У США досі існує норма про ненадання зброї бригаді Азов – Прокопенко

2 тижні назад

111 4 хвилин читано

У Сполучених Штатах досі панує кремлівська пропаганда, яка таврує бійців бригади Азов як “неонацистів”, через що захисників України з цієї бригади досі обмежують у західному озброєнні, що забирає не тільки людські життя, але й знижує ефективність бойових задач цих військовослужбовців.

Про це у своєму блозі під назвою “Чому Азов досі не отримує західну зброю?” написав командир 12-ої бригади спеціального призначення Азов Національної гвардії України Денис Прокопенко.

Чорний список Конгресу США

Він почав з того, що назвав подібне обмеження нонсенсом, хоч і визнав, що в Україні це мало обговорюється публічно. Тому саме зараз, напередодні ухвалення допомоги у Конгресі США, варто надати цій ситуації розголосу, вважає бойовий командир.

Зараз дивляться

Прокопенко згадує, що ще від 2017 року і дотепер у низці законів про консолідовані асигнування США (Appropriations bill) міститься наступна поправка: “Жодні кошти, надані цим Законом, не можуть бути використані для надання зброї, навчання або іншої допомоги батальйону Азов”.

Він також пише про те, як у 2015 році конгресмен-демократ Джон Коньерс-молодший запропонував цю поправку до закону про асигнування Міністерства оборони на фінансовий рік, що закінчувався 30 вересня 2016 року. Тоді американський політик вніс цю пропозицію, зазначивши, що журнал Foreign Affairs, а також “інші провідні ЗМІ” охарактеризували батальйон Азов, як “відверто неонацистський” і “фашистський”.

Прокопенко вказує, що, за даними медіа, згодом Департамент оборони закликав прибрати запропоновану поправку, аргументуючи це тим, що допомога Азову вже має бути заборонена законом Ліхі, який встановлює, що “ніяка допомога не повинна надаватися … будь-якому підрозділу сил безпеки іноземної держави, якщо держсекретар має достовірну інформацію про те, що такий підрозділ вчинив грубе порушення прав людини”. Але й тоді заборона на передачу озброєння Азову не була включена до остаточного закону.

Проте, нагадує командир Азову, у 2017 році ця поправка вже містилась у тексті Appropriations bill, як і наявна вона була в цьогорічному законопроєкті про оборонні асигнування.

– Показово, що закон Ліхі, який вимагає розгляд інцидентів порушення прав людини на основі конкретних фактів, не застосовувався щодо Азову, а рішення про прийняття поправки першочергово ґрунтувалось на характеристиці Азову західними ЗМІ, які, вочевидь, сформували своє ставлення до підрозділу під впливом московської пропаганди, – наголошує Прокопенко.

Військовослужбовець наголосив, що “усі основні звинувачення, які закидають Азову, неодноразово спростовувалися на основі фактів у мережі та ЗМІ”, зокрема, на сайті AZOV CONTRA FAKE, який займається розвіюванням подібної пропаганди.

– Чи має сенс вкотре звертати увагу на те, що саме формулювання “батальйон Азов”, яке використовується у законі, фактично апелює до неіснуючого підрозділу? Наприкінці 2014 року Азов перестав бути батальйоном, і став окремим загоном спеціального призначення. З лютого 2023 року наш підрозділ – 12-та бригада спецпризначення Азов Національної гвардії України. Не батальйон, не полк. Бригада, – пише він.

Обмеження, що знижує ефективність військових

Прокопенко вказує, що саме через цю поправку, яка рік у рік переходить з одного закону до іншого, у 2022 році під час оборони Маріуполя Азов не мав новітнього західного озброєння.

– Тоді ми стримували переважаючі сили противника в оточеному Маріуполі, використовуючи вкрай обмежені ресурси, які мали, і показали надзвичайно високу ефективність, – згадує військовий.

Він вказує, що тоді, якби підрозділ мав сучасну бронетехніку та артилерійські системи, військові змогли б зберегти чимало життів особового складу, а результати оборони міста могли б бути іншими.

– Навіть після 2022 року, коли здавалося, що світ врешті дізнався правду про Азов, ми досі не маємо можливості відправляти своїх бійців на більшість провідних західних військових навчань та не отримуємо необхідне озброєння, котре союзники передають Україні. Частково ця проблема вирішується завдяки волонтерам та свідомим українцям, які роблять усе можливе, аби допомогти підрозділу, – пише Прокопенко і як приклад наводить волонтерський проєкт Тиловики, який зібрав 77 млн гривень на 17 бронетранспортерів FV 432 Bulldog для бригади Азов.

– Але війна вимагає більшого, – зазначає військовий.

Боротьба Азову з пропагандою РФ довжиною у 10 років

За словами командира бригади Азов, сьогодні уся Україна переживає те, з чим його підрозділ мав справу ще з 2014 року.

– На жаль, Азов став не лише першим підрозділом в українському війську, який імплементував західні військові стандарти, але й однією із перших та головних мішеней московської пропаганди. Від початку російсько-української війни у 2014 РФ звинувачувала Азов та інші добровольчі підрозділи у “неонацизмі”, ставивши на меті знищити їх. У 2022 росіяни забажали “денацифікувати” вже всю Україну, записавши в “нацисти” цілий народ, – вказує він.

Прокопенко нарікає, що 10 років тому ніхто не допоміг Азову протистояти впливу ворожої пропаганди, а вже сьогодні уся Україна опинилася у тотожній ситуації.

– І так само, як і Азов упродовж 10 років, Україна нині може зіткнутися із відсутністю західної допомоги, – додає він.

Військовий наголошує на тому, що “сам факт існування подібних поправок та заборон, не лише не дозволяє Азову ще ефективніше виконувати поставлені бойові завдання”, а є ударом по обороноздатності нашої держави, а також ганьбить імідж України на міжнародній арені та принижує все українське військо.

– Не існує жодних доказів та підтверджень тим звинуваченням, які російська пропаганда ллє на Азов 10 років. Якби вони існували, делегації бійців Азову не приймали б у Сполучених Штатах Америки, у країнах Європи, в Ізраїлі. Азовці б не проводили зустрічі із представниками американського Конгресу, правозахисними організаціями. Не виступали б в ООН, в Раді Європи, у кращих західних університетах. Не давали б інтерв’ю провідним світовим ЗМІ, і не брали б участь у панельних дискусіях на великих військових конференціях.
У тому і полягає абсурдність ситуації: Азов приймають на найвищому рівні в усьому західному світі, але досі не дають зброю, – каже військовий.

Скільки ще має загинути?

За словами Прокопенка, бійцям бригади Азов вже звично долати труднощі власними силами.

– Ми були першим в Україні підрозділом, який перейшов на стандарти НАТО, і зробили це за власною ініціативою. Без західного озброєння за 10 років ми стали одним із найбоєздатніших підрозділів в країні. Наші бійці повертаються у стрій після російського полону, б’ють ворога та виконують усі поставлені командуванням завдання, – вказує він.

Водночас справедливість вимагає відповідей, додає командир Азову, та ставить риторичні запитання: “Скільки ще спростувань тез кремлівської брехні ми маємо надати, аби у політиків на Заході нарешті відкрились очі на правду? Як довго структурний підрозділ Сил безпеки й оборони України, підпорядкований військовому керівництву держави, буде затаврований подібними принизливими поправками?”.

Але найголовнішим питанням Прокопенко вважає те, скільки ще українських військових з бригади Азов “мають загинути та отримати поранення, через відсутність необхідного сучасного західного озброєння, аби Азов нарешті прибрали з Appropriations bill та усіх чорних списків?”, коли бійці з цього підрозділу захищають не тільки свободу та незалежність України, але й весь вільний західний світ, від справжніх, невигаданих нацистів сьогодення.

Фото: Азов

Джерело: УП