На рахунку бійця 11 знищених росіян: як уродженець Чернігівщини з перебитими ногами утримував позиції на Донеччині

Владислав з позивним “Бульдозер” з перебитими ногами утримував позиції на Покровському напрямку, а згодом його евакуювали наземним роботизованим комплексом. Він уродженець Чернігівського району. Взимку 2025-2026 року військовий пробув на позиціях 63 доби. 16 з них боєць разом із побратимом утримував позиції, вже будучи травмованими. “Бульдозер” пригадує: були періоди, коли вони були в оточенні. Росіяни підходили до них на відстань до п’яти метрів.

На рухунку бійця 11 знищених росіян

До війська Владислав долучився восени 2024-го року. Пройшовши навчання – воював на Покровському напрямку в одному з бойових підрозділів 105-го прикордонного загону. Говорить: у сучасній війні на фронті все вирішують дрони.

“В основному йдуть штурми – це штурми дронами. Виявляють дронами, і дронами проводяться в основному штурми. Умови були, можна сказати, екстремальні. Постійно треба було якось закривати ходи, захищатись від дронів. Так, щоб, не залізли в хату. Блокувати там двері, вікна і так далі”.

На позицію було близько дванадцяти штурмів, каже “Бульдозер”. На його рахунку одинадцять знищених росіян. Пригадує один із випадків.

“Десь під вечір прийшли до нас, типу там: «Свої, свої». І почали. У нас якраз будинок вже горів, позиція та. І вийшло так, що вони пішли з двох боків. По власній необережності поранило мене. А інший почав з другої сторони стріляти. Я весь у крові був.. Я знешкодив одного, а другого вже хлопці допомогли дронами”.

“Бульдозер” говорить: росіяни завжди стежили за їхнім пересуванням. Бували випадки, коли на позиції їм не могли доставити продукти декілька днів.

“Харчі з дронів скидали. Бувало, що близько, бувало далі від позиції. В туалет коли була можливість вийти, а коли не було можливості вийти. В основному старалися не світитися там, бо потім могли помітити і просто потім позиції кошмарити і все”.

Пробув на позиції 63 доби

За словами “Бульдозера” взимку 2025 року він пробув на позиції 63 доби.

“63 доби, потім залишились удвох, товариша теж поранило там після вибуху гранати. Виходить, теж вже був трьохсотий, один товариш загинув. Потім мене вже поранило”.

Будучи травмованими вдвох із побратимом бійці продовжували тримати позицію ще 16 днів. За цей час росіяни штурмували їх сім разів.

“Ворог постійно проводив і штурми, і нальоти, і обстріли нашої позиції. Попри те, що були пораненими, нам вдалося знищити десь ще шість ворогів”.

“Бульдозер” говорить: були періоди, коли вони були в оточенні росіян. Найближче, пригадує чоловік, росіяни підходили до них на відстань до п’яти метрів.

Друге поранення чоловік зазнав після обстрілу позиції FPV-дронами. “Бульдозер” каже: на той момент вже розумів, що у нього перебиті ноги, проте медики доїхати до них не могли через постійні обстріли.

Як евакуйовували бійців

Евакуювати військових з цієї позиції мали на наземному роботизованому комплексі. Спроб було декілька. Через погану погоду – перша була невдалою.

“Евакуацію вже здійснили на другий день. Нам допоміг побратим загрузити тіло загиблого товариша, і нам допоміг, так як ми були теж поранені. Тому самі не змогли б це зробити. – Тобто всі ці дні з вами ще був загиблий побратим? – Так, він з нами був десь 16 днів”, — говорить Владислав з позивним”Бульдозер”.

Евакуацією “Бульдозера” та його побратимів керував прикордонник Олег на позивний Will. Говорить: для проведення евакуації бійців на НРК потрібна спеціальна підготовка.

“Також потрібен постійний зв’язок по радіостанції з хлопцями на позиції, щоб вони були готові в будь-яку секунду, коли добереться вже цей НРК до самої позиції, звідти вийти і безпечно загрузитись”.

Will каже: переважно, за сприятливих погодних умов, вони супроводжують НРК дроном аби бачити ситуацію з повітря. Пригадує: провести евакуацію “Бульдозера” звичним способом – на колісній або гусеничній техніці було неможливо, адже її чутно за декілька кілометрів. Водночас НРК – безшумний та набагато менший за будь-яку техніку.

“Також є такі шляхи, де гусенична чи колісна техніка не може туди проїхати, або ми знаємо, що там є мінування, або ми самі проводили там мінування, і тому туди, скажімо так, проїхати нею неможливо. 4:34 Для роботизованого комплексу легше нам розчистити шлях від того ж оптоволокна, від тих же дистанційних мінувань, від звичайних мінувань, від будь-яких там загороджень з колючого дроту і тому подібне”.

Весь час поки бійці їхали на НРК – була загроза обстрілу від росіян. Успішно провести цю операцію дала надія.

“Надія в життя, напевне. Надія в швидке повернення кожного із них додому, тому що ми розуміємо, що це чийсь син, чийсь брат, чийсь батько”, — каже Will.

Про наземний роботизований комплекс, на якому евакуйовують бійців

Військовослужбовець на позивний “Сім” розповідає: керувати НРК можна на відстані до 20 кілометрів.

“Тобто з безпечної ділянки на нуль, відповідно: як забирати хлопців, так і підвоз БК, наприклад, їжі, такого плану. Я сам, наприклад, з мінометних позицій, я знаю, що таке носити 120-ту міну, це нереально важко. І особливо, якщо треба пройти, там, кілометр-два до позиції, то з оцею штучкою все погрузили, накрили, поїхали, відпрацювали”.

Керувати роботизованим комплексом бійці можуть і безпосередньо в ньому. Можна керувати і штурмовим пультом. “Сім” говорить, в залежності від задачі, вони можуть додатково оснащувати НРК .

“Щось спробуємо нове, щоб зв’язок більше добивав. У нас є майстерня, яка займається цим безпосередньо. Засоби, як би й не було, це є розхідний матеріал, він може підірватися, він може не доїхати, може втратити зв’язок. Комплектуючі потрібні, щоб хлопці на майстерні удосконалювали роботи, і щоб вони виїжджали і виконували задачі”.

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.