На заміну «жаху льотчиків СРСР в Афганістані»: американський виробник створює нову ракету замість Stinger
Raytheon, підрозділ компанії RTX, завершив ключову віху у створенні ракетного перехоплювача ближньої дії наступного покоління для армії США.
Як зазначено у профільному релізі, розміщеному на офіційному порталі цієї знаної американської зброярської фірми, Raytheon успішно продемонстрував свою ракету-перехоплювач малої дальності наступного покоління (NGSRI), призначену для заміни ракети класу «земля — повітря» Stinger® компанії Raytheon для армії США, повідомляє АрміяInform.
Експерти бельгійського оборонного дослідницького центру Army Recognition деталізували даний проєкт Пентагону. Цей ППО-перехоплювач розробляється як для застосування «з плеча» окремим військовослужбовцем, так і для розміщення на транспортних засобах у межах програми Maneuver Short Range Air Defense Increment 3 армії США.
Його успішний початок дослідницьких випробувань зміцнює позиції Raytheon проти аналогічного проєкта QuadStar компанії Lockheed Martin напередодні запланованого армією вибору єдиного постачальника та рішення щодо Milestone C у 2028 фінансовому році.
За твердженнями керівництва Raytheon, зброя поєднує в собі портативний командно-пусковий комплекс (КПУ) з високоточною оптикою для ракетної головки самонаведення, бортової електроніки стеження та наведення, аеродинамічних керуючих поверхонь, детонатора і звичайної бойової частини та високонавантажений твердопаливний ракетний двигун, що постачається компанією Lockheed Martin.
Raytheon не визначила спектральні діапазони головки самонаведення, роздільну здатність детектора, поле зору або методи протидії. Тому заяви про те, що вона використовує певну інфрачервону, ультрафіолетову або мультиспектральну схему, поки що не можуть бути підтверджені.
Було розкрито, що оптика пускової установки продемонструвала виявлення та ідентифікацію на великій дальності в умовах низької видимості, тоді як головка самонаведення захоплювала цілі на відстанях, що перевищують ті, що були досягнуті Stinger під час лабораторних та відкритих випробувань.
Такий розподіл роботи має тактичне значення: пускова установка повинна спочатку дозволити навіднику знайти, ідентифікувати та позначити малий об’єкт, після чого головка самонаведення ракети повинна захопити його та утримувати за допомогою прискорення запуску, фонових перешкод та кінцевого маневру.
Рушійна сила забезпечується твердопаливним ракетним двигуном High Loaded Grain, виготовленим компанією Northrop Grumman в балістичній лабораторії Allegany у Західній Вірджинії. Raytheon та Northrop Grumman перейшли від початкової концепції до першого польоту двигуна менш ніж за шість місяців та провели три статичні запуски в різних умовах навколишнього середовища перед демонстрацією балістичного польоту у 2025 році.
FIM-92 Stinger залишається базовим варіантом, за яким оцінюється NGSRI. ППО-перехоплювачі «Стінгер» поступили на озброєння Армії США в 1981 році. Вони використовують пасивне самонаведення та досягають швидкості до 2 Махів. Але нині армія визнає, що їхня ефективна дальність мало змінилася, і що звичайний твердопаливний двигун є основним обмеженням.
Stinger був розроблений в основному для ураження гелікоптерів та літаків з ідентифікованими тепловими сигнатурами. При цьому слід зазначити, що невдовзі після постановку цих ПЗРК на озброєння американської армії, партії даного озброєння буди передані представникам афганського руху опору радянській агресії, що поклало кінець пануванню льотчиків ВПС СРСР у небі Афганістану. За даними відкритих джерел, американська сторона передала тоді моджахедам близько 4 тис. таких ракет.
Сучасні засоби ППО ближньої дії також повинні вражати розвідувальні безпілотники з електричним приводом, баражуючі боєприпаси, літаки та крилаті ракети, які можуть бути меншими та повільнішими.
Своєю чергою експерти української Інформаційно-консалтингової компанії Defense Express (ІКК DE), акцентували увагу на тому, що на оприлюдненому RTX зображенні запуску NGSRI представлено набій, який максимально нагадує ракету Stinger. І це перше офіційне відносно детальне зображення самої ракети від Raytheon.
За словами дослідників ІКК DE, вона, як і «Стінгер», також створена за схемою «качка», має висувні передні рульові поверхні та малорозмірне хвостове оперення. І складається стійке враження, що візуально NGSRI та стара ракета до Stinger максимально схожі.
Водночас, на їхню думку, цьому, найімовірніше, є доволі просте пояснення. По-перше, коли у 2023 році розпочалось відновлення виробництва Stinger у Raytheon зіткнулись з тим, що частина виробників оригінальних компонентів вже не існують, що змусило перепроєктовувати стару ракету. А водночас Пентагон висунув пряму вимогу сумісності NGSRI з наявними пусковими Stinger.
Саме тому створення нової зенітної ракети із використанням перевіреної аеродинамічної схеми, складових та конструктивних рішень, які вже довели свою ефективність, цілком закономірне та дозволяє пришвидшити та здешевити саму розробку.
Тим паче, що головним конкурентом Raytheon є Lockheed Martin, який розробляє ракету QuadStar з нуля. При цьому ця ракета також нещодавно пройшла один з етапів випробувань. До того ж у Lockheed Martin роблять ставку на дешевизну, модульність та можливість швидкої модернізації озброєння.
Планові закупівлі перехоплювачів розпочнуться зі $177,102 млн у 2028 фінансовому році, за умови асигнувань Конгресу та остаточного зниження рейтингу Raytheon-Lockheed Martin. Конкурс залишається активним. Для збройних сил США остаточний виграш якоїсь однієї із фірм-виробників буде вимірним лише за умови, що випробування підтвердять більшу дальність захоплення цілі, більш захищену зону, надійну роботу проти малопомітних об’єктів та прийнятну вартість одиниці продукції у виробничих масштабах.
Презентація нового переносного зенітного ракетного комплексу — Next Generation Short Range Interceptor (NGSRI), який має замінити Stinger. Відео: Modern War Explained
