«Повертаємо з того світу»: медики 43 бригади на передовій проводять унікальні операції на серці
Анастасія в ЗСУ з 2020 року. На початку широкомасштабного вторгнення дівчина закінчила Українську військово-медичну академію, деякий час надавала допомогу пораненим військовослужбовцям у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» та ВМКЦ Центрального регіону.
З червня 2023 року очолила медичну службу 43 бригади. З того часу безперервно знаходиться в районі бойових дій.
— Як у вас побудований процес надання медичної допомоги?
— У бригаді досить добре налагоджена медична евакуація. В першу чергу медевакуацією займаються піхотні батальйони. На позиціях знаходяться бойові медики взводів, рот, які надають першу медичну допомогу.
Потім на етапах евакуації на БТР M113 вивозять поранених військовослужбовців, далі передають на колісну техніку медичних пунктів батальйонів і везуть на досить потужний стабілізаційний пункт нашої бригади. Наші бойові медики працюють по алгоритмах TCCC та MARCH.
— Самі піхотинці в окопах можуть собі накласти турнікет, бандаж, зробити якесь тампонування?
— Так, кожен військовослужбовець проходить навчання. Без навчання вони не виходять на позиції. Кожен піхотинець знає, як зупинити масивну кровотечу, як надати допомогу собі та своєму побратиму. Вони повністю забезпечені: у кожного військовослужбовця мінімум два турнікети й медична індивідуальна аптечка.
До речі, важливі пілпаки з необхідними таблетками, це досить потрібна штука. Знеболювальні та для боротьби з інфекціями. Їх має бути в достатній кількості. Завжди перевіряємо наявність таблеток в аптечках перед виїздом піхотинців на бойові позиції.
— Масове застосування ворожих дронів на фронті. Як в таких випадках оперативно проводити евакуацію?
— Загроза ураження просто величезна. Треба діяти по ситуації. Розробляти детально план евакуації для кожного етапу. Тобто, перше — від лінії зіткнення, там, де поранені хлопці знаходяться, залучення броньованої техніки й далі вже у більш безпечних умовах передавати на колісну техніку. Всіх вивозять, всім надається допомога. Максимально вчасно.
— Поранених привозять на стабілізаційний пункт. Які його можливості?
— Ми працюємо як Role 2 Enhanced. Це розширені можливості стабілізації. Ми проводимо різні операції, ампутації кінцівок та лапаротомії. І також ставимо апарат зовнішньої фіксації. Тобто у нас є травматологічна допомога: одразу виставляється фіксація кінцівок металоконструкцією.
І лікарі у нас неймовірно кваліфіковані, і вони нічого не бояться. Ми приймаємо всі бригади на нашому напрямку. Більше стабілізаційних пунктів просто немає.
— Розкажіть про роботу лікарів та медперсоналу «стабіку».
— Анестезіолог, хірург, травматолог, медичні операційні сестри. Плюс у нас є можливість викликати судинного хірурга. Він приїжджає і робить так само операції.
Якщо вже відбулася травматична ампутація, наприклад, кінцівка знаходиться на лоскуті шкіри. Ми можемо спокійно зупинити кровотечу і повністю відрізати цей лоскут та зібрати кінцівку докупи.
Так само успішно працює хірург, який, до речі, вміє робити незначні операції на судинах. Завдяки цим своєчасним операційним втручанням він зробив шунт між двома судинками, зібрав їх і військовослужбовець залишився з ногою.
Він провів анастомоз між двома судинами. Одна судина між нею. Це була магістральна судина, та, яка кровоточить і без якої неможливо далі існування кінцівки й взагалі напевно життя людини. Це просто неймовірна операція. У мене є відео і фото даної операції.
Складніші травми, наприклад головного мозку. Цю допомогу надають у ВМКЦ Північного регіону.
Тут суто стабілізація пораненого, зупинка масової кровотечі, рвані рани, мінно-вибухові травми. Все робиться для того, щоб максимально стабілізувати поранених та врятувати надалі йому життя.
Тобто врятувати кінцівку, внутрішні органи, і врятувати людський організм від подальшого сепсису і тому подібне.
— Обладнання на стабілізаційному пункті?
— Звісно, все необхідне медобладнання є. ШВЛ, повністю комплект хірурга, монітори життєвих показників, інфузійні насоси, дефібрилятори, кисневі концентратори, запаси крові й замінники крові, автономне енергозабезпечення, холодильники само собою, медикаменти та розхідні матеріали. Можемо переливати кров. Навіть є ортопедичний дриль для травматолога, щоб поставити металеву конструкцію.
— Які ще операції проводили на «стабіку»?
— Це лапаротомії, ампутації та операції на серці. Ми робимо прямий масаж серця, тобто вскриваємо грудну клітку і робимо це.
Коли недієвий непрямий масаж серця, ми можемо вскрити та зробити прямий масаж серця рукою. Так само дуже часто, коли поранення грудної клітини, легень, ми так само вскриваємо грудну клітку, шукаємо, яка судина пошкоджена, і можемо зупинити кровотечу. При цьому, якщо є зупинка серця, а на жаль, коли поранення легень та грудної клітки, дуже часто відбувається зупинка серця, то ми робимо прямий масаж серця.
Ще дуже часто привозять хлопців з осколковими пораненнями. Тут діємо залежно від конкретної ситуації. Деякі уламки потрібно залишити в тілі, щоб не нашкодити більше. У нас є рентген-апарат, і ми можемо побачити, де цей уламок знаходиться.
Якщо він десь зверху, то магнітами можемо витягти, при умові, якщо це не дасть більше ушкоджень, ніж він вже зробив. Але більшість маленьких уламків залишаються на все життя. Тому що при витяганні цього уламка можна наробити набагато більше шкоди, ніж сам уламок зробив.
— Пригадайте найцікавіші епізоди вашої роботи у бойових умовах.
— Дуже багато таких випадків. Наприклад, багато привозять військовослужбовців вже в стані клінічній смерті, а ми повертаємо їх до життя.
— Це неймовірно.
— На жаль, це наше повсякдення. Були випадки, коли привозили людину, яка знаходилась 11 хвилин в клінічній смерті. Це вже серце не б’ється, але мозок живий. І от ми запускали це серце і людина повністю залишилась жива і можна сказати, що практично здорова. Ми використовували дефібрилятор та прямий масаж серця.
Наше повсякдення дуже складне. Більшість хлопців привозять пошматовами, з розірваними кінцівками та ранами. Ми збираємо все докупи, коли можемо врятувати кінцівку або ще щось. Максимально будемо створювати умови для того, щоб стабілізувати й повернути бійців до нормальної життєдіяльності.
— Зважаючи на складні умови роботи стабілізаційного пункту на фронті, які напрямки потрібно вдосконалити, щоб ще підвищити ефективність роботи та зберегти більше життів.
— Ми працюємо в надскладних умовах бойової обстановки, неподалік лінії бойового зіткнення. Не раз і не два, ворог намагався атакувати нас КАБами. Добре, що ми знаходимось під землею і противнику важко нас виявити.
За півтора року роботи «стабіка» завжди була проблема з приміщеннями, переїжджали з одного місця на інше. Щодо матеріально-технічного забезпечення, то нас повністю забезпечили усім необхідним. Це Командування Медичних Сил ЗСУ, допомога ВМКЦ Північного регіону та волонтерів. Коли ми щось потребуємо, нам оперативно все передають. Немає такого, що треба щось довго чекати або не дають.
Єдине, чого не вистачає тут в районі бойових дій, це додаткового забезпечення достатньої кількості лікарів різних спеціальностей. Наприклад, не вистачає ще одного анестезіолога. Плюс немає невролога в штаті медичної роти. Це дуже важливо. Оскільки дуже багато акубаротравм і соматичних неврологічних захворювань.
Далі лікар-травматолог. На «стабік» ми прикомандировуємо людину з інших бригад або військових госпіталів. Це дуже і дуже важка робота.
— Лікар може не спати одну-дві або більше діб.
— Якось пам’ятаю ми за добу надали меддопомогу 120 пораненим захисникам. Тоді працювали дві лікарсько-сестринські бригади, додатково прислали підсилення з госпіталю. Це була робота на межі людських можливостей.
Травматолог постійно з пораненими, одразу ставив металоконструкцію на кінцівки. І тільки приліг на 5 хв відпочити, відразу нових привезли. І так 3 доби суцільної роботи. Зараз, на наше щастя, вже немає такої великої інтенсивності. Приймаємо лише важких та середніх. Легкі відразу їдуть далі — на стаціонарні медпункти.
А ще ми потребуємо достатньої кількості швидких та надійних евакуаційних броньованих машин, обладнаних для транспортування важкопоранених. Щоб ці машини були прохідними та здатними долати важкодоступні ділянки місцевості. Могли розвивати велику швидкість, щоб у разі атаки ворожих дронів швидко покинути небезпечні ділянки дороги.
— Медична рота — це не тільки робота стабілізаційного пункту. На фронті дуже багато військових з соматичними хронічними захворюваннями.
— Абсолютно правильно. Стабпункт розгортається на етапі медичної роти. Це є евакуаційне відділення медичної роти.
Загалом медична рота складається з евакуаційного, лікувального відділення медичного постачання та взводу забезпечення. Лікувальне відділення через постійні обстріли розгорнуто на чотирьох різних локаціях. Ми створили фонд ліжок на 60 місць. Це приміщення з підвальною зоною, де військовослужбовці можуть спуститися на момент повітряної або ракетної небезпеки, ударів «шахедів». Можуть, звісно, знаходиться там на постійній основі.
На цей час у нас проводиться амбулаторний прийом, це ближче до лінії зіткнення, до наших підрозділів. Привозять військовослужбовців на медичний огляд. Тут більше вже соматичні захворювання, тобто хронічні. І невідкладні стани також соматичні. Тобто це інсульти, інфаркти, будь-які алергічні реакції, побутові і не бойові травмування.
У нас є рентген-апарат з лікарем-рентгенологом, який може одразу подивитися рентген, оцінити стан пацієнта. На амбулаторному рівні визначаємо та сортуємо хворих військовослужбовців. За потреби відправляємо на подальше стаціонарного лікування.
Ті, хто не потребують «стаціонару» отримують ліки, їм розписують лікування і відправляють назад в підрозділ під нагляд лікаря батальйону.
Крім того, у нас є можливість проведення стаціонарного лікування до 14 днів. Ми лікуємо не тільки хворих, але і легкопоранених військовослужбовців. Це якісь технічні поранення, акубаротравми й так далі. Всі лікуються в нас. Вони далі не їдуть. У нас створені досить хороші умови, і деякі військовослужбовці самі просяться не їхати далі по лікарнях, тому що тут умови набагато кращі.
Як тільки пацієнт заїжджає на лікувальне відділення медичної роти, на стаціонар, його повністю переодягають. У нас є відповідний одяг завдяки волонтерам. Це носки, білизна, штани, футболки, кофти, куртки. Плюс відразу видається зубна паста, зубна щітка, вушні палички, салфетки вологі. А вся військова форма, яка була на них, одразу кидається в пральну машину, а після в сушилку. Тобто від нас всі військовослужбовці виходять вже здорові та чисті, у випраній формі.
Є можливість підстригтися та побритися. Плюс триразове харчування, неймовірно смачно готує кухар. Всі військовослужбовці, які у нас знаходяться на лікуванні, кайфують від того, як їх смачно годують тут, є соки, фрукти, печиво та «молочка». Словом «любе-голубе».
У нас реабілітаційний кабінет, в якому працюють два лікарі-реабілітологи. Кожен військовослужбовець, який потрапляє до нас на стаціонарне лікування, проходить фізичну реабілітацію. Це масажі та фізкультура. Різні вправи, плюс у нас є тренажери, на яких працюють пацієнти.
Дуже багато військових скаржаться на захворювання хребта, тому що важкий бронежилет, БК, зброя. Це все дуже сильно впливає на спину. І тому більшість звернень — це болі в спині. І от ми їх за 5-7 днів повертаємо на позиції вже більш-менш здоровими.
— Через важкі умови служби на передовій, під обстрілами почастішали випадки інсультів та інфарктів серед військовослужбовців, особливо в категорії 45+?
— Так, дивіться, на амбулаторному рівні ми проводимо диференціювання діагнозів. Тобто ми побачили людину, подивилися неврологічну симптоматику, зробили ЕКГ та ехо серця. Якщо є підозра на інфаркт або інсульт одразу відправляємо на реанімобілі в госпіталь.
Ми не маємо права це лікувати в наших умовах, адже потрібні додаткові методи обстеження, наприклад КТ чи МРТ, лабораторна діагностика для того, щоб конкретно поставити діагноз.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-05-05 06:58:00
