Лікарі без кордонів: в Україні ворог мінує і руйнує лікарні, знущається над лікарями і хворими

Спеціальний санітарний потяг Лікарів без кордонів (MSF), який вивозить поранених цивільних із місць, наближених до зони ведення бойових дій, і доставляє їх до госпіталів та лікарень на заході України, вирушає сьогодні у свій 100-й рейс.

Після повномасштабного вторгнення РФ на територію України фронт простягнувся майже на тисячу кілометрів. І команда Лікарі без кордонів розширила свою гуманітарну діяльність в країні, зосередивши увагу на підтримці людей, які живуть поблизу лінії фронту, де гуманітарні та медичні потреби є найгострішими.

Лікарі без кордонів, зокрема, надають хірургічну та невідкладну допомогу, займаються евакуацією пацієнтів до медичних закладів подалі від лінії фронту, забезпечують лікарні основними ліками й медичним обладнанням, роботу мобільних медичних клінік, займаються реабілітацією поранених на війні та надають психологічну допомогу.

Команда лікарів без кордонів приїжджала до 161 населеного пункту на Донеччині та Херсонщині й допомагала людям, хто все ще живе на цих територіях.

Лікарі стали свідками системного руйнування цивільної інфраструктури цих регіонів: будинки, магазини, дитячі майданчики, школи та лікарні. Ці об’єкти поступово перетворилися на суцільні руїни після ракетних атак, бомбардувань та артобстрілів.

– Деякі ділянки вздовж лінії фронту в Україні просто стерто з лиця землі, – розповів голова місії Лікарів без кордонів в Україні Крістофер Стоукс.

Він був вражений масштабами руйнувань.

– За 25 років роботи в зонах бойових дій я, мабуть, лише один чи два рази бачив схожі руйнування – у таких місцях, як Мосул чи Грозний, – додав він.

Одним із таких стало селище Дробишеве на Донеччині, що декілька разів переходило під контроль то ЗСУ, то ворога.

Через це в селищі не залишилося жодної вцілілої будівлі. MSF встановила там контейнер, який тепер слугує імпровізованою клінікою. Такі ж контейнери встановлені в 10 селах Херсонської та Донецької областей.

У районах Херсонщини, відвойованих українськими військами, 89 медзакладів не підлягають відновленню. У цих містах і селах понад 163 тис. людей залишилося без доступу до медичної допомоги.

Атаки на медичну інфраструктуру

Ще на початку 2022 року Лікарі без кордонів бачили напади на медичну інфраструктуру з використанням різної зброї. Двічі команди MSF спостерігали наслідки обстрілів лікарень касетними боєприпасами.

4 квітня 2022 року Лікарі без кордонів приїхали до Миколаєва. Команда зайшла у міську онкологічну лікарню, де з кінця лютого 2022 року допомагають пораненим. Того дня, близько 15:30, територію навколо лікарні обстріляли російські війська. Після того, як лікарі вийшли з укриття, вони побачили на вулиці мертвих і поранених людей.

Пізніше того ж дня команда стала свідками обстрілу міської дитячої лікарні. Тут не було великого кратера від вибуху, як у багатьох інших випадках. Натомість, численні невеликі діри в будівлі та землі свідчили про використання касетних боєприпасів.

Вранці 15 червня 2022 року інша команда MSF побачила схожі пошкодження у лікарні міста Апостолового (південь Дніпропетровщини), яка вночі зазнала обстрілу. У будівлі лікарні та на землі також було сотні дір, а в клініці та на прилеглій території – уламки шрапнелі.

Після цієї атаки директор лікарні та медичні команди MSF на кілька днів призупинили медичну діяльність, аж доки територію не зачистили й не підтвердили, що там безпечно перебувати.

Це фактично позбавило пацієнтів доступу до медичної допомоги у разі надзвичайної ситуації.

Після контрнаступу України Лікарі без кордонів отримали доступ до багатьох медичних закладів на територіях Херсонщини та Донеччини, раніше окупованих Росією.

Медики MSF побачили пограбовані будівлі та знищені медичні транспортні засоби, зокрема карети швидкої допомоги. У двох із цих об’єктів залишилася зброя й вибухівка.

Хоча повсюдне руйнування цивільної інфраструктури в результаті обстрілів і авіаударів вже добре задокументоване, у трьох окремих випадках (8, 11 і 15 жовтня 2022 року) команди Лікарів без кордонів побачили протипіхотні міни у працюючих лікарнях.

Ці медичні заклади розташовані на територіях, які раніше були під російською окупацією, – у місті Ізюм, а також на Херсонщині та Донеччині.

– Використання протипіхотних мін широко поширене на прифронтових територіях, але шокує те, що вони  встановлені в медичних установах: неймовірний акт жорстокості, – висловився координатор проєкту Вінченцо Порпілья.

Таким чином людям, які приходять до лікарень по ліки або медичну допомогу, ворог дає чітко зрозуміти: лікарні не є безпечним місцем.

Ще одним прикладом небезпеки, з якою стикаються медики, став обстріл головної площі Херсона 16 грудня 2022 року, де незадовго до цього працювала мобільна клініка Лікарів без кордонів, але через небезпеку обстрілу лікарі змінили локацію. Замість них прийшов український Червоний Хрест. Під час обстрілу локації дві людини загинули.

Медицина під окупацією

З 15 листопада 2022 року до 19 лютого 2023 року Лікарі без кордонів провели близько 11 тис. медичних консультацій у деокупованих містах і селах Донецької та Херсонської областей.

Медики MSF бачили, що у людей, які залишалися на цих територіях, було мало можливостей для отримання медичної допомоги.

65% пацієнтів – літні, маломобільні або люди, які мають хронічні захворювання. Багато з них страждають на неінфекційні захворювання (гіпертензія, серцево-судинні захворювання та діабет).

Пацієнти, яких приймали Лікарі без кордонів, часто не лікувалися місяцями. Через нестачу їжі люди не могли контролювати свій раціон, що призводило до проблем із рухливістю, зором і роботою м’язів.

І пацієнти, й медики, які залишалися під російською окупацією, розповідали, що медзаклади й аптеки, які не зачинили, було пограбовано. Окупанти ж ліків не постачали.

Лікар із Миколаївської області розповів, що в лікарні закінчилися ліки і необхідні медичні засоби.

– У нас не було уретральних катетерів, які потрібні людям, що лежать у реанімації. Нам довелося змочувати ці катетери в спеціальних розчинах, а потім використовувати їх повторно, – розповів медик.

За його словами, була гостра потреба в ліках для людей з діабетом і високим тиском, але окупанти, до яких медики вимушені були звернутися, з 86 позицій задовольнили лише 16: бинт, марля, клейонка, канюлі, шприци та деякі ліки, такі, як знеболювальні та протизапальні.

Медики з окупованих територій у телефонних звертаннях до Лікарів без кордонів просили допомогти препаратами. Ті ж змогли задовільнити лише обмежену кількість цих запитів. Це здійснювалося за підтримки українських волонтерських організацій, які працювали над перевезенням основних лікарських засобів і матеріалів до окупованих територій.

Люди, що опинилися на лінії зіткнення, де велися запеклі бої, місяцями не могли отримувати знеболювальних, перев’язувальних матеріалів. Їхні села перетворювалися на поля битв, у них зникали або помирали члени сім’ї.

У деяких місцях, через руйнацію медичних закладів, для невідкладної допомоги, доводилося долати великі відстані через небезпечну місцевість, піддаючи себе ще більшому ризику.

Одна 65-річна пацієнтка з села Борозенське на Херсонщині розказала, що під час російської окупації їй довелося везти чоловіка через 12 блокпостів на екстрену консультацію, бо амбулаторія була сильно пошкоджена. Звідти окупанти викрали всі комп’ютери й обладнання.

Важко окреслити чітку закономірність, однак свідчення пацієнтів MSF показують, що лікування цивільних осіб і доступ до медичної допомоги під час російської окупації залежали від непередбачуваної поведінки окремих російських підрозділів.

Багато пацієнтів вимушені були звертатися до окупаційної влади по допомогу та ліки. Люди отримували різні результати: дехто – категоричну відмову, навіть від військових лікарів, інші – допомогу.

Крім того, лікарі, які проживали на територіях, окупованих російськими військами, розповідали командам MSF про залякування, затримання, насильство та жорстоке поводження, яких вони зазнали з боку росіян.

Один лікар із Миколаївщини поділився тим, що пережив:

– Російські військові арештували мене вдома, відвезли в адмінвідділ, де допитували дві години. Вони сказали, що хочуть, щоб персонал лікарні співпрацював з ними. Били мене.

Лікарю вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію через мінні поля, де він міг загинути будь-якої миті.

Лікарі без кордонів констатували, що у цій війні надзвичайно великі масштаби руйнувань, зокрема медичної інфраструктури, тож це матиме довгостроковий вплив на доступ людей до медичної допомоги.

Джерело: Лікарі без кордонів

Фото: Лікарі без кордонів