Конкурс, який об’єднує: історія Євробачення та головні правила

Щороку мільйони фанатів по всьому світу чекають на Євробачення. Це не просто міжнародний пісенний конкурс, це – шоу, яке об’єднує різні культури, а також заряджає атмосферою свята і музики.

З чого почалася історія Євробачення та за якими правилами країни-учасниці змагаються за перемогу – читайте далі у матеріалі.

Історія конкурсу Євробачення

Ідея створити пісенний конкурс, який об’єднає європейські нації після Другої світової війни, з’явилася у 1955 році. Пропозицію висунув швейцарець Марсель Безансон під час зустрічі країн Європейської мовної спілки у Монако.

За модель заходу було взято пісенний фестиваль Санремо, що проводився в Італії. Організація конкурсу була також сміливим технологічним експериментом, адже супутникового телебачення ще не існувало, тому доводилося користуватися наземною мікрохвильовою мережею.

Перший конкурс Євробачення пройшов 24 травня 1956 року у швейцарському місті Лугано. У ньому взяли участь сім країн, кожна з яких представила по дві пісні. Перемогу здобула країна-господарка заходу. Вже з 1957 року організатори запровадили обемеження – одна пісня від кожного учасника.

До 2004 року Євробачення складалося лише з фіналу. Однак у зв’язку з постійним збільшенням країн, що бажали взяти участь у конкурсі, був створений додатковий раунд кваліфікації – півфінал. У 2008 році додали другий півфінал.

З кожним роком Євробачення зростало у масштабах, популярності та технічних можливостях. У конкурсі брали участь такі артисти, як ABBA (Швеція, 1974), Селін Діон (Швейцарія, 1988), Тото Кутуньйо (Італія, 1990). Україна дебютувала на Євробаченні у 2003 році, й відтоді здобула три перемоги.

Основні правила Євробачення

У Євробаченні можуть брати участь лише ті країни, які є активними членами Європейської мовної спілки (EBU). Кожна держава надсилає одну пісню, яка буде представляти її на конкурсі.

Тривалість композиції не має перевищувати трьох хвилин. Також заборонено надсилати пісні, що були випущені раніше ніж за визначений період до початку Євробачення. Мета цього правила – забезпечити участь в конкурсі тільки нових треків, а не вже популярних хітів.

Всі країни-учасниці Євробачення мають пройти через один з півфіналів. Однак держави Великої п’ятірки (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія і Велика Британія) та країна-господарка конкурсу автоматично потрапляють до гранд-фіналу.

Артисти виконують свої пісні наживо, а шоу транслюється ЄМС через мережу Євробачення одночасно в усіх країнах. Після виступу усіх учасників розпочинається процес голосування.

Підсумкові бали складаються з оцінок національних журі та телеглядачів. Голосувати за пісню своєї країни – не можна. Переможець Євробачення отримує трофей у вигляді скляного мікрофона, а також право приймати конкурс у своїй країні наступного року.