що комплекс у той момент не працював, адже ця система просто на 300 км глушить все. Чому окупанти не встигли його увімкнути? Бо тоді б заглушили й свої дрони. Нам вдалося її знищити й це на сьогодні найбільше досягнення.

Коли ця операція проводилася, ми відчували азарт і хвилювання, адже прагнули, щоб все вдалося. Умовно кажучи, ми витратили 5 тисяч доларів нашого ресурсу на ці польоти, а результат на 200 млн доларів. Це надзвичайно мотивує.

— Що особисто Вам запам’ятається?

—Приблизно півтора місяця тому, я об’їжджав наші позиції на фронті й хлопці мені подзвонили та розповіли одну ситуацію. Бійці збили ворожу «Молнію-2». Це ворожий літак-камікадзе, який ворог активно застосовує. Попри його відносну простоту конструкції, ворог додумався до нього просто скотчем приліпити танкову міну і просто запускають з високих будівель. Воно летить та робить багато шкоди. У «Молнії-2» бойова частина до 7 кілограмів. Такий літак летів на позицію наших хлопців, як раз один з бійців не був у бліндажі. Він ідентифікував, що літак-камікадзе починає знижуватися на нашу позицію і не злякався. Хоча факторів, щоб збити його зі стрілецькою зброї є мало і це вкрай важко, але він почав діяти. В цей момент побратими почули, що відбувається стрільба, вискочили з бліндажа, побачили, що по ним пікує цей камікадзе і почали по ньому вести вогонь та збили. Та ще й настільки добре по ньому влучили, що перебили кабель управління і він просто сів, навіть не розбився.

Сапер його розмінував, знешкодив бойову частину і сьогодні ми маємо приклад цього дрона, щоб подивитися які технології там використовувалися. Це говорить про велику силу волі цих хлопців, адже вони, усвідомлюючи загрозу все одно намагалися протистояти їй. По-друге, це справжня підтримка одне одного. Можна було просто втекти, адже тоді були б цілими. Але в критичний момент вони були разом і протидіяли ворогу.

— Які ще історії закарбувалися у вашій пам’яті на все життя?

— Була історія про те, як у хлопців дійсно є справжнє військове братерство. Під час однієї операції наша позиція піддалася ворожому обстрілу. Був поранений один з бійців, інші були контужені. Втім, вони не думали про себе, а надали максимально швидко допомогу важкопораненому і це врятувало йому життя. Лікарі навіть потім сказали, що завдяки тому, що його побратими так швидко зреагували та зробили усе необхідне, цей хлопець залишився живий і продовжує служити. Він сам говорить, що не хоче списуватися, адже йому подобається його команда.

— Чому загін отримав назву саме «Тайфун»?

— Офіційно ми називаємося окремий загін безпілотних систем спеціального призначення. Було завдання, як будемо називатися, кидали свої ідеї. До цього процесу долучився командувач Національної гвардії України й запропонував назву «Тайфун». Ми подумали, що це дійсно круто, адже це така потужна стихія, яка виникає в Тихому океані й має надзвичайну силу та швидкість. Наші дрони теж літають понад 100 км на годину і це дійсно описує нас. Потім ми придумували наш шеврон та символіку. Багато хто долучився до цього процесу. Це дійсно наше дитинча, в якому ми усі зацікавлені, вкладаємося у нашому справу і приємно спостерігати, як воно росте. Намагаємося робити все, що бути кращими. У нашому підрозділі дуже цікаво, адже є азарт, є плече товариша, розуміння, що ти захищаєш свою землю і це безпечніше ніж бути піхотинцем. Ці люди роблять величезну роботу, адже це складно і психологічно, і фізично, втім ефективність БПЛА надзвичайно висока і потрібно багато уваги приділяти цьому напрямку.

«Основна задача командира — почути та допомогти»

— Які головні принципи ви сповідуєте у командуванні особовим складом?

— Попри величезну кількість задач, номер один для нас — це їздити на позиції, чути людей та бачити їх. Ми активно та часто їздимо з командиром. Під час таких поїздок є величезний плюс, що наші солдати бачать та розуміють, що ми не є недосяжними людьми. У певних підрозділах бійці можуть навіть не знати як виглядає командир. У нас інакший етап розвитку, адже ми стараємося приділяти увагу усім по можливості та відкриті до спілкування. Основна задача командира — почути та допомогти. Інколи треба відкрити очі, підтримати та мотивувати людей. Ти отримуєш фідбек, п’єш чай з ними на позиції й люди розуміють, що можуть відкрито сказати: «Командир, в цілому все добре, але у нас не працює „наземка“, треба інша, яка буде краще працювати», ми тоді чуємо людей і допомагаємо. Їдемо, знаходимо кошти через благодійні організації і можемо купувати те необхідне, про що нас просять наші бійці. Хлопці бачать, що їхні потреби задовольняються і вони довіряють командуванню. Добитися довіри від команди — вкрай важко і важливо. Якщо вона є, тоді ці люди і за тебе горою стоятимуть, і за свою країну. Я вважаю, що дисципліна важлива, але команда має бути якісною.

— Чи є у Вашому загоні Ваші традиції та ритуали?

— У нас є багато ідей, які ми будемо втілювати у життя. Після проведення БЗВП, усіх навчань та бойових злагоджень, вручаємо людям бойові шеврони перед фронтом. Це символ того, що людина готова до роботи на фронті, як фізично, так і психологічно, тому це дійсно цінується.

«Ти маєш бути завжди готовий показати власним прикладом і піти першим, а повернутися останнім»

— Що для вас особисто означає бути командиром у цей час?

— До початку широкомасштабки я і не думав, що буду воювати, тим більше командувати, хоча маю великий досвід в управлінні людьми. Я прийшов добровольцем і солдатом. Більшість у нашому загоні — це колишні цивільні, як і я. Багато топових підрозділів і їхні командири, яких я маю за честь знати теж були цивільними, але їм вдалося просто свій цивільний досвід поєднати з військовим і отримати великі результати. Напевно, це залежить від нестандартного мислення, яке і дає перевагу.

Загалом, у нашому війську є величезна перевага над ворогом у креативних підходах під час планування операцій, у технологіях, у підході до особового складу, мотивації. Бути командиром — це про велику відповідальність, довіру і це можливість максимально швидко досягнути результату. Коли ти бачиш картину ось так, тоді швидше можеш «складати цей пазл». Ти розумієш свою відповідальність за цих людей, щоб вони не почувалися самотніми і та робота, яку вони роблять вона дійсно цінується.

Навіть нагородження взяти за приклад. Люди, які були на фронті завжди заслуговують нагороди, подяки, навіть просто приїхати до них на позицію і потиснути руку — це великого коштує, насправді. Це здається банальним, але люди це дійсно цінують. Особливо ті, які проходили службу в інших підрозділах і кажуть, що такого раніше не бачили, щоб командири приїжджали. Ти маєш бути завжди готовий показати власним прикладом і піти першим, а повернутися останнім.

— Які виклики сьогодні стоять перед підрозділом?

— Викликів багато, адже ворог стає активнішим, креативнішим, використовує більш сучасні технології. Нам як спецпідрозділу потрібно постійно відстежувати де і які новинки з’являються, яку тактику застосування використовує ворог, розуміти як цьому протидіяти. Психологічно, коли ми заїжджаємо на позицію до наших суміжних підрозділів, на нас покладаються і думають, що ми, як спецзагін маємо бути кращими. Відповідати цьому рівню очікування — це великий виклик. Ми над цим постійно працюємо. Сьогодні людський фактор — найбільш визначальний.

— Яким Ви бачите майбутнє Вашого загону?

— Я думаю, що такі загони як наш — мають формувати ядро української системи безпеки. Починаючи від технологій та наскільки ефективними сьогодні є підрозділи БПЛА, так і люди, які виконують цю роботу. Я вважаю, що держава має максимально приділити увагу тому, щоб ці люди не розбіглися. Тут треба мотивувати грошовим забезпеченням, соціальною підтримкою та психологічно. Ми сьогодні маємо дійсно крутих спеціалістів, їх так просто не збереш. Тому їх треба вчити далі, допомагати в майбутньому нашим партнерам, які допомагають нам сьогодні. Цей досвід потрібно передавати й допомагати. Сьогодні ми щит усієї Європи й будемо залишатися та допомагати. Скажімо, будемо точити мечі, щоб вони були в ножних, але за потреби будемо готові.

— Як відбувається рекрутинг до Вашого підрозділу?

— Ми намагаємося використовувати нашу відкритість. Звісно, краще працювати тихо, без зайвого розголосу. Втім, зважаючи на великий дефіцит людей, ми оголосили, що до «Тайфуну» йде набір людей у нашу команду. Намагаємося використовувати медійні ресурси, знаходити можливості розміщення реклами, бути присутніми на каналах. Саме там люди можуть дізнатися про нас і познайомитися з підрозділом. Також ми активно співпрацюємо з ТЦК. У нас немає такого, що людина прийшла, каже: «Хочу бути діловодом», ми погоджуємо і потім перекинемо на інший напрямок роботи. Ні, це неправильно та нечесно. Якщо людина підходить по своїм навичкам — то це круто і він буде корисним на своєму місці.

У нас є такі, хто прийшов на такі позиції, але прослуживши декілька місяців говорили, що спочатку було страшно, а потім прийшло розуміння, що пілотом бути круто і йдуть перенавчатися. Якщо з нами законектилися, що людина йде до нас у підрозділ, то вона точно йде до нас. Була навіть ситуація, коли людина збирала документи, але у цьому процесі його перехопили ТЦК. Нам подзвонила ця людина і ми включалися. Командир загону особисто їхав туди та пояснював командуванню, що ця людина йде до нас і людину відпускали. Так мало хто робить, навіть нижче рівня командира.

Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-04-28 06:25:00