Затягування часу, суперечки і компроміси. Як створювали Конституцію України

28 червня 1996 року, на п’ятий рік після проголошення незалежності, була ухвалена Конституція України.

Як ухвалювали Основний закон та чому наша держава – остання з пострадянських країн отримала Конституцію, в матеріалі Фактів ICTV до Дня Конституції.

День Конституції – як створювали Основний закон України

Процес творення нової Конституції розпочався 16 липня 1990 року після прийняття Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України. У жовтні того ж року була створена Конституційна комісія.

Розпад Радянського Союзу та проголошення незалежності 24 серпня 1991 року прискорили та актуалізували процес створення Основного закону України.

Водночас українська Конституція створювалася не з нуля.

– За основу була взята французька модель підходу до Конституції плюс конституція УРСР. Також зрозуміло, що прямий і опосередкований вплив на сучасну українську Конституцію мали і Універсали Центральної Ради, і Конституція Пилипа Орлика зокрема, – розповів Фактам ICTV політог, співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості Олег Саакян.

Перший проєкт Конституції України був ухвалений у 1992 році та винесений на всенародне обговорення. 26 жовтня 1993-го вироблено остаточний варіант. Далі справа призупинилася через суперечки щодо розподілу влади і власності, державної символіки, статусу російської мови і статусу Криму.

Вже у листопаді 1994 року, після дострокових президентських і парламентських виборів нові народні слуги створили ще одну Конституційну комісію. Водночас процес знову затягнувся.

8 червня 1995-го між президентом і Верховною Радою був підписаний Конституційний договір про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період прийняття нової Конституції України. Але він не вирішував проблему прийняття Конституції.

24 листопада 1995 року Конституційна комісія підтримала пропозицію президента України й утворила нову робочу групу для доопрацювання конституційного проєкту.

У березні 1996 року проєкт, розроблений першою робочою групою і доопрацьований другою робочою групою, був винесений на обговорення Конституційної комісії і рекомендований до розгляду Верховною Радою України.

28 травня – 4 червня 1996 року відбулося перше читання проєкту, а через два тижні – друге. Доопрацьований проєкт Основного закону був прийнятий Верховною Радою у першому читанні 4 червня. При підготовці до другого читання до проєкту Конституції України Тимчасова спеціальна комісія врахувала майже 6 тис. поправок.

Напередодні ухвалення Конституції, наприкінці червня, ситуація стала напруженою. 26 червня Рада національної безпеки і Рада регіонів при президентові України різко засудили зволікання з прийняттям документа.

Президент призначив референдум щодо його ухвалення на 25 вересня. Але наступного дня Верховна Рада України проголосувала за постанову Про процедуру розгляду проєкту Конституції України в другому читанні.

Тоді, щоб створити головний закон країни, у ніч з 27 на 28 червня 1996 року народні обранці працювали безперервно близько 23 годин. Цей момент увійшов в історію під назвою Конституційна ніч.

– Зрештою кілька років неприйняття Конституції були пов’язані з тим, що вона мала стати компромісом між комуністами та рухівцями. Між новою українською елітою, яка себе ствержувала, та ще старою УРСРівською, яка прийняла нову реальність і намагалась в ній зберегти свої впливи. Наша Конституція фактично стала компромісом між багатьма непоєднуваними речами, – вказує політолог.

Так, частина парламентарів голосували за применшення ролі президентської влади, приватновласницьких відносин, за надання однакового статусу українській та російській мовам і збереження автономного статусу Криму.

Інші ж народні обранці виступали за сильну президентську вертикаль, гарантування всієї повноти приватновласницьких прав, панування української мови та ліквідацію автономії Криму.

Після неодноразових голосувань компроміс було знайдено, і 28 червня 1996 року о 9:18 Україна зрештою отримала нову Конституцію.

Водночас у 1996 році конституційний процес не завершився. Він триває і досі мірою того, як розвивається суспільство.

 

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.