Yaktak – інтерв’ю з українським артистом

Юний український співак Yaktak, справжнє ім’я якого Ярослав Карпук, лише за рік встиг випустили декілька сольних і дуетних синглів, які отримали чималу увагу з боку слухачів. Зокрема йдеться про композицію Чекає вдома, записану у колаборації з Dovi.

Про творчість і не тільки Yaktak розповів в інтерв’ю Фактам ICTV.

– Творчість під час війни. Це складніше чи, навпаки, з’являється певний поштовх? 

– У мене напевно не буде однозначної відповіді. Я випустив перші сольні пісні у лютому минулого року. Я просто не встиг попрацювати до війни. Війне не допомагає ні в чому, бо це страшне горе.

Хіба що люди почали більше української музики слухати. Адже весь ешелон російських артистів пішов від нас. Тому хіба що в цьому аспекті – нас почули. Але важко.

– Який фідбек від слухачів, зокрема військових, вам запам’ятався найбільше? 

– Військові дуже респектують. Зазвичай доволі скромно та стримано. У мене дуже багато знайомих військових, і коли ми десь бачимося, то вони зазвичай дякують за музику, підтримують. Наприклад, трек Чекає вдома. Щодо нього багато жінок і дівчат пишуть, що це просто гімн їхніх стосунків.

Насправді багато пишуть. Найбільше мене тішать коментарі, в яких люди кажуть, що моя музика допомагає їм проходити тяжкі часи.

Також ми були у турі з Shumei та Wellboy у Канаді. Після концерту підходили люди, плакали та говорили: Дякуємо, що привезли частину України, частинку мого дому сюди. 

– Раніше це називали шароварщиною, зараз заведено певну категорію музики називати байрактарщиною. Як ви до цього ставитеся? Де ця межа між епічною патріотичною музикою та шароварщиною? 

– Неоднозначне запитання. Я гадаю, що музика має бути різною. Проте ми маємо прогресувати. Не можна, щоб вся наша поп-музика, реп, рок були якимись примітивними, як нам це нав’язували: сало, шаровари, козаки, гоп і погнали.

Загалом музика має бути різною. Має бути і попса, і рок, і реп, і народні пісні, бо це наше коріння. Проте не варто допускати лютий треш у тренди.

– А коли змінюють аранжування у народних піснях чи змінюють звучання загалом? Це має місце чи краще залишити автентичний звук? 

– Тут важливо, яке аранжування, яка пісня. Але з цим треба бути максимально акуратними. Адже наші пісні вони автентичні, з ними складно щось робити.

За кордоном давно є історія з семплуванням. Наприклад The Weeknd семплує якусь стару пісню і робить з цього хіт. У нас поки що такого немає. Але, гадаю, таки до цього прийдемо.

– У нас є низка артистів, які до 24 лютого 2022 року працювали в Росії, проте після початку повномасштабного вторгнення вони повністю відвернулися від агресора й допомагають Україні. Чи мають право на певну індульгенцію ці артисти? Бо суспільство розділилося. Одні кажуть, що вони перефарбувалися, а інші – що прийшли до розуміння. 

– Мені здається, час покаже, хто є хто. Через два роки ми побачимо, хто і де буде. Добре, що хоч так. Хоча набагато більше у мене викликають симпатії такі артисти, як Андрій Хливнюк і гурт Бумбокс, які з 2014 року стали на бік України і популяризували все українське.

– Створення музики – це досить дороге задоволення. Як гадаєте, чи варто нині вкладатися у продакшн, костюми та інше? 

– Ні. Я в таке зовсім не вкладаюся. Сам пишу біти, аранжування. Самостійно зводжу пісні. Сам пишу слова також. Тому все у ваших руках. Не обов’язково сильно вкладатися. Нині є багато платформ, де можна без великих грошей себе проявити. Є інтернет, TikTok, Instagram.

Ба більше, нині точно не на часі сильно вкладатися.

– Пісні, які ми слухаємо під час війни, назавжди залишаться тригером для більшості людей. Для вас особисто ваші пісні матимуть таку асоціацію? І чи тоді виконуватимете їх потім на концертах? 

– Я про таке не думав. Гадаю, асоціюватимуться. Виконуватиму, бо куди діватись. Якщо люди люблять ці пісні, якщо вони хотітимуть їх чути. Це ж такий пласт нашого життя. Те, як ми витримали цей рік.

– Яка подія за останній рік стала для вас найнеймовірнішою? 

– Кожного дня якісь події. Радості чи втрати знайомих. Щодня обстріли. Я вважаю, найвизначніша подія чекає попереду.