Таємницяі життя і смерті Микола Стражеска, ім’я якого носить інститут кардіології

3 дні назад

122 4 хвилин читано

29 грудня, 148 років назад народився Микола Стражеско. Певно, немає в Україні людини, яка б не чула про столичний інститут кардіології імені Стражеска. Тут лікують кардіологічні проблеми і саме сюди їдуть по допомогу пацієнти не тільки з усієї України, а й з-за кордону.

Проте, про самого Миколу Дмитровича Стражеска, впевнена, знають одиниці, здебільшого люди, дотичні до медицини взагалі чи до кардіології, зокрема. То й не дивно, майже століття відділяє нас від того часу, коли жив, працював і боровся не тільки з хворобами, а й трагічними обставинами Микола Стражеско, якого називали світилом медицини. І це не було перебільшенням.

Усе його життя оповите таємницями. Багато з них так ніколи і не були розгадані і, певно, вже не будуть, але є ще маловідомі факти, які дають уявлення нашим сучасникам про цю людину, без якої не можна уявити історію медицини, в тому числі української.

Як спадковий дворянин став героєм соціалістичної праці

Таємниця перша. Микола Дмитрович Стражеско народився 29 грудня 1876 року в Одесі в родині дійсного статського радника (відповідав армійському чину генерала) і представниці козацького роду Конашевичів.

Микола Стражеско – спадковий дворянин, був кавалером орденів св. Анни ІІІ ступеня, св. Станіслава ІІ і ІІІ ступенів, бронзової медалі з нагоди 300-річчя дому Романових.

Після жовтневої революції залишився в Україні, але двом своїм дочкам зумів організувати у 1926 році виїзд до Франції, нібито на лікування, звідки вони вже не повернулися.

Уже за радянських часів він став академіком трьох академій — АН України, АН СРСР та Академії медичних наук, Героєм соціалістичної праці, удостоївся ордена Лєніна. Лікар був обласканий владою попри своє походження. Орган наче не помічали, що він писав в усіляких анкетах, ніби родичів за кордоном не має, хоча всі знали, його доньки – у Франції.

За тих часів і менших злодіянь було достатньо для таборів чи розстрілу.

Стражеско був одним з найзаможніших лікарів Києва, мав унікальну колекцію живопису, проте нічого не забрали. Його навіть випускали у відрядження за кордон. А у 1938-му лікар навіть передав донькам, які зібралися відкривати ресторан у Парижі, 200 тисяч рублів золотом. І за це йому теж нічого не було.

Свої політичні погляди Микола Стражеско ніколи не висловлював. Тож можна припустити, що його оберігали від усіх підозр і репресій впливові пацієнти, серед яких були керівники країни.

Уже після смерті великого лікаря стало відомо, що, як найкращий у СРСР терапевт Микола Дмитрович Стражеско оглядав та лікував Йосипа Сталіна, В’ячеслава Молотова, Олександра Щербакова, Дмитра Мануїльського, Микиту Хрущова, генерала Миколу Ватутіна.

Як би там не було, це не применшує заслуг талановитого лікаря перед медициною і перед своїми співвітчизниками.

У різні часи пацієнтами Миколи Стражеска, серед інших, були засновники українського театру і легендарні артисти Марія Заньковецька та Микола Садовський, письменник Михайло Коцюбинський і, всесвітньо відомий архітектор Владислав Городецький.

Він був першим і залишився кращим

Микола Дмитрович Стражеско уперше розділив гіпертонію на три стадії, що лягло в основу класичної класифікації артеріальної гіпертензії, затвердженої ВООЗ.

Ще у 1901 році молодий і ще нікому невідомий лікар Микола Стражеско уперше в світі діагностував у пацієнта гостру серцеву хворобу, яку раніше визначали лише після смерті. Названу згодом інфарктом міокарда.

Він розробляв методику лікування ревматизму, потім переключався на хвороби кишківника, затим заглиблювався у проблеми серцевої недостатності.

Загалом праці Стражеска присвячені найрізноманітнішим захворюванням: органів кровообігу, травлення, гематології, ревматизму, хронічним інфекціям тощо.

Він узагальнив результати свого багатолітнього досвіду з застосування пальпації органів черевної порожнини, якої навчився у свого вчителя професора Образцова. Ця монографія до сьогодні є єдиною у світовій літературі практичною книгою з даних питань.

Разом з академіком Олександром Богомольцем Стражеско вивчав проблеми старіння людини. Наприкінці 1930-х років вони організували експедицію на Кавказ для вивчення секретів довголіття місцевих жителів.

Дослідження стали підставою для створення в Києві першого в СРСР Інституту геронтології.

Як це не парадоксально, але саме Стражеско першим у медичній пресі підняв питання наслідків голоду – писав, що від нього у людей виникають набряки на горлі і що хворі одужували з відновленням нормального харчування.

Про це йшлося в суто науковій статті “До питання про патогенез набряку”, опублікованій у всесоюзному журналі “Врачебное дело”. Але це вперше прямо було сказано про хвороби і смерть, до яких може призвести голод. І це в 1933 році.

У 1941 році Інститут клінічної медицини, де працював Стражеско, було евакуйовано до Уфи. В евакуації лікар працював над проблемою сепсису. І саме завдяки його працям у роки війни було врятовано тисячі життів поранених.

Існує версія, що саме Микола Дмитрович Стражеско став прообразом професора Броменталя у Собачому серці Булгакова. В той час, як з його вчителя і тестя – ще одного генія медицини Василя Образцова – списаний образ професора Преображенського.

Загадка смерті

У житті Миколи Стражеска були і небувалі злети, і справжнє кохання, і великі трагедії. Його брата розстріляли у перші роки жовтневого перевороту прямо на вулиці за порушення комендантської години, його донька – наймолодша з чотирьох дітей, померла, бо батько не зміг вчасно поставити їй правильний діагноз, зі своїми двома доньками, яких він відправив у Францію, він не міг легально підтримувати зв’язки і побачився потім лише один раз.

Але найзагадковішою є причина смерті професора Стражеска.

У червні 1952 року, Микола Дмитрович поїхав до Москви – викликали у справах. В той час якраз гриміла сфабриковано “справа лікарів”, одним з обвинувачених був колишній учень і аспірант Стражеска Володимир Василенко. Той самий, що вважався особистим лікарем засновника китайської комуністичної партії Мао Цзедуна.

У червні 1952 року Василенка, що на той час працював головним терапевтом Кремлівської лікарні, заарештували.

Літнього академіка поставили перед фактом: або підтримка звинувачень проти свого учня Василенка, або, як мінімум, позбавлення всіх благ.

Мабуть учитель не погодився обмовити учня, бо після смерті Сталіна з Василенка зняли всі обвинувачення.

Після неприємної розмови в Москві Стражеско повернувся додому до Києва внутрішньо зломленим, і за кілька днів 27 червня, помер від інфаркту міокарда – недуги, яку він вивчав, і з якою боровся все своє життя.

Знаменитий письменник Остап Вишня тоді написав: “Помер Стражеско. Ціла епоха відійшла у вічність! І яка епоха! От людина, яка своєю особою прикрашала Київ. Скільки благородства, скільки розуму! Скільки серця було в цієї людини! “.

Ім’я академіка Миколи Стражеска сьогодні носить заснований ним Інститут кардіології Національної Академії медичних наук України, а праці вченого відомі в усьому світі.