У Ніжині встановили ще три стенди загиблим Воїнам — Фото

15 липня, у День Української Державності, ніжинці зібралися на Алеї Героїв, щоб ушанувати пам’ять тих, хто віддав своє життя за Україну. 270 імен вже закарбовані на центральній вулиці міста як пам’ять про ціну, яку ми сплачуємо щодня…

Анатолій Храмов, Вячеслав Кречик, Ігор Хоменко, Дмитро Манько, Андрій Лось, Михайло Максименко, Євген Саєнко, Олександр Полторацький, Олександр Костенко, Микола Костючок, Ілля Баланюк, Сергій Ласий, Віталій Борис, Нікіта Клименчук, Ігор Мельников, Дмитро Бородавко, Юрій Костів, Ярослав Чудак — усі вони доєдналися до небесного війська та будуть борони наш спокій звідти, на жаль.

Анатолій Храмов

Фото: Анатолій Храмов. Джерело: Суспільне Чернігів

Народився боєць 11 лютого 1992 року в селі Заньки Ніжинського району. Проживав у селі Талалаївка, де і закінчив у школу. З 2013 року проживав у селі Крути. З перших днів повномасштабного вторгнення РФ став на захист України.

10 березня  2024 року загинув під час виконання бойового завдання на Луганському напрямку. Провели в останній путь та поховали Анатолія Храмова 22 червня 2024 року в Крутах Ніжинського району.

Вячеслав Кречик

Фото: Вячеслав Кречик. Джерело: Ніжинська міська рада

З початком повномасштабного вторгнення пішов боронити рідне місто в підрозділі ТРО, а в листопаді 2022 добровольцем пішов до лав ЗСУ.

Загинув Вячеслав Кречик 16 серпня 2024 року. Весь цей час воїн вважався зниклим безвісти. Попрощалися з бійцем та поховали його у рідному Ніжині.

Ігор Хоменко

Ігор Хоменко народився 19 лютого 1972 року в Ніжині. Навчався у ЗОШ №5, служив у прикордонних військах у Берліні, здобув освіту в агротехнічному коледжі. Працював охоронником на механічному заводі, у фірмі «Контракт М», а згодом — керівником Мигалівського кладовища у Ніжинському комунальному господарстві. Саме звідти був мобілізований до лав Збройних сил України. У нього залишились мати, донька, онук, брат…

Дмитро Манько

Фото: Дмитро Манько. Джерело: Вишнева міська громада/Facebook

Захищав Батьківщину в складі 23-го окремого стрілецького батальйону. Разом із побратимами воював на найгарячіших ділянках фронту. Загинув 22 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Синьківка Купʼянського району Харківської області.

У Дмитра залишилися дружина, донька, мама, вітчим, сестра, брат та бабусі.

Андрій Лось

Фото: Андрій Лось. Джерело: Ніжинська міська рада

Андрій Лось народився 7 січня 1996 року. Загинув боєць 14 грудня 2024 року. Попрощалися та поховали Андрія у Ніжині 23 грудня на Мигаліському кладовищі.

Михайло Максименко

Фото: Михайло Максименко. Джерело: Суспільне Чернігів

Михайло Максименко народився 18 травня 1997 року у Ніжині. Загинув воїн 15 грудня 2024 року. У Ніжині 19 грудня бійця Михайла Максименка в останню путь. Йому було лише 27 років.

Євген Саєнко

Фото: Євген Саєнко. Джерело: Ніжинська міська рада

19 січня 2025 року, Ніжин попрощався з захисником Саєнком Євгеном. Ніжинці зібралися, щоб провести воїна в останню путь, віддавши йому шану за його мужність і самопожертву в боротьбі за свободу та незалежність нашої держави. 

Олександр Полторацький

Фото: Олександр Полторацький. Джерело: Владислава Бойко/Facebook

Народився Олександр 5 червня 1968 року у Вертіївці. Навчався у місцевій школі та закінчив Ніжинське СПТУ № 11. Потім працював на заводі «Прогрес» за спеціальністю токар. У 1986-1988 роках служив в армії. У 1992 році був прийнятий на службу до Державної пожежної охорони. У 2022 році Олександр Полторацький був призваний до військової частини. На жаль, 19 січня 2025 року воїн помер.

Олександр Костенко

Фото: Олександр Костенко. Джерело: Nezhatin

Загинув Олександр на Курському напрямку від влучання ворожого FPV-дрона. Ніжинці зустрічали Ярослава 12 лютого 2025 року. Попрощалися наступного дня…Реклама:

Микола Костючок

Фото: Микола Костючок. Джерело: Ічнянська міська рада

Микола Костючок народився 24 листопада 1985 року в місті Ічня. Освіту здобув в Ічнянській гімназії, а потім продовжив навчання у Ніжинському агротехнічному технікумі. Після закінчення навчання проходив службу в Житомирі, згодом закінчив академію поліції. Його професійний шлях був тісно пов’язаний із захистом громадян – він працював дільничним у Ніжинському районному відділі поліції та мав звання старшого лейтенанта. Але служба в поліції була лише частиною його великої місії – він став на захист Батьківщини, був учасником АТО. У 2018 році свідомо обрав шлях воїна, підписавши контракт зі Збройними Силами України. Загинув 23 лютого 2025 року.

Ілля Баланюк

Фото: Ілля Баланюк. Джерело: Ніжинська міська рада

Ілля Баланюк народився 27 листопада 1996 року. Навчався у Ніжинській гімназії №3, а потім у 35-му училищі. У 2014 році став до лав Збройних Сил України. Після повернення працював на Ніжинському консервному комбінаті та у водоканалі.

З першого дня повномасштабного вторгнення захищав Україну у складі 163 батальйону ТРО. Взимку 2022 року боронив Бахмут, у 2023-му — Кліщіївку, де отримав важкі поранення.

Після лікування у 2024 році пройшов офіцерські курси та повернувся на передову. Виконуючи бойове завдання, 28 лютого 2025 року Ілля загинув. Попрощалися та поховали Іллю Баланюка у Ніжині на Овдіївському кладовищі.

Сергій Ласий

Фото: Сергій Ласий. Джерело: Суспільне Чернігів

Сергій Ласий народився 24 травня 1977 року у Ніжині. Загинув 7 березня 2025 року. 11 березня ніжинці провели в останню путь свого захисника. Поховали воїна у Ніжині.

Віталій Борис

Фото: Віталій Борис. Джерело: Nezhatin

Борис Віталій Віталійович народився 21 січня 2000 року. Навчався в ніжинській ЗОШ №11. Освіту здобував у Ніжинському аграрному коледжі та Ніжинському агротехнічному інституті. Працював електриком в Ніжинському училищі культури і мистецтв. З березня 2022 року став на захист рідного міста у складі тероборони. У вересні 2022 року добровольцем вступив до лав ЗСУ. Проходив навчання у Великобританії, був інструктором з бойової підготовки. З січня 2025 року прикомандирований до БТРГ 3-ї штурмової. Загинув 17 березня 2025 року під час виконання бойового завдання.

У Віталія залишилися батьки, старша сестра, племінники і багато друзів. За життя він був активним хлопцем, грав на гітарі, брав участь в народній самодіяльності при будинку культури.

Нікіта Кліменчук

Фото: Нікіта Кліменчук. Джерело: Ніжинська міська рада

Народився Нікіта Кліменчук 19 серпня 2002 року. 19 березня 2025 року молодий воїн трагічно загинув на війні. Йому назавжди залишиться 22 роки.

Ігор Мельников

Фото: Ігор Мельников. Джерело: Ніжинська міська рада

Ігор Павлович Мельников народився 5 липня 1981 року в місті Ніжин. Закінчивши школу у 1996 році, він вступив до ПТУ №35. Все життя присвятив справі, яку щиро любив – був першокласним водієм та автослюсарем.
Ігор був справжнім патріотом. З перших днів повномасштабної війни прагнув стати на захист Батьківщини. У червні 2023 року, вже створивши власну родину, він прийняв складне, але безкомпромісне рішення – стати добровольцем Збройних Сил України. Відтоді брав участь у бойових діях на Східному фронті, захищаючи державний суверенітет та цілісність України.

24 квітня 2025 року, повертаючись з бойового завдання, Ігор загинув за кермом автомобіля внаслідок атаки ворожого дрона. Отримані поранення виявились несумісними з життям.

Дмитро Бородавко

Фото: Дмитро Бородавко. Джерело: Ніжинська міська рада

Дмитро Бородавко народився 3 червня 1990 року. Навчався у Ніжинській гімназії №1, згодом здобув освіту в Ніжинському агротехнічному інституті НАУ, де також пройшов військову кафедру.

“Із дитинства Дмитро мав особливу любов до кулінарії, тож значну частину свого життя присвячував саме цій справі”, — розповідають рідні. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році чоловік з перших днів став на захист рідного міста в лавах територіальної оборони, а згодом добровільно долучився до Збройних Сил України.

8 жовтня 2024 року, перебуваючи в зоні ведення бойових дій, Дмитро потрапив у тяжке ДТП. Шість місяців рідні та близькі вірили й чекали його одужання, але 25 квітня 2025 року боєць помер. Попрощалися та поховали Дмитра Бородавка у Ніжині.

Юрій Костів

Фото: Юрій Костів

19 травня до рідного Ніжина повернувся Воїн на щиті — Юрій Костів 1985 року народження. Про його смерть щемливим дописом повідомила в соцмережах його дружина Юлія: “Тепер ти мій янгол, Мурчик… В серці, в душі, в пам’яті назавжди!!! Кохатиму до кінця своїх днів!
А поки вчуся дихати без тебе, моє життя. Твоя Квіточка”. Попрощалися з Юрієм на наступний день.

Ярослав Чудак

Фото: Ярослав Чудак

На 37-му році життя раптово зупинилося серце щирої, світлої, доброї людини. Це величезне горе для всієї родини, а найбільше — для мами, Чудак Наталії Миколаївни, яка втратила свого єдиного, найдорожчого сина.

Як повідомляв MYNIZHYN, 15 березня на Алеї Героїв у Ніжині відкрили три нові стенди, на яких викарбувані імена наших захисників, які віддали свої життя за незалежність України.